Герой футбольного дня. Олександр Шовковський

Давайте не будемо… Безглуздо закликати тренерський штаб збірної України виставити в основі на матч проти французів Олександра Шовковського. Але й сварити чи критикувати рішення включити 45-річну легенду воротарського цеху до заявки теж не варто. Це історія, яка поєднує в собі одразу кілька складових: раціональність, уміння викручуватися зі складних ситуацій та футбольну романтику.

Безперечно, навіть після втрат Андрія П'ятова, Юрія Паньків та Андрія Луніна в Україні є чимало голкіперів, які змогли б закрити проблемну позицію. Це і Микита Шевченко з "Зорі", це і Денис Бойко, котрий звик сидіти за спиною Георгія Бущана, це і досвідчений Євген Паст. Зрештою, є молоді Трубін, Нещерет та Різник. Уся проблема в тому, що хтось з них залишився в Україні, а хтось перебуває в розташуванні команди Руслана Ротаня. А матч проти Франції уже сьогодні. За 2 300 кілометрів від дому. І можна було б, звісно, витратити "якихось там" 25 – 30 тисяч євро на чартер задля запасного голкіпера, а можна просто заявити того, хто поруч. Того, хто ось уже два роки працює асистентом головного тренера збірної України і свій досвід продовжує застосовувати на практиці. Не під час матчів, зате на тренуваннях.

Останнім часом "Динамо" негарно проводило своїх легенд. Прощального матчу не було у Максима Шацьких та Олега Гусєва, не було його й в Олександра Шовковського. СаШо востаннє виходив на поле в сезоні 2016/17. Тоді "Динамо" грало в групі Ліги чемпіонів і боролося з "Шахтарем" за чемпіонство. СаШо вже на повну дошкуляли травми, тому він програвав конкуренцію навіть такому посередньому голкіперу як Артур Рудько. Доводилося боротися за статус "другої воротарської сили" з нестабільним Максимом Ковалем. Зрештою, Шовковський провів в тому сезоні вісім матчів в УПЛ, останній з яких – в матчі проти луганської Зорі на "Олімпійському" 18-го вересня 2016-го року. Його прощальний акорд виявився дуже сумним: "Динамо" програло через гол, пропущений від Євгена Опанасенка на 90+3-й хвилині.

"А якщо я скажу, що я стомився? Мені в січні виповниться 42. Насправді для гравця це дуже багато. Я не готовий вкладати стільки сил, зі шкіри лізти, щоб конкурувати з молодими. Я вже не можу", - говорив він вже після того поєдинку. Не знав тоді Олександр Шовковський, що доля покличе його на футбольне поле (чи, принаймні, на краєчок поля) за чотири роки.

Знову ж таки, немає сенсу нині закликати Шевченка дати практику Шовковському, коли в обоймі є молодий, завзятий і не позбавлений ігрової практики Георгій Бущан. Але це ж Франція. Це "Стад де Франс". Де гарантія, що Бущана не вилучать за фол чи не травмують в боротьбі потужні французькі нападники? І тоді у нас буде своя романтична історія, нетлінний літопис, своя легенда. Яку переказуватимусь з вуст в уста. Як нині роблять це про Чілаверта, Мондрагона, Кірая чи Рожеріо Сені.