UA-Футбол представляє суперника: Рапід (Австрія)

Клуб, з яким випало грати «Шахтарю», стояв біля витоків самого футболу.

Є клуби, які вплинули на становлення Гри, а є клуби, які не вплинули. З їх досягненнями і тим більше нинішнім статусом це пов'язано дуже опосередковано. Може, хтось в коментарях поправить, але я не знаю жодного тактичного / організаційного футбольного відкриття, яке було скоєно в 32-разовий чемпіон Іспанії «Реалі». Освоїти найуспішнішу модель, довести її до автоматизму, досягти вершини і закріпити успіх – це одне, винайти – зовсім інше.

«Рапід» вплинув на сучасний футбол приблизно так само, як європейці на застосування пороху. Зараз можна скільки завгодно вдосконалювати гвинтівки і автомати, але хтось давним-давно повинен був придумати, що «ось ця суміш» годиться не тільки для феєрверків. Англія для футболу грає ту ж роль, що Китай для пороху: придумали, але не змогли правильно адаптувати. Цим зайнялися в Австрії, конкретно у Відні.

У Великобританії вболівальники ще в XIX столітті могли приходити на стадіони десятками тисяч і обговорювати побачене в пабах як головну, нагальну тему. Але в тому й річ, що в пабах – для британців футбол був розвагою пролетаріату, бідних шарів. Еліта і інтелігенція гри цуралися, вважаючи її розвагою «нижчого» прошарку суспільства (дуже схоже на Борхеса, який теж жив у дуже футбольної країні і терпіти не міг футбол). Інша справа – країни, в яких було достатньо англофілів, любителів всього англійського.

В Австрії футбол обговорювали не в пабах, а в кав'ярнях – і не робочі, а інтелігенція. Це, до речі, дуже типово для любителів чужих культур: скажімо, зарубіжні любителі всього французького можуть обожнювати Депардьє, Дюма і Каас, тоді як у самій Франції їх вважають низьким жанром, цiнуючи щось більш інтелектуальне. Так от, у віденській кав'ярні «Холуб» збиралися фани «Рапіда», в «Парсіфалi» - фанати «Аустрії», і в «Ring Cafe» - фанати обох клубів. У роботі розуму, що підганялась конкуренцією, і народилися відкриття, до яких не дійшли в Англії.

Найважливiше, що вперше усвідомили саме в Австрії – важливість тактики як такої. Поки в Англії вважали вірним твердження «неважливо, як футболісти розташовані на поле, якщо вони дійсно хороші», в кав'ярнях замислювалися над найефективнішим розташуванні гравців. Перед іншими країнами у австрійців була тимчасова перевага: футбол сюди проник неймовірно рано. Наприклад, перший кругової чемпіонат для всієї країни взяв в Австрії старт в 1911-му році. Італія та Іспанія запустили його в кінці двадцятих (Серія А до 1929-го була розбита на регіональні групи, кращі в яких потім грали між собою кілька ігор), Німеччина взагалі чекала до шістдесятих років.

В умовах постійної конкуренції австрійці придумали оптимальну на той момент модель гри. Два центральних захисника зобов'язані були відповідати за оборону, три гравці в центрі поля пов'язували оборону і атаку, на кожному з флангів працював вінгер – ну і на завершення трудилися три форварда. Ця схема може здаватися скільки завгодно смішною і застарілою, але від «суперсучасних» 4-3-3 вона відрізняється тільки одним. Гравці атаки на всіх рівнях стали більш майстерними, шансів для голу стало потрiбно менше – і гравці флангів стали більше працювати біля своїх воріт, ніж у чужих. «Барселона», кращий клуб Європи, під час атак приймає облич саме 2-3-5 - Альба і Алвес зміщуються на позиції крайніх форвардів.

Йозеф Бiцан

У самій сучасній схемі виростають найсучасніші гравці. «Рапід» виплекав самого результативного гравця в історії футболу, і звали його Йозеф Біцан. Уродженець Відня дебютував за «зелено-білих» на початку тридцятих, і в 61 офіційному матчі забив 68 м'ячів. Рекорди пішли пізніше, в клубах Чехословаччини – за підсумками кар'єри у Біцана 805 голів у нетовариських іграх. Примітно, що в спеціальному рейтингу RSSSF.com відразу три гравці «Рапіда» входять в топ-20 найбільш результативних футболістів. Франц Біндер, який провів всю кар'єру у Відні і у свій час грав з Біцаном, знаходиться на 11-му місці (546 голів), а Ханс Кранкль (футболіст зовсім іншої епохи, грав за «Рапід» і «Барселону» в сімдесяті-вісімдесяті) з 514-ма голами утримує двадцяту сходинку.

Звичайно, успіхи «Рапіда» були масштабні. Конкуренція з «Аустрією», мабуть, була найактуальнішим дербі для футболу того часу, і на зорі чемпіонату сильнішими були саме «зелено-білі». З перших 12 сезонів за «Рапідом» залишилося вісім – правда, за цим пішов п'ятирічний відрізок, протягом якого був виграний один Кубок. Але «Рапід» кінця двадцятих-початку тридцятих був ще сильніше. В тільки з’явившемуся Кубку Мітропи він чотири сезони поспіль претендував на перемогу, тричі виходив у фінали - і увінчав серію перемогою в 1930-му році. Чемпіонство вдалося повернути в 1929-му, захистити через рік - і навіть «Аякс» вдавалося перемогти більш яскраво, ніж нинішній команді. У червні 1930-го «зелено-білі», готуючись до переможного Кубку Мітропи, розбили голландців 16:2.

Перемоги нинішніх збірних рідко пов'язують з клубами (хоча збірна Іспанії багатьом зобов'язана «Барселоні»), але в «Аустрії» та «Рапід» пишаються успіхами Вундертім як своїми. Таку назву отримала збірна Австрії Уго Майзля, що існувала на початку тридцятих років – і справедливо вважалася кращою в світі, нехай два найважливіших матчу у своїй історії вона програла. У Кубку Центральної Європи – предтечі Чемпіонату Європи, що стартував наприкінці двадцятих – збірна Австрії встигла взяти участь три рази, здобувши одне золото і два комплекти срібних медалей. Але ще важливішою була сама якість перемог...

Вундертім вражала світ своєю грою в один дотик, спрямованою на постійне загострення. Датою народження «чудо-команди» вважається 16.05.31, коли збірна Шотландії - друга-третя команда тієї епохи - була переможена 5:0. Далі Вундертім перемагала 5:0 і 6:0 збірну Німеччини, 8:2 і 2:0 Швейцарію, 2:1 Італію, 8:2 Угорщину – і зіткнулася з фінальним босом, Англією на "Уемблі". Програла, з рахунком 3:4 - як програла Італії у півфіналі ЧС-34 (0:1). Погане поле, жахливе суддівство і Муссоліні на трибунах допомогли «Скуадрі Адзуррі» обіграти Вундертім, притому що дві попередні зустрічі (не товариські – за Кубок Центральної Європи) італійці програли.

Від «Рапіда» регулярно грали і в тому півфіналі брали участь Біцан, а також хавбеки Франц Вагнер і Йожеф Смістік. Вони утворювали трикутник на поле і дуже допомагали Вундертім плести комбінації, які прозвали «віденськими мереживами»

Відкриття в австрійських кав'ярнях обросли легендами та міфами - в основному тому, що цей осередок новаторської думки, на відміну від будь-яких інших, не застарів і не був усунутий в тінь чимось більш сучасним. Вiн був просто зруйнований: нацистами в 1938-му. Після аншлюсу багато інтелектуалів (у даному контексті мова навіть не про футбол – вчені, інженери, медики) бігли з Австрії, інші піддалися репресіям (а серед завсідників кав'ярень завжди було багато євреїв), і взагалі Віднюі стало дуже сильно не до відкриттів.

Навіть знекровлений «Рапід» показав свою спроможність на тлі німецьких суперників. Граючи вже в чемпіонаті Німеччини, «зелено-білі» виграли Кубок-1938 і чемпіонат-1941. Та й у цілому, золота епоха віденців не закінчилася до війни. Двічі, в 85-му і 96-му, їм вдавалося виходити у фінал Кубка Кубків - в обох випадках вибиваючи московське «Динамо» і програючи відповідно «Евертону» і «ПСЖ». У Кубку Чемпіонів-61 «зелено-білі» дійшли до півфіналу, де поступилися тільки майбутньому переможцю в особі «Бенфіки». І навіть довоєнна перемога в Кубку Мітропи не стала єдиною – в 51-му році «Рапід» повторив успіх, попутно розбивши «Лаціо» 5:0.

Грала за «Рапід» і людина, чиє прізвище стала номінальною. Вже після перемоги на чемпіонаті Європи і безлічі славних сезонів за «Богеміанс» Антонін Паненка перейшов в «Рапід» і допоміг йому дійти до фіналу КОК

По-справжньому знищила «Рапід» разом з усiм клубним футболом Австрії справа Босмана – після прийняття відповідної норми гравці стали залишати чемпіонат в юнацькому віці. Зараз, звичайно, у складі «зелено-білих» навряд чи знайдеться хоч один футболіст, який посилить «Шахтар». Більше того, проблеми в керівництві (і, чого гріха таїти, саме існування клубу «Ред Булл Зальцбург») позбавили «Рапід» лідерства і на внутрішній арені: вже сім років клуб не виграє трофеїв, а після 1988-го року поповнив клубний музей лише трьома чемпіонськими вазами, одним Кубком і Суперкубком. Малувато для 32-разового чемпіона країни, погодьтеся.

Намагається повернути «Рапід» на колишні висоти австрієць Зоран Барішіч. У складі «зелено-білих» він попрацював на різних посадах: в дев'яності грав і вигравав чемпіонство, а відразу після завершення кар'єри гравця почав тренувати у Відні. З 2006-го року Зоран випробував на собі ролі асистента тренера, наставника молодіжки, в.о. тренера першої команди – а зараз вже третій сезон трудиться на посту головного тренера. І треба сказати, що результат Барішіч дає відмінний: у сезоні-13/14 його «Рапід» став другим з відставанням від «Зальцбурга» в 18 очок, через рік відстав усього на шість, а в поточному сезоні... випереджає на шiсть! «Червоні бики» вщент провалили початок сезону, тоді як «зелено-білі», навпаки, блискуче грають: перемогли в «Зальцбурзі» 2:1, у дербі розбили «Аустрію» 5:2. Ну і прогрес в єврокубках очевидний: виліт від ХІКа змінився проходом «Аякса», причому «зелено-білих» не зломили навіть поточні 0:2 і видалення в домашній грі.

Стражем воріт при Барішічі є словак Ян Новота. Хороший приклад того, як гравець знайшов свого тренера – до призначення Зорана воротар багато років витратив на основу зовсім вже посереднього клубу (навряд чи вам багато що скаже назву «ДАК 1904» з чемпіонату Словаччини) і запас міцніших «Пансерраїкос» і «Рапіда». Але після зміни тренера словак закріпився в основі і став приносити величезну користь. У минулому чемпіонаті «зелено-білі» з Новотою на воротах пропустили лише 38 м'ячів – менше за всіх у лізі, навіть «Ред Буллу» закинули 42.

При цьому повній впевненості, що проти «Шахтаря» зіграє Новота, як не дивно, немає. Влітку «Рапід» прикупив в «Вердері» воротаря Ріхарда Штребінгера – і це досі єдиний новачок міжсезоння, за якого клуб заплатив гроші (500 тисяч євро)! Обидві гри проти «Аякса» зіграв Ян, але в чемпіонаті встиг дебютувати Ріхард. Австрійцю всього 22 роки, і на нього явно планується довгострокова ставка. Досвід проти молодості - класичне протистояння, від якого у виграші в першу чергу команда.

Суперники Шауба за місце в основі ненабагато його старше. Філіпу Шоберсбергеру 21 рік, і після трансферу з «Пашингу» два роки тому він навіть грав за дубль, набираючись кондицій. Грає на позиції вінгера, виходить на обох флангах і в новому сезоні вже забив два голи - «Вайсу» в Кубку, а також в дербі. Флоріан Кайнц на рік старше, він рік тому прийшов з «Штурму», і його тренер поки використовує на фланзі.

І тільки Штеффен Хофманн - справжній ветеран клубу і всієї ліги. Вихованцю «Баварії» у вересні виповнюється 35, і, починаючи з 2002-го року, він усього півсезону відіграв поза «Рапідом». Всі ці роки він провів на позиції диспетчера атак – більш того, в сезоні-07/08 німець з 28 ассистами став кращим асистентом Європи (і заодно чемпіоном Австрії). Чи варто говорити, кому в «Рапідi» належить капітанська пов'язка?

А ще Хофманн блискуче виконує штрафні

Можна сказати, що в сезон «Рапід» заїжджав зі схемою творення «Шоберсбергер і Кайнц на флангах, Хофман - диспетчер», але успіхи Шауба підвищили конкуренцію в команді. А ось конкуренція на позиції форварда давно вбита - точними і безжальними ударами Роберта Берiча. Словенець забив у минулому чемпіонаті 27 голів – і тільки ще більш божевільна скорострільність Соріано (31 м'яч) з «Ред Булла» не дала йому стати кращим бомбардиром ліги. У вicьми матчах нового сезону Роберт забив ciм м'ячів, причому лише в останньому матчi забив бiльше одного голу. Австрійці Алар і Просінек, здається, змирилися з роллю запасних, а клуб навіть і не купляє інших центрфорвардів.

Вивчаючi «Рапід», розумієш, як клубу вдалося вибити «Аякс». Ні, не тому що у австрійців більш давня історія - а тому, що клуб планомірно розвивається від сезону до сезону. У «зелено-білих» немає кадрових революцій - клуб не закуповується зірками, але й не розпродає всіх ледь вистріливших виконавців. Мабуть, саме зараз команда готова повністю реалізувати свій потенціал, про що говорять перемоги над «Аяксом» та «Ред Буллом». Завдання «Шахтаря» - тверезо оцінити суперника і не дати йому стрибнути вище голови.