Єрко Лєко: Це я міг везти Динамо З U-19 до Києва на плей-офф Юнацької Ліги УЄФА

Хорватський екс-гравець київського "Динамо" 2002-2006 років Єрко Лєко розповів, чим займається після завершення кар’єри гравця.

А життя в нього насичене: тренерська робота з юнацькою командою Локомотива й ігри в чемпіонаті серед ветеранів.

- Судячи з твоїх сторінок у соцмережах, форму вдається підтримувати й після завершення професійної кар'єри. Чемпіонат серед ветеранів, який ти виграв із «Локомотивою», – це серйозний рівень?

- Дуже серйозний, у чемпіонаті беруть участь 12 команд. У нас уже після досягнення 33-річного віку можна заявлятися для участі в ньому. До слова, в минулому році ми виграли відразу два чемпіонати серед ветеранів з «Локомотивою» – і з великого футболу, і з міні-футболу.

Головним нашим суперником є ​​«Загреб», за який виступають багато екс-футболістів збірної – Вукоєвич, Шимуніч, Шимич, Марич, Бішчан, Крешич та інші. Я жартую над ними: «У вас у команді багато зірок, а у нас – команда-зірка» (сміється). У нас грають хлопці не такі зіркові, виступали в другій-третій лігах Хорватії, але ми сильні командною грою. Я граю в нападі й три роки поспіль стаю найкращим бомбардиром (сміється). Нинішній чемпіонат через коронавірус, як і всі турніри, довелося призупинити. Ми поки йдемо в лідерах, випереджаючи найближчих переслідувачів із «Загреба» на одне очко. З інтересом чекаємо на продовження баталій на футбольних полях.

- Також ти тренуєш юнацьку команду «Локомотиви». Які успіхи?

- Так, уже третій рік. Усе досить непогано складається – ми ведемо боротьбу за лідируючі позиції із загребським «Динамо» та «Хайдуком». Також мені залишилося довчитися півтора року на тренерських курсах для отримання ліцензії PRO, яка дозволить мені працювати з дорослими командами. Ми домовилися з президентом «Локомотиви», з яким у мене дуже хороші стосунки, що поки я набираюся досвіду з командою U19, але коли буду готовий, то зможу очолити першу команду.

До слова, влітку минулого року мене запрошували працювати з юнацькою командою загребського «Динамо», але я відмовився, тому що з молоддю мені й у «Локомотиві» подобається працювати. Але зараз у Загребі планується тренерська рокіровка, й на місце Нєнада Б’єліци має прийти Ігор Йовічевич, який працював раніше в «Карпатах». Якщо так станеться, то керівництво «Динамо» хоче, щоб я очолив замість Ігора другу команду, яка виступає у другому дивізіоні. Це вже дорослий футбол, і це буде цікаво. Але, знову ж таки, все буде залежати від президента «Локомотиви», чи зможе він відпустити мене. Якщо ж скаже, що я потрібен тут, то я знову відмовлю «Динамо» й залишуся.

- До речі, тобі навіть удалося стати з юнацькою командою «Локомотиви» чемпіоном Хорватії...

- Так, це було в перший сезон після того, як я прийняв команду. Причому її тренером я став уже по ходу сезону, тому заслуга у здобутті першого в історії чемпіонства «Локомотиви» по юнаках тут не лише моя, а й попереднього наставника.

Потім був виступ у Юнацькій Лізі УЄФА, що також залишило найприємніші спогади («Локомотива» не програла жодного матчу – спочатку в першому раунді обіграла на виїзді бухарестське «Динамо», а потім вдома зіграла внічию, а в другому колі після двох нічиїх поступилася боснійському «Желєзнічару» за правилом виїзного гола. – Прим.). У лютому ж дивився, як загребське «Динамо» грало в раунді плей-офф Юнацької Ліги УЄФА, і спіймав себе на думці, що це я міг привезти команду до Києва, якби прийняв пропозицію динамівців минулого літа (посміхається).