Ілля Галюза: Думаю, свій гол в Чорногорії Зоря заб'є

Ілля Галюза, вихованець луганської СДЮШОР, залишив помітний слід в чемпіонаті України, зігравши немало сезонів у складі "Зорі", "Чорноморця", і "Таврії". Але останнім часом його футбольний слід десь загубився за межами нашої країни. Кореспондент UA-Футбол відшукав Іллю і попросив розповісти, чому свого часу виїхав з України, чим займається зараз, а також оцінити перспективи "Зорі" під керівництвом Віктора Скрипника.

- Ілля, після завершення кар'єри чим в даний момент займаєтеся?

- У 2016 році завершив кар'єру в Білорусі, а в листопаді 2017 запропонували залишитися в структурі клубу і тренувати U-16 в ДЮСШ могилевського "Дніпра". Уже працюю з юнаками два роки, природно з U-16, вони перейшли в групу U-18. А зараз приїхав у відпустку до Одеси.

- На той момент не пропонували вам попрацювати в Україні?

- Ні. Тому, не було сенсу їхати додому і чекати чогось. Як то кажуть, добра від добра не шукають. Надійшла конкретна пропозиція, і я прийняв швидке рішення.

- У 2014 році ви пішли з "Зорі", і продовжили кар'єру в солігорському "Шахтарі" в сусідній Білорусі. Чому прийняли таке рішення? Що, не було запрошень від українських клубів?

- В кінці 2013 року у мене закінчився контракт, а головний тренер (від автора - Юрій Вернидуб) і керівництво не захотіли його продовжувати. В той момент навіть подумував про завершення кар'єри. Але надійшла пропозиція від "Шахтаря", на яку, довго не думаючи, я і погодився. Підписав контракт на рік. Команда ставила високі завдання, клуб був з амбіціями. Сезон видався вдалим. Виграли Кубок країни, в чемпіонаті посіли третє місце і мало не вийшли в груповий етап Ліги Європи. Дорогу нам перегородив голландський ПСВ. А завершив кар'єру в могильовському "Дніпрі". У 2016 році колишній тренер "Белшини" Сєднєв, у якого я грав, покликав в Могильов допомогти команді вийти з Першої ліги до найвищого дивізіону. Це мав бути "досвідчений дядько", який був би прикладом на полі, в роздягальні і в побуті. З поставленим завданням впоралися, після чого і вирішив повісити бутси на цвях.

- Вашою першою професійною командою в кар'єрі стала "Зоря", де ви відіграли з 1996 по 2000 роки. Як опинилися в клубі?

- У 1996 році у віці 16 років потрапив в команду, і дебютував у Вищій лізі. Під керівництвом моїх перших тренерів Олександра Шакуна та Валерія Галустова пройшов школу луганської СДЮШОР "Зоря" з першого і до випускного класу, а після закінчення мене і ще кількох хлопців почали підтягувати до основи. А Віктора Арістова можна вважати першим тренером у великому футболі. "Зоря" - найрідніший і найважливий для мене клуб в житті і це однозначно.

- У 2012 році ви вдруге повертаєтесь в "Зорю".

- Крім "Зорі" було ще кілька пропозицій, навіть "Таврія", де мене дуже цінували, пропонувала залишитися, але для мене було щастям повернутися в рідний клуб. В кінці 2011 надійшла пропозиція від керівництва "Зорі", і природно вибрав тільки цей варіант. Команда йшла на передостанньому місці, всі фахівці вже нас поховали, кажучи, що ми вилетимо з еліти. Але ми згуртувалися та видерлися, вирішивши завдання - зберегли місце в УПЛ. А восени 2013 року закінчився контракт, і тренер разом з керівництвом не захотіли його продовжувати. Хоча я був готовий ще грати і закінчити кар'єру саме в рідному клубі. З іншого боку, ця ситуація дала мені можливість виграти медалі і Кубок в іншому чемпіонаті.

- Все тече, все змінюється. Зараз на зміну Юрію Вернидуб, який пропрацював в клубі з 2010 року, прийшов Віктор Скрипник. Що ви очікуєте від нового наставника?

- Завжди при зміні тренера команда отримує новий імпульс. Думаю, йому вдасться підняти "Зорю" на новий рівень. У Скрипника європейський менталітет, він пройшов велику футбольну школу. У "Вердері" подолав шлях від юнаків до головної команди, завоював авторитет як у вболівальників, так і у гравців. А в "Зорі", на мій погляд, настав час щось змінювати, щоб не було застою. Це і зробили президент разом з генеральним директором. Хоча Юрій Вернидуб теж зробив чимало для "Зорі": завоював з командою третє місце, непогано виглядали в матчах Ліги Європи. У Віктора Скрипника багато плюсів, які допоможуть йому домагатися успіхів разом з командою.

• Читайте також: Ти як Будучность ввійдеш. Десять фактів про суперника Зорі

- Першим серйозним випробуванням для Віктора Скрипника будуть матчі другого кваліфікаційного раунду Ліги Європи проти чорногорської "Будучності". Кого вважаєте фаворитом цієї пари?

- Двоматчеве протистояння - це завжди стратегічна боротьба, що складається з двох частин. Перший тайм пройде в Чорногорії, другий, що дуже важливо - вдома. Думаю, на виїзді "Зоря" свій гол заб'є. А за сумою двох матчів луганці зобов'язані проходити. Хоча ми не знаємо добре команду з Чорногорії, але це не той бар'єр, який "Зоря" не зможе подолати. На мій погляд, вдома луганці заб'ють два м'ячі. Вселяє впевненість якісні придбання у вигляді чотирьох новачків під рішення завдання - виходу в груповий етап.

- Чи стежите за чемпіонатом України?

- Звичайно. Не за всім чемпіонатом, але зокрема намагаюся не пропускати матчі за участю "Зорі" і "Чорноморця", в якому також залишив частинку душі. Дуже переживав, що одесити вилетіли з еліти. Сподіваюся, вони зможу повернутися назад.

- Порівняйте рівень чемпіонатів України та Білорусі.

- Зрозуміло, що рівень в Білорусі нижче. Але такі команди, як БАТЕ, "Динамо" Брест, "Шахтар" Солігорськ не пасли б задніх, а боролися б за призові місця. А в цілому рівень впав, як в Україні, так і в Білорусі. Наш чемпіонат можна розділити до відомих подій 2014 року і після. Виїхало багато кваліфікованих легіонерів, настала фінансова криза, перераховувати можна багато. Але потрібно виходити з того, що є.