Леоненко: Мене називають ворогом і сепаратистом донецьким, хоча я три роки тягнув Динамо

Екс-гравець "Динамо" і збірної України, а нині один з найбільш епатажних футбольних експертів Віктор Леоненко розповів про:

Про динамівські серця

Я вважаю, що підхід правильний. Не знаю, чи є проблеми у президента "Динамо". Треба, щоб футболісти підходили під модель. А у нас привозять гравців Хацкевичу, і ліпи з них щось. У нас не розуміють, що не кожен хороший футболіст, який приходить в "Динамо" - може заграти. Я б не сказав, що у мене динамівське серце. Я мріяв грати в київському "Динамо" ще маленьким хлопчиком. Хоч мене і ображають в "Динамо", але друзів, які там працюють, у мене повно. Мене називають ворогом і сепаратистом донецьким, хоча я взагалі в Тюмені народився. Цю хрінь пора вже викорінювати. Я був динамівцем і три роки тягнув "Динамо". Так, команда здорово грала. Але я стільки вкладав сил, і здоров'я стільки втратив... Це так, про всяк випадок.

Про критику на адресу футболістів

Я не критикую футболістів. Я просто вимогливий. Хочеться, щоб футболісти грали, а не мучилися. З тим же самим Алієвим я в нормальних же відносинах, хоча колись, як ти кажеш, критикував його. Він же повинен на мене ображатися, але ні. Також і Мілевський. Ми теж нормально спілкуємося. Я говорив, що він падав, і він, до речі, менше став падати. Я Алієва взагалі хіміком називаю.

Про критику вболівальників

Пишуть: "Леоненко - клоун?". По-перше, хто це? Хто ці люди? Якщо мені таке Бессонов скаже, інша справа. Або хтось із серйозних людей. Звідки я знаю, може, дивак обкурений пішов? Я вважаю, що ображати - неправильно. Читав, що в Таїланді за фейки будуть штрафувати і в тюрму садити. Це правильно. Нам пора теж так зробити. А то на мене, Блохіна, Шевченка, всяка хрінь пише, що ми клоуни. Наприклад, для мене це важливо. Давай поясни, якщо пишеш, чому? Якби я ображався, не був би серйозним футболістом.

Про батл з Ігорем Суркісом

У нас була домовленість. Ось цей, як я кажу, нікому непотрібний Суперкубок України. Але він десь пропав. Може бути, зайнятий. Я давним-давно готовий. Тут справа не в прізвищах і не самих моментах. Це розбирають мої коти. А я ж кажу: чому програли, чому виграли і що робити. Я ж не коментатор. Навіщо мені знати прізвища? Навіщо запам'ятовувати людей, які себе не проявляють? Що це дає, знання прізвищ? Я давно готовий приїхати. Думав, це буде так. Ми сядемо в окремих кімнатах. Спочатку скаже він. Тому що, якщо перший буду я - він мене просто повторить.

Про Ріната Ахметова

Ми спілкуємося не надто часто. Він все-таки чоловік більш зайнятий, ніж я. Але в основному говоримо про те, хто футболіст, а хто ні. Природно, в "Шахтарі". Про політику я з ним не буду говорити. Я так розумію у нього там дуже багато знайомих. Ми друзі. Я і він - обидва так вважаємо. Не такі, звичайно, що зустрічаємося і відразу цілувалися. Я можу йому зателефонувати, він може набрати мене. Навіть без приводу. Він не лізе, як Ігор Михайлович в команду.

Зараз набрав гравців, сподіваюся, вони стануть великими, як Срна і Фернандіньо. Правда, при Каштру поки незрозуміло. Якщо був би Луческу, я відразу б сказав, що виростуть. Плюс - це ще й заробіток для мого друга, Ріната Леонідовича.

Чому я повинен його боятися? Я йому не ворог. Я вдячний всім, і ICTV, і "плюсам", і Футболу, за те, що мені ніколи ніхто не забороняв щось робити або говорити. Можу зняти капелюх і зробити уклін. Ми можемо посваритися, поматериться. Правда, не з кожним він може так говорити. Комусь може навіть підгузники не завадили б. Всі ж думають, що мене Ахметов купив? Як він мене купив? Мене неможливо купити. Я не вмію цілувати, бо народився в Сибірі.