Папа, Ісмаель та Лакі. Найкращі африканці в історії УПЛ

Сьогодні стартує Кубок африканських націй, і з цієї нагоди пригадуємо представників континенту, які найкраще себе зарекомендували в українській Премʼєр-лізі.

Джуліус Аґахова (Нігерія)

Клуб: “Шахтар” (2000 – 2007 рр., 2009 – 2012 рр.), “Севастополь” (сезон 2010/11)

Статистика: 181 матчів, 55 голів, 7 результативних передач

Трофеї: УПЛ (2001/02, 2004/05, 2005/06, 2009/10, 2011/12), Кубок України (2000/01, 2001/02, 2003/04, 2011/12), Суперкубок України (2005, 2010, 2012)

У 2000-му Джуліус Аґахова вважався мегаперспективним – дійшов до фіналу КАН та по ходу турніру забив три мʼячі. Ба більше, по приїзді в Україну нападник яскраво дебютував – у 10 зустрічах завдав 8 влучних пострілів.

Прекрасний старт, який все одно не переконав у майбутньому – “Шахтар” зробив ставку на південноамериканський вектор, плюс, сам Аґахова втратив дорогоцінний час через численні пошкодження. Втім, не сказати, що Мірча Луческу був прохолодним до Аґахови – гравець хоч і змирився зі статусом дублера, але міг принести користь, коли румунському спеціалісту доводилося латати діри.

Й, можливо б, Джуліус не потрапив до цього списку, якби не знаменитий гол у “золотому матчі”. В розіграші УПЛ 2005/06 “помаранчево-чорні” вели напружену боротьбу за чемпіонство, набрали однакову кількість балів (по 75) з "Динамо", після чого зіткнулися в очному поєдинку. Й саме тут, за рахунку 1:1, нігерієць вийшов на авансцену – Містер кинув його у бій на 80-й хвилині й вгадав із рішенням.

Усе просто – Фернандінью здійснив навісну передачу з кутового прямісінько на голову Аґахови, а той зі свого боку впритул розстріляв безпорадного Олександра Шовковського. За іронією долі цей результативний удар став для Джуліуса першим у тому сезоні Премʼєр-ліги.

Не здивуємося, якщо у 2009-му Луческу повернув африканця з відчуття боргу – попередньо Джуліус не закріпився у турецькому “Кайсеріспорі” та залишився на вільних хлібах. Проте, цього разу його роль зменшилася до мізеру (“посприяв” агентський скандал із нерозділеними комісійними), після чого послідувала оренда до “Севастополя”.

Лакі Ідахор (Нігерія)

Клуб: “Динамо” (2000 – 2003 рр.), “Ворскла” (сезон 2003/04), “Карпати” (сезон 2006/07), “Таврія” (2007 – 2011 рр.), “Зоря” (2012 – 2014 рр.)

Статистика: 262 матчі, 64 голи, 28 результативних передач

Трофеї: УПЛ (2000/01, 2002/03), Кубок України (2002/03, 2009/10)

Лакі Ідахор був одним із перших африканців, придбаних київським “Динамо”. Центрфорвард прибув разом зі співвітчизником Гаррісоном Омоко, але, на відміну від майже двометрового захисника, зміг збудувати в Україні набагато вдалішу карʼєру.

Так, нігерійцю не пощастило виграти конкуренцію у стані “біло-синіх”, але він отримав цінний досвід під керівництвом Валерія Лобановського, а також допоміг, коли довелося страхувати Максима Шацьких. Зрештою, свої десять мʼячів, один із яких залетів у ворота “Боруссії” Дортмунд, Лакі має.

Ми не можемо занести в актив період, проведений у “Ворсклі” та “Карпатах”, зате у “Таврії” Ідахор розкрився на повну. Гравець був визнаний лідером та взяв участь у 153 поєдинках, впродовж яких оформив 43+18 – від його дій постраждали “Динамо”, “Зоря”, “Шахтар” та інші суперники.

Особливою стала кампанія 2009/10 – Лакі хоч і не продемонстрував бомбардирські дива, але виявився дуже корисним. Мало хто міг передбачити, що сімферопольці зачепляться за Кубок України, однак це сталося – на дистанції нападник віддав асист проти “Іллічівця” (4:2), відзначився дублем у боротьбі з “Оболонню” (4:0) та, що найголовніше, вразив донецький “Металург” (3:2) у фіналі. Причому постріл Ідахора гарантував перемогу – футболіст зреагував на передачу Андрія Корнєва та успішно розібрався з Владіміром Дишленковичем.

Такий подвиг викликав фурор та неабияк окрилив нігерійця – у наступному сезоні він вийшов на пікову форму, записав на власний рахунок 15+7, зокрема, був ефективним проти леверкузенського “Баєра” у кваліфікації Ліги Європи. А от у “Зорі”, куди Лакі перебрався взимку 2012-го, не склалося на сто відсотків – виконавець хоч і посприяв прогресу команди Юрія Вернидуба, проте часто ламався, аж поки не завʼязав із професійним спортом.

Аїла Юссуф (Нігерія)

Клуб: “Динамо” (2003 – 2015 рр.), “Металіст” (2013 – 2015 рр.)

Статистика: 206 матчів, 19 голів, 3 результативні передачі

Трофеї: УПЛ (2003/04, 2006/07, 2008/09), кубок України (2004/05, 2005/06, 2006/07), Суперкубок України (2006)

Здавалося б, Аїла Юссуф є суперечливою постаттю – він міг дати значно більше, якби не певна вальяжність та регулярні травми. Якщо розібратися, то лише в одному сезоні захисник провів більше 20 матчів – це був відносно стабільний 2006/07. Тоді ж за що хватити?

Як мінімум, за універсалізм – окрім центру оборони Аїла непогано справлявся з обовʼязками на фланзі, або опорній зоні. Також добре долучався до проведення стандартних положень та гарно виглядав на другому поверсі; завдяки цьому й вдалося засмутити мадридський “Реал”, казанський “Рубін”, “Бешикташ”, “Фенербахче”, “Металіст”, “Чорноморець” та інші клуби. Погодьтеся, це гідний перелік скілів, який знадобився киянам.

Не ігноруймо досвід Аїли – хлопець є дворазовим володарем бронзи на Кубку африканських націй (2006, 2010), був учасником ЧС-2010, хоч і зʼявився там у заключному турі проти Південної Кореї.

Ісмаель Банґура (Гвінея)

Клуб: “Динамо” (2007 – 2009 рр.)

Статистика: 71 матч, 40 голів, 7 результативних передач

Трофеї: УПЛ (2008/09), Суперкубок України (2007)

Чекайте?... Виявляється, “Динамо” вміє купувати легіонерів, що одразу дають позитивний фідбек? Ісмаель Бангура вихором увірвався в український футбол та показав, що не розкидається словами – заявив журналістам, що забʼє “двадцятку” та навіть на фініші перевиконав план (21). Хет-трик “Карпатам” та “Закарпаттю”, дубль – “Шахтарю” і “Таврії” – нічого собі!

Причому гвінеєць не втратив потужний темп і в наступному році – похорони московського “Спартака”, мʼячі лондонському “Арсеналу”, “ПСЖ”, “гірникам” в єврокубках, цілі серії в УПЛ – це дійсно змушує зняти капелюха. В Ісмаелі відчувалася фактурність та потужність, а його звʼязка із Артемом Мілевським запамʼяталася на роки; сьогодні в Києві про подібне можуть лише мріяти.

Окремий плюс – вигідний продаж. Ігор Суркіс витратив 6 мільйонів євро, а заробив 11 – саме стільки виклав “Ренн”. Так, Банґура затримався у наших широтах ненадовго, але це еталонний трансфер, яких зараз дуже бракує.

Папа Ґує (Сенегал)

Клуб: “Волинь” (2005/06), “Металіст” (2006 – 2015 рр.), “Дніпро” (2015/16), “Карпати” (2018/19), “Дніпро-1” (2019/20), “Металл” (2020/21)

Статистика: 378 матчів, 8 голів, 7 результативних передач

Трофеї: –

Папа Ґує входить до пʼятірки іноземців, що зіграли найбільшу кількість поєдинків в УПЛ. Про що це свідчить? Стабільність, актуальність та клас – риси, якими був прикметний сенегалець (ще цікавий момент – практично усі колективи, чиї кольори представляв Папа, зникли через фінансові проблеми та переродилися).

Що Кварцяний, який обожнює здоровезних гравців, що Мирон Маркевич – знали, куди дивитися. Так, центрбек періодично помилявся (в кого ці хиби не трапляються?), але всім все доказав на дистанції. Зважаючи на те, що “Металіст” епохи Ярославського міг придбати будь-якого хорошого виконавця, Ґує не дав підстав у ньому засумніватися. І цим все сказано.

Безумовно, це не всі африканці, які зробили імʼя в УПЛ. Авансом похвалимо Ібрагіма Кане, що став важливою частиною “Ворскли”, пригадаємо Франка Джа ДжеДже, який пробув тут не довго, виїхав у березні 2014-го, але до того засяяв у “Чорноморці” та кваліфікувався у плей-оф ЛЄ.

Яя Туре зробив непогану рекламу, Дьємерсі Мбокані та Браун Ідеє напрацювали на терпимі цифри, проте все ж не такі, як вищезгаданий Ісмаель Банґура. Віддамо належне й Бадру Ель-Каддурі – він не завжди радував, однак у нього не відібрати універсалізм та працьовитість. А ще є Самсон Ґодвін, який правдою та вірою служив “Карпатам” – від падіння в Першу лігу до зоряних часів у Лізі Європи.