Шахтар - Зоря. Історія чвари, або Отрута проти маніпуляцій

21-е вересня 2014-го року. Київ. Стадіон імені Віктора Баннікова. В матчі сьомого туру чемпіонату України "Зоря" здолала "Шахтар" 1:0, перервавши затяжну, - 22-матчеву, - серію невдач у протистоянні з "гірниками". Єдиний гол ударом з середньої дистанції забив Максим Малишев – молодий футболіст "Шахтаря", що на правах оренди виступав тоді за "Зорю". Донеччани зрештою програли той чемпіонат "Динамо", "Зоря" стала четвертою, а поміж дружніми до того моменту клубами з Донецька і Луганська пробігла чорна кішка.

То стало відправною точкою в історії великої сварки, яка цього сезону чимдуж ріже очі протухлим запахом. "Шахтар", виконуючи роль орендодавця і старшого брата, опісля історії з Малишевим вдався до практики заборони своїм футболістам грати проти "материнської" команди в складі інших колективів. Точніше, "Шахтар", віддаючи футболіста в борг, почав прописувати в контрактах такі умови, за яких поява гравця в матчі проти донеччан болісно била б по гаманцю орендаря. Юрія Вернидуба то страшенно зачіпало, особливо коли доводилося пояснювати причини поразки "Зорі" від "Шахтаря" журналістам. Куля невдоволення розросталася, наче сніговий ком, що зірвався з крутого гірського схилу.

З кожним роком "Зоря" набувала самобутності, що, звісно ж, не грало на руку "Шахтарю". Ба більше, "гірників" то тривожило, адже замість пари прохідних поєдинків в чемпіонаті України, до яких звикла донецька команда, претендент на чемпіонство отримав ще одного суперника, здатного впертися рогом. Після вже згадуваної перемоги імені Малишева, "Зоря" ще двічі перегравала "Шахтар", а більше половини програшних матчів віддала з різницею в один м'яч. На фоні цього керівництво "Зорі" продовжувало "бомбардувати" "Шахтар" закидами про заборону, час від часу піднімаючи тему суддівства. Водночас, луганці до мінімуму скоротили свою залежність від футболістів донецького гранда, шукаючи підсилення на стороні. "Шахтар", наче вимогливий і строгий дядько, споглядав за цим розлюченими очима з-під насуплених брів.

Зрештою, вибухнуло. Наприкінці 2017-го календарного року "Зоря" вкотре оскалила зуби в пам'ятному матчі з суддівством Бойка. Терпець до того стриманого і трохи зверхнього стосовно "Зорі" суперника увірвався, наче пуповина, якою "Шахтар", як вважали (і, мабуть, вважають) в донецькому клубі, був прив'язаний до центру Землі. Інтелігентний Фонсека вмить перетворився на заїжджену версію Мірчі Луческу, пан Палкін готовий був змінити елегантний офісний дрес-код на спортивний костюм ватажка гоп-компанії, а підконтрольні президенту "Шахтаря" медіа налаштували свої гучномовці на хвилі бомбардування.

Так часто бомбардують "Динамо" перед відповідальними матчами з "Шахтарем". "Зоря" досить різко втрапила до категорії "мішеней", якими не були навіть "Металіст" та "Дніпро" в часи максимальної їхньої протидії "гірникам". Навряд чи тому, що "Зоря" більше "насолила" "Шахтарю", ніж "солили" команди з Харкова та Дніпра. Просто змінилися акценти: "гірники" знову відчули себе недоторканими і сильними не лише на футбольному полі, що автоматично увімкнуло тумблер "батюшки-царя" і "холопів".

Над Юрієм Вернидубом точно не світиться німб, але в запитанні ідентифікації всім відомих телеканалів тренер "Зорі" має рацію, хоч і перегнув палку у висловлюваннях. Те, чим займався один з офіційних вісників УПЛ напередодні і після 30-го туру, навряд чи можна назвати журналістикою. Та де там: це навряд чи можна назвати роботою на загальнонаціональну аудиторію, якою повинен займатися офіційний мовник всеукраїнських змагань.

Історія з одинадцятьма пенальті подавалась без причинно-наслідкового ланцюжка і без жодного сюжету, який би кинув тінь на справедливість хоча би половини тих одинадцятиметрових. В устах журналістів каналів "Футбол 1/2" статистика призначення одинадцятиметрових звучала як обвинувачення, при цьому без жодного підтвердження його правомірності.

А вже після матчу головний аргумент проти призначеного ворога Юрія Вернидуба полягав у тому, що без орендованих футболістів той не досягнув би поточних успіхів. В одну мить відомі експерти перекреслили умовні 12 голів Янніка Болі на фоні нуля забитих від Пилипа Будківського, чи прогрес вихованця "Зоря" Івана Петряка, якого в "Шахтарі" тепер з перспективного вінгера перетворили на посереднього захисника. Український футбольний простір часто сколихують абсурдні маніпуляції. Але навіть передовик цього сегменту Лучано Лучі не дозволяє собі робити глибоких висновків на основі очевидних, але не проаналізованих фактів.

Власне, уся ця чвара яскраво демонструє рівень висвітлення футбольних подій в українському телепросторі. Як і в повсякденному житті, так і у футболі, телеканали лише захищають інтереси тих, кому належать. Яке першочергове завдання ставив перед собою Томас Грімм після призначення на посаду президента УПЛ – єдиний телепул? Як казали в старому анекдоті: "а мы похлопаем"…

В кінцевому підсумку "Шахтар" не переміг в цій інформаційній війні, бо "Зоря", не приймаючи статус мученика, загострила отруйне жало, в'їдливими коментарями відбиваючись від нападів гегемона. Але найбільше шкода глядачів з нейтральними уподобаннями, від яких ширма чергового скандалу вкотре відгородила об'єктивність і правду.