Зідан, Бензема та Маджер - кабіли. Їх понад 8 млн, вони мають свою збірну, але в Алжирі вона поза законом

"Я почув, як кричить мій двоюрідний брат. Наш будинок оточили поліцейські. Я знав, що мене заарештують, але не очікував, що так швидко. Спецназ приїхав п'ятьма джипами. В один із них заштовхали мене".

Аксель Беллабачі звик до такого прийому. Щоразу, повертаючись до Алжиру, його зустрічають допитами, які тривають по 8-9 годин. Він мовчить – його відпускають. І так без кінця.

Навіть у Франції, де він вимушено живе та працює з 2012 року, алжирська розвідка слідкує за ним як за особливо небезпечним злочинцем, хоча Аксель не грабіжник і не вбивця. Його проблема у тому, що у 2014-18 роках Беллабачі очолював збірну Кабілії – команду вигнанців зі складного регіону на сході країни.

Аксель цього не сприймає. За його словами, він просто футбольний тренер. В очах влади, однак, він є сепаратистом.

І як жити далі?

***

Головне, що треба знати про кабілів – вони не араби.

За 13 століть панування ті нав'язали їм свою віру, але кабіли відчайдушно чіпляються за власні традиції - мову, традиційні ремесла та архітектуру.

Територія Кабілії невелика, проте густонаселена – 7 млн ​​осіб, плюс ще 1,5-2 млн роз'їхалися світом – переважно, до Франції.

"Країна племен" - так вони себе називають - починається приблизно за сто кілометрів на схід від столиці, заповнюючи вузький простір між Середземним морем та горами Атлас. Місцевість ця переважно горбиста, але кабіли здавна обробляють землю на терасах і живуть осіло.

Світлошкірі, часто з блакитними очима, вони несхожі на арабів і походять від античних лівійців, які у складі армій Ганнібала марно намагалися захопити Рим.

І ще це надзвичайно талановита нація. Зінедін Зідан, Карім Бензема, Рабах Маджер, Мустафа Далеб – чистокровні кабіли. Напівкровок і поготів не злічити - актриси Маріон Котійяр та Ізабель Аджані; комік Дені Бун; брати Бібі та Самі Насері – кримінальний бос із "13-го району" та шалений таксист, котрий відвіз Джібріля Сіссе прямо на газон "Велодрома".

Найбагатший алжирець Ісад Ребраб, бабуся Едіт Піаф та мама Кіліана Мбаппе – усі вихідці з кабільських сімей. Здається, араби на їхньому фоні тихо курять в стороні.

Можливо, тому вони стільки років намагаються їх асимілювати?

***

Після здобуття Алжиром незалежності в 1962 році у країні взяли курс на арабізацію держави; всіх видатних діячів із кабілів або вислали, або вбили.

У 1980-му Кабілія вперше вийшла на вулиці - в історію заворушення увійшли як Берберська весна. Протестувальники мирно вимагали культурної автономії, а отримали арешти та репресії.

У дев'яностих Алжир до всього ще й загруз у громадянській війні між військовою хунтою та ісламістами; кабіли однаково побоювалися тих та інших. Жертв було море – за деякими даними, до 200 тисяч убитими. Серед інших розстріляли автомобіль співака-кабіла Лунеса Матуба. Винних, звісно, ​​не знайшли.

Коли ж 2001-го прямо в поліцейській дільниці вбили 18-річного студента-націоналіста Массінісу Герму, кабіли не витримали.

В протестах на вулицях Тізі-Узу, Беджая та інших міст загинули 123 особи - і лише тоді влада визнала, що вбитий - справді студент, а не "26-річний грабіжник", як збрехали в рапорті. Тоді ж кабіли вперше заговорили не про "культурну автономію", а про повне відділення від Алжиру.

Щоб їх втихомирити, кабільській мові надали статус національної – добре, але пізно. У Тізі-Узу вже створили Рух за автономію Кабілії (МАК), який ще через 10 років перетвориться на Рух за незалежність. Алжир назвав їх терористами, але де теракти? Кабіли не спішать підривати себе заради сотні незайманих дів у раю, надаючи перевагу іншим методам.

Футбол - важливий компонент. Саме МАК дала старт національній збірної Кабілії, через яку Аксель Беллабачі нажив собі стільки проблем.

***

CONIFA – так називається організація, що об'єднує збірні невизнаних територій.

З Лапландії, де знаходиться штаб-квартира CONIFA, все це виглядає кумедно, але решті світу не до сміху.

Так, у 2018 році чемпіонат світу серед "невизнаних держав" виграла така собі Карпаталья – збірна "угорців Закарпаття". Логічно, що після турніру всім чемпіонам – і тренерам, і гравцям – заборонили не лише працювати, а й навіть в'їжджати в Україну.

На тлі того скандалу ми й не помітили, що у 2018 році на чемпіонаті світу CONIFA дебютувала і Кабілія. Жахливий результат – 1 очко, різниця голів 0:12.

Алжирські силовики спрацювали на випередження. Після численних дзвінків, арештів родичів та погроз 11 із 23 гравців невизнаної збірної відмовилися від участі у турнірі.

"Влада завжди діє однаково - зв'язується з сім'ями гравців, погрожує їм втратою роботи. Один із наших захисників, який живе у Франції, у сльозах зателефонував мені і сказав, що змушений піти, інакше його сім'ю заарештують", - нарікає Беллабачі.

У результаті ставити довелося не тих, хто пройшов відбір, а аби кого. Наприклад, воротар Рахім Белаїд прилетів за пару годин до матчу з Квебеку – раніше він ніколи не бачив своїх партнерів та тренера, але вибору не залишалося – решта стражів воріт відмовилися від поїздки.

Інша річ, що у всій цій затії спортивний компонент взагалі не на першому місці. Півзахисник Амара Хамадаче поїхав із турніру щасливим, попри поразки:

"Представляти свій народ – це більше, ніж предмет гордості. Особливо, коли ми бачимо людей, які приїжджають звідусіль, щоби нас підтримати".

***

Фанатів справді з'їхалося чимало. У Франції кабілів тисячі; чимало втікло після оголошення незалежності – боялися відплати арабів за службу в окупантів.

Ходили чутки, що батько Зінедіна Зідана був "харкі" - кимось на зразок "поліцая" при французах. Футболіст все заперечував, але як перевірити? Правда в тому, що араби та кабіли завжди один одного недолюблювали.

На наступний чемпіонат світу CONIFA кабільська збірна призначила тренером Браїма Беккура - він навіть має диплом і досвід роботи з молодіжними збірними Алжиру, так що все серйозно. Беллабачі запевняє, що у 2020 році за команду наважилися виступати троє гравців з Ліги 1 - якщо не бреше, Кабілія стане головним фаворитом турніру, який має пройти у червні в Ніцці.

Але чи пройде? Справа не лише у пандемії, яка вже зірвала турнір-2020. Дедалі більше країн поглядають на CONIFA вороже. Лапландія, Графство Ніцца, Корейці Японії та команда Острова Мен – це весело, але є ще Тибет, Уйгурстан, Таміл-Ілам, Абхазія, Карабах та Дарфур, навколо яких ллється кров. Це вже не футбол, а чиста політика.

Кабіли намагаються балансувати посередині, та це неможливо. Приміром, Аксель Беллабачі наполягає, що збірна – це просто спорт.

"Розумієте, МАК – це політичний рух, а у нас футбольна команда, яку визнала CONIFA. Не всі ми підтримуємо МАК".

Тієї ж думки форвард Енцо Мезаїб. За його словами, він "приєднався, бо любить грати футбол, а політичний аспект його взагалі не стосується". Інші ж, як Амара Хамадаче, навпаки запевняють, що "носять кольори Кабілії, щоб їхня країна здобула свободу".

????????: #MAK's president Ferhat Mehenni made a speech recently during a political gathering in France saying:

"Kabylie isn't Algeria, Kabylie isn't Algerian, Kabylie is Kabylie". pic.twitter.com/Fyj9hucIdp

— IntelMA ???????? (@_IntelMA_) July 18, 2021

Цю позицію, звісно, ​​підтримує і керівництво МАК. За словами її лідера Ферхата Мехенні, "він вибере поганого, але відданого спільній справі футболіста замість найкращого гравця у світі".

***

Від того, хто візьме гору, залежить майбутнє збірної. Без політики вона стане сильнішою на полі, але ризикує втратити сенс за її межами. В принципі це відбувається вже зараз.

Після Арабської весни 2011-го, а потім і Революції посмішок 2019-го влада в Алжирі стала помітно ліберальнішою. Кабільську тепер вивчають у школах нарівні з арабською; деякі важкодоступні райони отримали самоврядування, і це знизило градус напруги.

Професор марсельського університету Камель Шашуа - теж кабіл за походженням - не бачить смислу в команді сепаратистів-емігрантів, яка виступає за кордоном:

"Ця збірна не має ні місцевої, ні національної легітимності. Вони у всіх сенсах перебувають поза грою. Якщо кабіли і підтримують цю команду, то хіба пасивно, із солідарності".

Беккур парирує, мовляв, так давайте проведемо матч у Тізі-Узу, відкриємо магазин із продажу футболок – і подивимося на результат.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Karim Benzema (@karimbenzema)

Хто з них має рацію - ми не дізнаємося ніколи. Реальність така, що Зідан, Бензема та інші кабільські зірки промовчать і продовжуватимуть виступати за Францію; менш розкручені та талановиті гратимуть за Алжир, чий уряд і чути не бажає про автономію. Так воно всім безпечніше.

Збірній Кабілії уготована важка доля - бути забороненою вдома та колесити Європою, колекціонуючи не перемоги, а дзвінки від служби безпеки. Ну, і ще розповідати чужинцям про народ в Атлаських горах, який вже 13 століть відстоює свою ідентичність серед безкрайнього арабського моря.

Своїм говорити не треба – самі все знають. Коли Зінедін Зідан у 2001 році перейшов до "Реала", то представився максимально чітко:

"Насамперед, я кабіл із Кастельяна. Потім я алжирець з Марселя. І, нарешті, по-третє, я француз".