Марлос: Едмар дуже допоміг мені у виборі

Новоспечений гравець збірної України Марлос прокоментував своє рішення про зміну громадянства.

– Я дуже щасливий! Випала нагода, про яку думав уже досить давно. Це моє щире рішення, від усього серця. Бажання значно голосніше, ніж паспорт у моїх руках. Сподіваюсь, українці підтримають мене. Було приємно прочитати кілька новин у пресі – люди зраділи. А тим, хто проти, сподіваюся, зможу довести, зробити все, аби в мене повірили і також підтримували. Я справді щасливий!

– Як твоя сім’я поставилася до цього?
– Цілковито підтримала. Я говорив із дружиною й батьками. Рішення не особисто моє, а й усієї родини. Воно одне з найважливіших у моєму житті. Я провів в Україні стільки років, прожив тут таку кількість чудових моментів… Мені подобаються люди в цій країні, тому я дуже щасливий.

– Чи спілкувався з іншими збірниками? Чи цікавився ситуацією всередині колективу?
– Я вже давно говорив одноклубникам, що хочу виступати в збірній поруч із ними. Хлопці мене завжди підтримували, не було жодного негативного ставлення. І зараз, коли я отримав виклик, усі лише підтримали. Це дуже приємно.

– Щойно Андрій Шевченко сказав, що у вас із ним відбулась продуктивна розмова. Чи можеш розкрити деталі, коли це не таємниця?
– Тільки-но ми побачились, я одразу ж сказав, що хочу бути громадянином України. Він відповів, що, якщо таке колись станеться, буде щасливий спробувати мене в збірній. Потім я поспілкувався з Євгеном Красніковим, з яким працював у «Металісті». Він та Мирон Маркевич підтримали мене, а кілька років тому допомогли адаптуватися в Україні. Усе це також сприяло непростому кроку набуття громадянства.

– Чи говорили ви з Андрієм Шевченком щодо позиції на полі? На флангах у збірній Коноплянка та Ярмоленко, які добре виявляють себе у Бундеслізі.
– Коли розпочинав кар’єру в Бразилії, виступав на різних позиціях: і нападником, і опорним півзахисником, навіть праворуч та ліворуч в обороні. Чудово розумію, Коноплянка й Ярмоленко є основними футболістами збірної. Андрій справді талановитий. Усі знають якості цих хлопців, тому гратиму там, де мені скажуть. Зроблю все, аби допомогти збірній.

– Але де б тобі хотілося діяти?
– Я не маю особливого вибору. Виступатиму на тій позиції, де мене бачить тренер і де я краще виглядатиму. Коли поставить мене на місце Пятова – я можу зіграти й там!

– У збірній є традиція: новачки на командній вечері співають пісню. Чи визначився ти з репертуаром?
– Так, уже знаю, і ця музика в мене в голові.

– Ти приходиш туди, де нема легіонерів. Чи немає побоювання потрапити до колективу, де всі говорять однією мовою, а ти наразі не можеш нормально спілкуватися?
– Я чудово розумію російську та українську. Так, іще є труднощі з тим, щоб розмовляти цими мовами. Спробував би навіть на цій прес-конференції відповідати російською чи українською, але зараз мені важко. Вийшовши звідси, я без проблем змогу поспілкуватися з вами віч-на-віч, однак досить сором’язливий, тому перед камерами відповідати складно.

– Чи говорив з Девичем та Едмаром, що пройшли твій шлях? Як їх приймали в збірній?
– Едмар дуже допоміг мені у виборі. Радив лишатися спокійним, адже в команді відмінні хлопці. У футболі я ніколи не мав із кимось проблем. Сподіваюся, так буде й далі.

– Чи мрієш вийти проти збірної Бразилії?
– Якщо знадобиться – зіграємо та покажемо проти неї свій, український стиль.

Марлос зауважив, що знає початок гімну України, і вимовив кілька рядків. За словами півзахисника, він співатиме його перед матчами, адже ухвалив таке важливе для себе рішення стати громадянином країни