Ротань в Анжи, або Королівство виродків

3369 загиблих українських воїнів станом на 13 липня 2016-го. І то лише офіційні дані, без урахування сотень зниклих безвісти. Неофіційні джерела стверджують, що кількість загиблих українців сягає десяти тисяч.

Але їм начхати. Всім цим селезньовим, дедечкам, шиндерам, куриловим, будківським. А відтепер – і ротаням. Їм треба годувати сім’ї. Щоб не попухли з голоду. А ви воюйте, захищайте ту землю, яку «ані праславляют на зєльоних газонах». Вони гратимуть у чемпіонаті країни-окупанта. І щиро обурюватимуться, що «іх нє так паддєржівают», що преса підриває мікроклімат у колективі.

…Руслан Ротань досі залишався однією з тих світлих плям, які хотілося іменувати честю і совістю українського футболу. Хоча виглядає, що ми бачили те, що хотіли бачити. То часом не Ротань влітку 2014-го, саме в час найкривавіших подій під Іловайськом, дивом не опинився в казанському «Рубіні»? Втім, тоді щось не склалося чи з Ігорем Валерійовичем вдалося домовитися і герой штучно відбілився.

У травні ж поточного року кум Ротань разом групою співчувальників побрів на балачку до тренера збірної. Почав слізно прохати Михайла Івановича, мовляв, візьміть цього неймовірного таланта, душу нашого колективу Євгена Селезньова назад у команду. Без нього – ніяк. А Михайло Іванович на старість добрий зробився, відразу розчулився. Тим паче, що талант уже в «Шахтар» повернувся і почав благати прощення через медіа.

Вони живуть в іншому світі, в паралельній реальності. В їхнє місто звозять тисячі вбитих і поранених, а вони плачуть, що недоїдають. Але обираючи місце, де шматок хліба дадуть ґарантовано, чомусь клюють не на «Сандерленд» чи «Лаціо», а на «Кубань». І питання ж не в тому, що вони когось у цій війні підтримують. Їм байдуже. Хоч Афганістан, аби долари зеленими були. Насправді вони – телепні. Бо якщо їхати в Англію чи Італію – то ж мову треба вчити. Ліпше пірнути у тепленьке, але таке рідне багенце.

Один ось в Іспанію на свою голову вже поперся. «Петросян» дніпровського розливу. Поїхав і розраховував, що спілкуватиметься з Банеґою і Реєсом мовою жестів, а Емері, побачивши такого таланта, не зможе його не виставити за визначенням. Проте на ділі все вийшло трохи інакше.

Русик Ротань теж мав змогу обрати щось інше. У тель-авівському «Хапоелі» він уже пройшов оглядини, медобстеження і начебто мав підписувати контракт. Однак, за інформацією нашого ізраїльського автора Леона Вурґафта, вирішив дочекатися приїзду дружини. Щоб та оцінила умови для життя і навчання трьох дітей сімейства Ротанів.

Виходить, Даґестан ліпше, ніж Ізраїль. Агент Шаблій працює, а його підопічні задоволені. До речі, нині головним винуватцем масових переходів так званих українців до Росії вважають саме цього діяча. Забуваючи відому приказку: «Якщо сучка не схоче – кобель не скоче».

Наразі є всі підстави говорити, що тими переходами, які вже відбулися, справа не обмежиться і найближчим часом ми зможемо тримати поповнення російського леґіону. Приміром, існують тривожні чутки стосовно двох динамівців – Гусєва і Рибки. Зрештою, чому тривожні? Зараз настав такий час, що усі ці футболи і перемоги у них – поняття другорядне. Обираючи заробітки в країні-окупанті, ці великі і не дуже майстри банально плюють на пам’ять тих, хто загинув від рук російських варварів впродовж цих двох з половиною років.

Гроші їм не пахнуть. Так само як давно не пахне футбол у їхньому виконанні. Не пахне, а смердить.