12 лютого 2014, середа. 15:00
В матчі 23-го туру Примери сезону 13/14 сталася непересічна для українського футболу подія: на 66-ій хвилині матчу "Райо Вальєкано" - "Малага" на поле вийшов новачок "анчоусів" українець Олександр Яковенко. Рахунок у матчі на той момент був 4:0 на користь господарів і особливого впливу на перебіг подій у зустрічі ця заміна справити не могла. Та все ж Яковенко "вписав" своє ім’я в протокол матчу. Через 6 хвилин після свого виходу на поле українець забив гол престижу для "Малаги". Цей забитий м’яч став першим українським за 19 років і другим за всю історію Примери.'
Сьогодні розповімо з чого ж починалася ця сама історія. При згадці про українців в Іспанії майже кожен швидко назве Чигринського у "Барселоні". Але мало хто знає, що не він був першим українцем у столиці Каталонії. Першим хто освоював далекі іспанські береги був Василь Рац.
Василь Рац, 52 роки, півзахисник, Еспаньол, 1988/1989
Відомий по виступам за київське "Динамо" і збірну СРСР півзахисник після Євро-88 став бажаним гравцем для двох іноземних клубів: "Рейнджерса" із Глазго та іспанського "Еспаньола". Звичайно, гранд шотландського футболу був більш привабливим варіантом, але попередньо підписаний з іспанцями контракт через компанію "Совінтерспорт", яка в той час проводила трансфери радянських футболістів у зарубіжні клуби, та деякі сімейні обставини (народження сина, а середземноморський клімат явно кращий за шотландський) стали причиною того, що навесні 1989 Рац переїхав до Барселони. Контракт був розрахований до кінця сезону і передбачав лише тримісячне перебування Василя в команді - до закінчення першості, адже "Еспаньол" на той час був аутсайдером чемпіонату, і якщо команда втрачає місце в Примері, то гравець міг її залишити.
Зустріли українця у колективі добре, адже він був одним із зіркового складу збірної СРСР. Проте попри всі старання своєю грою Рац не зміг допомогти "Еспаньолу" втриматися у еліті. Команда фінішувала на 17-му місці, але все ж вилетіла не на пряму, а через стикові матчі з "Мальоркою". Причому в першому поєдинку "Еспаньол" переміг 1:0, а у другому - програв 0:2, пропустивши вирішальний гол на початку першого екстра-тайму. Гра Раца влаштовувала керівництво іспанського клубу і йому запропонували новий трирічний контракт з зарплатою у 150 тис. доларів і "Мерседес", але його особисто попередив Лобановський, що якщо він залишиться у Сегунді, то місце у складі збірної СРСР Рацу не гарантоване, адже союзна федерація не допустила б цього. А попереду був чемпіонат світу в Італії…
Тому Рац прийняв рішення повернутися до київського "Динамо", і, як із часом зізнавався, пожалкував про своє повернення, адже життя могло скластися зовсім по іншому. Загалом за три місяці у Іспанії українець відіграв 11 матчів (усі - повністю), голів не забивав та отримав одне попередження.
Вихованець запорізького футболу Геннадій Перепаденко, який став свого часу капітаном "Чорноморця" (за що треба подякувати військовому патрулю, який затримав Перепаденка за те, що той ухилявся від призову. В подальшому саме в Одесі футболіст і служив) й навіть встиг провести один матч у новоствореному чемпіонаті Росії у складі "Спартака", до Іспанії потрапив з ізраїльської першості.
Він мав можливість продовжити кар’єру в одному з відомих ізраїльських клубів - "Хапоелі" з Тель-Авіва, але вибрав запрошення лідера Сегунди. Проте провівши декілька контрольних матчів за "Вальядолід", виявилося, що він не підходить тренеру, бо на тій позиції, якій він грав, уже був гравець.
Коли ж агенти запропонували йому спробувати свої сили в "Бадахосі", то Перепаденко для себе вирішив, що гратиме там, де йому скаже тренер.
Гравець рівня Перепаденка, а в нього за плечима було три матчі за збірну СРСР, просто зобов’язаний був стати основним виконавцем в команді з Сегунди. Генадій ним і став. Його місце на полі не підлягало сумнівам, хоча особливо пам’ятними, мабуть, будуть перші ігри в "Бадахосі". Вже у другому матчі Перепаденко забив, зрівнявши рахунок у виїзному матчі з "Фігуерешом". І таким чином став першим українцем, який забив гол на іспанській землі. "Бадахос" тоді виграв 3:1, а ще два м’ячі забив, нині вже покійний, екс-гравець "Зеніту" і ЦСКА росіянин Валерій Брошин. У третьому і четвертому своїх зустрічах Перепаденко був вилучений з поля. Однак, ці вилучення ніяк не вплинули на його місце у складі, українець і надалі був твердим гравцем старту.
В першому сезоні на Піренеях він провів 33 матчі (з них 32 в основі), забив 2 голи, отримав 4 попередження та два рази був вилучений з поля, а його команда фінішувала на 11-му місці.
В сезоні 93/94 український хав і надалі зміцнює свої позиції і є одним з лідерів команди. В матчі 12-го туру проти "Реалу" з Бургоса сталася ще одна непересічна подія. Перепаденко робить класичний хет-трик, для цього йому знадобилося 27 хвилин. "Бадахос" тоді "порвав" суперника 5:1. В тому сезоні Перепаденко провів 34 матчі (27 у основі), забив 5 м’ячів та отримав 6 попереджень. "Бадахос" фінішував 14-м.
Сезон 94/95 став останнім для Перепаденка як гравця "Бадахосу" і останнім у його кар’єрі в цілому. Перепаденко був основним гравцем при трьох тренерах. А ось при Ортуондо, який став головним у клубі з початком сезону і четвертим за кар’єру Перепаденка в Іспанії, у українця почали з’являтися проблеми з ігровим часом. Та все ж Геннадій переконав, що він гідний місця у основі, але команда грала невдало. З 8-го по 16-ий тур (останній для Перепаденка у кар’єрі) команда лише одного разу перемогла, завдяки голу українця здобули вікторію на "Мальоркою" 1:0, при двох поразках та шести нічиїх. Ортуондо звинуватив у поганій грі Перепаденка і більше українець до складу не потрапляв. Сам тренер теж не допрацював до завершення сезону і був звільнений. У Перепаденка закінчувався контракт, але в зв’язку з жорстким лімітом та віком, а йому вже було 31 (для легіонера в Сегунді забагато), угода не була продовжена.
Всього в своєму заключному сезоні Перепаденко провів 14 матчів (10 у основі), забив 2 голи та отримав 2 попередження. "Бадахос" у тому чемпіонаті фінішував на шостій позиції (так само ще два роки поспіль), що є найвищим досягненням в історії клубу.
Зазначимо, що з чотирьох легіонерів, які були на той час у клубі, Перепаденко провів найменше часу на полі, але забив ті ж 2 голи, що вони втрьох: 2 півзахисники і форвард. Ще однією цікавим моментом є той факт, що коли Перепаденко забивав, то "Бадахос" неодмінно святкував перемогу.
Загалом за свою іспанську кар’єру Геннадій Перепаденко провів у складі "Бадахоса" 81 матч та забив 9 м’ячів у ворота суперників.
Після закінчення кар’єри він переїхав до Барселони і став футбольним агентом. Також трохи потренував на любительському рівні, але основні зусилля все ж зосередив на тому, щоб стати футбольним функціонером. В 2003 році разом з Ігорем Бєлановим став співвласником швейцарського "Віля", який у 2004 році здобув Кубок Швейцарії. Зараз Геннадій Перепаденко є громадянином Іспанії, де проживає та займається бізнесом.
Атакувальний півзахисник не зумів закріпитися в першій команді київського "Динамо" та московського "Спартака". Невдалим видалася й його перша подорож до Європи, а саме до голландської "Роди". Серед успіхів слід відзначити гру за рідну "Зорю" та дві каденції у донецькому "Шахтарі". Перша з них принесла запрошення до лав збірної України (його єдиний матч був тим найпершим поєдинком збірної України в історії - в Ужгороді проти угорців). А друга - надала орендованому у "Спартака" гравцю запрошення від команди з маленького іспанського містечка, яка вперше в своїй історії вийшла в Примеру. Це сталося завдяки тісним стосункам, налагодженим московським клубом з іспанськими агентами та репутації "Спартака" як постійного учасника Ліги Чемпіонів.
В маленькому іспанському клубі учасники Ліги Чемпіонів в складі "Спартака" (до Погодіна приєднався російський форвард Писарєв) сприймалися як потенційні зірки та лідери команди. За задумом тренерського штабу саме Сергій мав грати на позиції плеймейкера і диригувати командними діями. Але вже на 43-ій хвилині другого матчу він отримав другу жовту картку (щоправда, арбітр матчу не помітив цього і показав українцю очікувану червону лише після перерви). В матчі проти "Реалу Сосьєдаду" в гостях він забив перший та єдиний гол українського гравця в Прімері (до минулої суботи, коли відзначився Олександр Яковенко) і допоміг своїй команді здобути першу перемогу в історії виступів у Вищому іспанському дивізіоні. Цікаво, що зрівняв рахунок в тому матчі його екс-партнер по "Спартаку" Валерій Карпін.
Надалі Погодін страждав від травм та недовіри тренерів і знаходив собі місце лише на лаві запасних, відігравши лише два матчі Кубку. В січні клуб та гравець домовилися про розірвання угоди, і Погодін подався до ізраїльського "Хапоелю" Тель Авів. Того сезону "Меріда" посіла передостаннє місце і залишила Вищий дивізіон. Загалом доробок Сергія в Іспанії склав три матчі в лізі (189 хвилин, 1 гол, одна червона картка) та два матчі Кубку Іспанії.
Син колишнього тренера одеського "Чорноморця" тренувався в академії київського "Динамо" разом із Андрієм Шевченком і вважався не менш талановитим. Та пробитися до першої команди не спромігся й, погравши за "Динамо-2", залишив клуб. Влітку 2000-го непотрібний "Чорноморцю" гравець поїхав на оглядини на Піренейський півострів. У португальському "Фаренсе" він не зумів здобути контракт, а "Альбасете" виявив зацікавленість у його послугах. Спочатку мова йшла про оренду, але Олександр на літніх зборах іспанського клубу багато забивав, і "Альбасете" вирішив викупити його контракт у одеситів. У місті стало відомо про "шевченківський талант" нападника, і від Голоколосова очікували на велику кількість голів у Сегунді, де тоді й перебувала його команда.
Вже після першої гри застаріла травма коліна вкотре нагадала про себе. Протягом сезону Голоколосов боровся з травмою, повертався до належної ігрової форми і знову відчував біль. Далися взнаки й непорозуміння з тренером через мовний бар'єр та доволі висока конкуренція (з колишніми гравцями "Барселони" та "Реалу" Амуніке та Герреро). За таких обставин тренер не міг довіряти гравцю і награвати його в стартовому складі, тому нападник зазвичай виходив на заміну або залишався на лаві запасних.
В жовтні він записав на свій рахунок асист до вирішального голу. В листопаді двічі поспіль отримав місце в стартовому складі і грав непогано, але в другому матчі змушений був залишити поле передчасно через ту ж саму травму, яка остаточно зіпсувала для нього решту чемпіонату. А наступного сезону новий тренер вже не бачив українця навіть у запасі. Цей розіграш закінчився передчасно: після одного виходу на заміну в Кубку через найстрашнішу травму для футболіста - "хрести". В ці сезони його команда посідала п'яте і десяте місце в Сегунді відповідно. Влітку 2002-го контракт з "Альбасете" закінчився, і восени Голоколосов повернувся до Києва.
Хто не чув про те, що Чигринський був у складі Барси часів Пепа Гвардіоли? Та, звичайно, чули всі.
Літом 2009 року ширяться чутки і не безпідставні, що сама "Барселона" зацікавлена в послугах Чигринського. Вболівальники цю інформацію сприймають з радістю, адже ще один українець може опинитися в топ-клубі і очікують новини про трансфер ледь не кожного дня.
А сам Чигринський, тим часом, далі приймає участь у перемогах над "Кривбасом" і "Іллічівцем", а його "Шахтар" готується до старту в кваліфікації Ліги Чемпіонів, де його чекає мало кому відома "Тімішоара". Перший матч. Оголошують стартові склади – Чигринський у запасі, а значить його шанси на трансфер зростають, кому ж потрібен гравець, який задіяний в єврокубках за іншу команду.
З початком другого тайму "грім серед ясного неба". На поле виходить Чигринський замість Іщенка – ото удружив Луческу. Всі провідні контори і фахівці з того часу навіть перестають говорити про українського центрбека, як про потенційний трансфер до "Барселони". Чигринський і Ко так і не пробилися до Ліги Чемпіонів. Але він встиг зіграти проти "Барси" у матчі за Суперкубок Європи, який відбувся 28 серпня. Надія на трансфер тане з кожною годиною. Ще один грім вдарив в останній день трансферного вікна - 31 серпня 2009 за 25 мільйонів євро Чигринський переїздить до "Барселони".
Він знову стає об’єктом загальної уваги, про нього знімають сюжети, пишуть статті, беруть десятки інтерв’ю. І мало хто може повірити, що за захисника, якого не можна використовувати у поєдинках Ліги Чемпіонів, віддали такі гроші.
З перших же матчів Чигринський почав виходити у основі, до його дій була прикута особлива увага, адже кожен тримав у голові суму його трансферу. Вже друга зустріч проти "Атлетіко" показала, що Дмитро ще не зовсім готовий до іспанського чемпіонату, який є більш швидким і динамічним порівняно з українським.
Ще до початку листопада Гвардіола довіряв місце на полі українцю, але з часом Дмитро сів на лаву, не отримуючи практики, незважаючи на зайнятість команди у Лізі Чемпіонів (нагадаємо, що тоді "Барселона" грала в одній групі з київським "Динамо") і ротацію складу.
З початком 2010 року ніяких змін не відбулося. Із січня по квітень Дмитро отримав всього 17 хвилин в чемпіонаті у двох матчах та один у Кубку короля і той програний 1:2 "Севільї". До речі, та поразка так і залишилася єдиною для Чигринського у синьо-гранатовій футболці. В квітні українець відіграв у двох матчах всі 90 хвилин, а вже у травні лише одного разу потрапив у заявку.
За рік у Іспанії Чигринський провів у складі "Барселони" 12 матчів (10 у старті) та отримав 2 попередження у чемпіонаті, а також 2 матчі у Копа дель Рей. Крім того, став чемпіоном Іспанії (тоді каталонці на 3 очки випередили "Реал") і переможцем клубного мундіалю, хоча не провів у тому турнірі жодної хвилини, обидва матчі тоді провів на лаві запасних.
Вже в липні 2010 контракт Чигринського був викуплений "Шахтарем" за 15 мільйонів євро. Немає сумніву, що його час перебування у іспанському гранді не пройшов даремно і той досвід, який Дмитро здобув, є неоціненним. Проте як він сам казав, що в такому клубі, як "Барселона", часу на розкачку і адаптацію немає, або ти граєш одразу, або ти поступово втратиш місце в команді. Дмитро виявився недостатньо готовим до виступів на найвищому рівні у складі "блаугранас"…