Чемпіонський коридор від Динамо Шахтареві? Хтось мусить почати… Але розуміємо, чому не почнуть кияни

Футбол – це гарна гра. Це шоу, яке покликане розважати глядачів і яке робить героїв цього шоу знаменитостями. Але найкраще видовище не завжди відбувається в рамках зеленого прямокутника з м'ячем в ногах. Іноді футбол – це трепетні і емоційні моменти, що відбуваються біля брівки чи навіть за межами поля.

Проблема в тому, що в Україні за багато-багато років так і не навчилися робити шоу. У нас є певні здобутки на рівні європейської гри, у нас є самодостатні команди, є закулісні ігри, підводні течії і камені, але немає головного – роботи з вболівальниками і намагань зробити футбол дійсно яскравим шоу.

За приклад візьмемо такий елемент футбольного життя як прощання з легендами. Згадаймо, як свої кар'єри / каденції в українських клубах завершували Максим Шацьких, Олександр Шовковський, Олег Гусєв, Даріо Срна, Олександр Кучер, В'ячеслав Шевчук. Всі вони – видатні футболісти для "Динамо" та "Шахтаря", але жоден з них не удостоївся не те що прощального матчу, а хоча б живого коридору від партнерів та оплесків трибун під час заздалегідь спланованої заміни. Це різко контрастує з тим, що відбувається в Європі. Не говоримо навіть про клуби з великими традиціями на кшталт "Челсі", "Барселони", "Ювентуса" чи "Баварії". Гарні проводи своїм легендам влаштовують і менш скромні команди на зразок "Леванте" (гарно в останньому турі останнього чемпіонату Іспанії з поля йшов Педро Лопес) чи "Реала Сосьєдада" (гарно проводили Карлоса Велу). Там футбол – це трохи більше, ніж просто гра з м'ячем на зеленому газоні.

Таким же елементом футбольного шоу, поширеним у Європі, але не розвиненим в Україні, є чемпіонський коридор – вшанування переможця турніру символічними шеренгами в два ряди, поміж якими на полі з'являється новоспечений тріумфатор. Гарно? Почесно? Безперечно. Але для когось – ще й болісно.

В цьому і є основна проблема. Вшанувати перемогу іншого, значить – визнати свою поразку, наступити на горло власній гідності. Коли такі стосунки розвиваються між прямим конкурентами в боротьбі за корону, напруги, провокацій і взаємних уколів уникнути вельми складно.

Можна уявити чемпіонський коридор від "Маріуполя", "Львова" чи навіть "Зорі" для "Шахтаря", але важче – від "Динамо" "Шахтареві" і навпаки. Це дещо перегукується з нещодавньою ситуацією в Іспанії, коли тема чемпіонського коридору займала перші шпальти авторитетних ЗМІ напередодні Ель-Класико. Навіть двох. Спершу "Реал" закликав "Барсу" влаштувати почесті з нагоди перемоги мадридців в клубному чемпіонаті світу, а потім вже "Барса" очікувала коридору від "Реала" як переможець чемпіонату Іспанії. Доходило ледь не до взаємних публічних образ.

Варто сказати, що в Іспанії на чемпіонські коридори легко погоджуються навіть клуби середньої руки на кшталт "Валенсії", "Севільї" чи "Бетіса". Непорозуміння виникли між "Реалом" і "Барсою" в силу історичної напруги стосунків двох грандів. "Я бажав би, аби "Барса" зустріла нас коридором" (с), "Якщо цього все ж не відбудеться, це не применшить нашу славу" (с), "Коридору не буде і крапка" (с).

"Барса" не вшанувала "Реал" після перемоги на КЧС у грудні 2017-го, бо, за думкою її представників, коридор влаштовується лише тоді, коли обидві команди брали участь в турнірі. Мадридці відповіли вже в квітні, заявивши, що коридору "Барсі" не буде, бо від "Барси" не було його в грудні. Поміж цього прояву гордині загубилося істинне значення символічного жесту, про яке влучно заявив Карлес Пуйоль:

"Що стосується чемпіонського коридору, то він існує для того, щоб віддати данину поваги чемпіонам, а не принижувати суперника".

В Україні від "Динамо" "Шахтареві" він неможливий саме в силу спотворення суті символічного знаку. Кияни ніколи не підуть на такий крок, як не пішов би, певно, і "Шахтар" відносно киян. Бо обидві сторони такий жест найперше розцінюють як приниження гідності переможеного, а не як данину поваги переможцю.

Зрозуміти "Динамо", якщо воно в Харкові в найближчому поєдинку УПЛ не зустріне "Шахтар" коридором, справді можна. Адже влаштувати коридор – значить, дати черговий привід конкурентові роками мусолити цю тему в світлі саме приниження гідності переможеного. Не вірите? Можемо згадати сюжети новин на телеканалах-трансляторах УПЛ і єврокубків опісля поєдинку "Динамо" зі "Славією" в кваліфікації Ліги чемпіонів, коли з архівів були підняті спомини про скандал з шубами, що розвивався навколо "Динамо" наприкінці дев'яностих. Або пригадаймо сюжети з глибоким психологічним аналізом президента суперника на основі випаленої ним цигарки. Споглядаючи за такими елементами інформаційної війни, волею і неволею зрозумієш не лише відмову влаштовувати чемпіонський коридор, а й навіть дике для цивілізованого світу рішення тренерського штабу і команди не спілкуватися з журналістами окремого ЗМІ (так було в "Динамо" за каденції Реброва).

Власне, "Шахтар" зробив усе від себе залежне, аби "Динамо" навіть не допускало думки щодо коридору, задовго до початку харківської гри. Розпочалося все з бомбардування теми експертами, дехто з яких намагався переконати громадськість, що "Динамо" жест не зробить, а от містер-благородність "Шахтар" точно би зробив. І продовжилося відверто тролінговим рішенням запустити зворотній відлік часу до початку українського класичного, на яке "Шахтар" вийде в статусі найбільш титулованої команди України. Повага між Фонсекою і Хацкевичем, які тиснуть один одному руки і часто обмінюються компліментами – це верхівка айсберга, яка не передає справжньої суті стосунків між двома грандами.

Насправді, це добре, коли в футболі є подібні протистояння. Протиставлення себе прямому конкурентові – один з елементів існування як "Шахтаря", так і "Динамо". Погано лише, коли однією зі сторін в боротьбі м'язів застосовуються недозволені прийоми на кшталт інформаційних бомб про шуби. Це відлякує і розлючує іншу сторону. І тоді поміж злоби, іронії і боротьби за владу губиться істинна краса футболу, елементом якої і є чемпіонський коридор.