Тренер Львова: Я - не Гвардіола і не Моуріньо. Я - Блавацький

Головний тренер ФК "Львів" Богдан Блавацький дав перше інтерв'ю з моменту призначення на посаду керівника "синьо-золотих левів".

– Богдане Ігоровичу, вітаємо Вас з призначенням на посаду головного тренера ПФК "Львів"! Що для Вас, львів’янина, означає цей крок у тренерській кар’єрі – праця у клубі, що представляє місто Лева?

– Всю свою футбольну тренерську кар’єру, окрім перших трьох років, я провів за межами Львівської області. Все життя я мріяв повернутися у рідне місто та очолити львівський клуб.

Колись я вже працював у вищій лізі – в івано-франківському "Прикарпатті". Тоді у запеклій боротьбі до останнього туру "Прикарпаття" залишилося у Вищій лізі, зайнявши найвище дев’яте місце у своїй історії. Свій другий крок в елітному дивізіоні я робив з луцькою "Волинню", куди мене запросив Віталій Кварцяний. Я вважаю, що це один з найсильніших тренерів в українському футболі. Як психолог, як людина, як менеджер.

Керівництво "Львова" дало мені шанс. Я розумію відповідальність, яка на мене покладається. Приємно, що я маю таких кваліфікованих помічників, як Юрій Панфілов, Віталій Шпанюк та Тарас Гребенюк. Розумію, що на перших порах буде непросто. Але ті зміни, які відбудуться з командою – у тренувальному процесі, в організації праці, в тактичних заняттях – вони будуть помітними. Постараюся використати цей шанс.

– Про що була мова з керівництвом перед тим, як Ви очолили львівський клуб?

– Кожне керівництво хоче якомога швидше бачити позитивні результаті. Або ж зміни, які в перспективі до них приведуть. Саме для цього я тут.

Ар’єн Роббен, коли грав під керівництвом Пепа Гвардіоли у Баварії, навіть в 29 років відчув щось нове у тренувальному процесі. Я – не Гвардіола і не Моурінью. я – Блавацький, але буду дуже тішитися, якщо запропоную футболістам щось таке, з чим раніше вони не зіштовхувалися.

– Які Ваші головні тренерські принципи і якою Ви бачите гру "синьо-золотих левів"?

– У кожного тренера є свої напрацювання. Щось я набув в одного тренера, щось – в іншого. Отримав безцінний досвід, коли здобував PRO-диплом та їздив на стажування у шотландський "Селтік". Хотілося б у майбутньому подивитися, як працюють німецькі клуби. Мені дуже подобається Бундесліга. Це поєднання сили, тактики та техніки. Це постійна зміна ритму гри. Це саме те, що мені, як тренеру, подобається у футболі.

Є три найважливіших компоненти, навколо яких побудований мій тренувальний процес. Швидкість, швидкість роботи з м’ячем та швидкість думки. Коли я працював в інших клубах, то не мав можливості проводити селекцію такого рівня, яка є у "Львова". Але завжди увесь тренувальний процес був спрямований на швидкість думки та швидкість роботи з м’ячем. Володіння м’ячем, тактичні перебудови, удари по воротах – усе потрібно робити швидко, інтенсивно, в один-два дотики.

Не можна, маючи таку кількість гравців з Бразилії, які люблять атакувати, забивати та надають перевагу грі "першим номером", грати у захисний футбол. Треба грати в атакувальний футбол. Я запитав у кожного з гравців, чим для них є футбол. Були різні відповіді. Але футбол – це боротьба за вільні зони. Треба бути сміливим та грати один в один, якщо ти впевнений у собі, або ж треба створити у зоні більшість для подальшого ведення гри.

– Як Ви збираєтеся налаштовувати команду на боротьбу до останнього за місце в єврокубках? Є ідеї стосовно найефективнішої взаємодії українців та бразильців на футбольному полі?

– Думаю, що хлопці розуміють, в якому клубі вони грають і які цілі перед ними стоять. Мій девіз життя – "Ціль життя – жити з ціллю". Я спробую їх переконати у тому, що всі цілі їм під силу. Ніхто не вірив, що вони увійдуть у шістку найкращих команд УПЛ, а вони увійшли. Є й інші цілі, але усе це вже в області психології. Хочу достукатися до кожного гравця.

Важливо, щоб бразильці розуміли, що потрібна не лише їх індивідуальна гра, а дії, які приноситимуть користь команді. Коли вони поєднають командну гру у центрі поля та індивідуальні дії у фінальній третині, то результат не змусить себе чекати. Думаю, адаптацію вони вже пройшли, тепер їм треба трішки зміцніти. Впевнений, що цей процес лише набиратиме обертів і принесе клубу бажані результати у майбутньому.

Але найголовніше: у колективі має бути позитивна атмосфера. Від мене, як головного тренера, завжди йшла позитивна енергетика. Команда має бути єдиним організмом. Бо, якщо відрізати палець чи руку, це негативно вплине на організм в цілому.

Є проста формула успіху. На першому місці завжди йде селекція. ПФК "Львів" її провів. Друге місце – мотивація, і в кожного гравця вона своя. Потім йде організація праці, тобто тренувальний процес. Потім йде психологія та обстановка у роздягальні. Ну і до усього цього потрібно ще трішечки удачі.

– ПФК "Львів" має солідний кадровий потенціал завдяки роботі дитячо-юнацької академії, регулярним виступам команд U-19 та U-21 в чемпіонаті України. Чи плануєте Ви залучати до основної команди молодих гравців зі структури клубу?

– Мене дуже тішить, що у дублюючому складі "Львова" виступають лише львів’яни. Є футболісти, які за умови невтомної праці та професіоналізму можуть вийти на рівень УПЛ. У першому тренуванні під моїм керівництвом вже тренувалися чотири гравці з команди Ю-21. Впевнений, що треба обов’язково давати шанс молоді.

– Найближчого місяця на "Львів" очікують великі матчі у межах української першості – зокрема, із київським "Динамо" та донецьким "Шахтарем". За рахунок чого "містяни" можуть досягти успіхів у цих протистояннях?

– Рецепт успіху у великих матчах – чиста психологія. Майстерність можна компенсувати чимось іншим. Тобто, психологічно, тактично та функціонально команда має бути на належному рівні, щоб успішно протистояти сильним суперникам.

Коли збірна України їхала грати з Португалією у відборі Євро-2020, багато хто пророкував команді Шевченка поразку. Але команда дуже добре виходила з-під високого пресингу, контратакувала і створювала свої нагоди. Залишити команду, яка звикла домінувати, без м’яча – це шок для неї. Це вибиває її зі звичної колії.

Будемо інтенсивно працювати над тим, щоб успішно нівелювати переваги сильних суперників. Завжди казав своїм хлопцям перед великими матчами: "Терпіння і терпіння, у нас буде свій шанс, який ми маємо використати!".

– Але спершу "Львову" потрібно зіграти виїзний матч із луганською "Зорею" у межах 25-го туру чемпіонату УПЛ. Що очікуєте від прем’єрної гри львівського колективу під Вашим керівництвом?

Зоря програла "Шахтарю" у чемпіонаті та несподівано вибула з півфіналу Кубка України. Тому немає сумнівів, що на гру з нами вона вийде по-спортивному злою. Ми ж маємо бути агресивними, що ще нам залишається робити? "Львів" ще не забив цій команді жодного голу у нинішньому сезоні. У них що, зачаровані ворота? Якщо зіграємо дисципліновано, якщо гравці виконають тренерську установку хоча б на 40-50%, думаю, результат буде цікавим.