Маленька і справжня Швейцарія. Подорож на матч Янг Бойз – Шахтар

Вечірні сутінки окутали вершини гір. Пухнастий туман наче опускався звідти, де починається небо. Природа ніби вела внутрішній бій з собою: піддатися сутінками, чи ще на мить продовжити цей день? Погляд з вікна потяга охопив лише незначну частину цього дивного, контрастного пейзажу.

Так виглядала картина вечірнього Закарпаття.

Того Закарпаття, яке в народі називають Маленькою Швейцарією. Українські Карпати чарують своєю простотою, Швейцарські Альпи манять величчю і шармом. Саме країна сиру, смачного шоколаду та найточніших в світі годинників – перше закордонне пристанище "Шахтаря" в цьогорічній єврокубковій кампанії.

2:0 після першого матчу дозволяли "гірникам" в цій подорожі почуватися розкуто. Літак приземлився не в безпосередньо місті битви, - Берні, - а приблизно за сто кілометрів від нього, - на кордоні Швейцарії з Францією, а аеропорту Базель-Мюлуз. Базель – місто, яке асоціюється у "гірників" з приємними емоціями. Базель – місто, яке бачило "фестиваль на краю прірви" у виконанні "гірників". Колись, - вісім років тому, - саме над місцевим "Базелем" "Шахтар" здобув дві перемоги в груповому етапі Ліги чемпіонів (в тому числі 2:1 – тут, у Швейцарії), врятувавши себе від повного фіаско. Тоді ці перемоги дозволили пройти до весняної стадії Кубка УЄФА, де "Шахтар" так і залишився непереможеним.

Закарпаття = Швейцарія; а Ужгород = Берн; принаймні, за населенням – так точно. Маленька, компактна столиця Швейцарської конфедерації чомусь асоціюється з не пишною, але самодостатньою сімейною вечерею на Різдво. Старовинні будиночки під різнокольоровою черепицею нагадують яскраві іграшки, сховані під пишним віттям ялинки.

Місто – маленьке; а отже – й не квапливе. Значна кількість велосипедів на центральних площах Берна символізує про таку приємну, але таку далеку від жителів великих міст характеристику, як відсутність заторів. Пересуватися на автівці по такому місту, зважаючи на його компактність, - гріх; пересуватися на автівці між містами Швейцарії, зважаючи на мальовничі пейзажі навколо, - насолода. Здається, що то не стереотип: Швейцарія – дійсно країна, здатна змусити забути про всі негаразди.

Годинники, скульптури ведмедів, живі фонтани з мальовничими архітектурними дизайнами, вид на Альпи й місцеву повноводну річку, - це те, що в Берні кидається у вічі найперше. Тісне поєднання різних культур, абсолютне почуття безпеки навіть без правоохоронців на вулицях, скрупульозність швейцарців, - це те, що врізається в свідомість в процесі тіснішого знайомства з країною, з її серцем. А ще – розуміння того, що бути забезпеченим на цьому клаптику землі – то не гордість, не досягнення, не результат праці всього життя. То - нормальний стан речей.

Футбол в цьому спектрі неймовірної різноманітності майже не має шансів бути рушійною силою, чимось таким, чому надають більшого значення, аніж зазвичай надають розвагам. Навіть стадіон – не сам по собі, а в комплексі з сучасними торговими центрами, кафе і майданчиками для інших активних видів спорту.

Париж, кажуть, варто побачити – і з чистим сумлінням вмирати. Швейцарію побачивши – хочеться жити. Жити, створивши маленьку Швейцарію навколо себе.

Фото - автора