Третій сорт - не брак. Акценти глядача на грі Динамо з Ференцварошем

Вчора ми здали залік, показавши необхідний мінімум задовільних знань для цього. Не більше. Нас не турнули з європейського універу - і на тому спасибі. Сильних емоцій з цього приводу не було. Навіть у моєї "динамівської" дружини, яка звикла бурхливо зустрічати кожен гол Києва в Європі. Вчора було тільки щось типу: о, невже нарешті забили. І далі в тому ж дусі.

Гра була на рідкість прагматичною навіть для "Динамо" Луческу. І тим, хто жваво пам'ятає "Шахтар" Луческу, напевно, до цих пір важко звикнути до цієї його нової манери. Що ж, Містер Будулай акуратно і діловито простягає ніжки по одежинці, і створюється враження, що він вичавлює максимум можливого результату з підручного матеріалу, що є в його розпорядженні.

Гра була середнього ступеня видовищності, а як для Ліги чемпіонів, я б сказав, нижче середнього. Майже цілу годину ми спостерігали гру без воріт, з єдиним напівмоментом від Нгуєна, який став можливий лише через неточний пас Циганкова.

Потім трапилася кульмінація. У ці шість хвилин спочатку суперники обмінялися хоч якимись моментами в залік загроз воротам (ті ж Нгуен і Циганков), потім був забитий наш доленосний м'яч, і тут же "Ференцварош" огризнувся своїм найбільш гострим випадом в матчі, але Бущан впорався з ударом Узуні, ускладненим рикошетом.

У час, що залишився, був ще досить непоганий шанс Зубкова, і цей промах на 78-й хвилині став останньою можливістю команди Реброва уникнути поразки. Кому охота, той може ще згадати невиразний удар Лєднєва в кінцівці, щоб, притягнувши його за вуха, підвести остаточну риску під більш-менш небезпечними епізодами поєдинку.

Як на мене, за сумою вражень і скрупульозно вирахуваних моментів, по грі "Динамо" було ще далі від перемоги, ніж його суперник, що невиразно провів матч. Нехай на символічній відстані, але далі. Втім, ми пам'ятаємо, що нас влаштовувала нічия, хоча коуч запевняв в тому, що будемо грати тільки на перемогу. Що ж, у нього робота така ...

Переможний гол приніс чіткий розіграш стандарту на 61-й хвилині, що дуже характерно для прагматичної моделі гри. Можу лише зауважити в дужках, що з таким же успіхом міг бути призначений пенальті в середині першого тайму в наші ворота. Це не моя думка - мого консультанта в суддівських питаннях Юстаас.

"22 хвилина. Поставив би за гру рукою, ніхто б і не крякнув (ну, це спірне твердження: крякать в таких випадках завжди знайдеться кому). На 59 хвилині особливої ​​різниці між тією і цією рукою я не помітив. Але тут жовта і штрафний, з якого забили". Нагадаю, це думка практикуючого арбітра. Ні більше, ні менше.

Зрозуміло, знайдуться бажаючі роз'яснити цю особливу різницю. Як би ніхто і не претендує на істину: просто так вийшло, що тут ці акценти ставимо ми. Немов би запрошуючи до розмови.

У цій сірій і пересічній грі, при всьому бажанні, не зміг виділити хоча б одну особу, яка яскраво засвітилася б більш ніж в двох важливих фрагментах матчу. Отже, таких не спостерігалося.

Уболівальникам "Динамо" і коефіцієнта УЄФА всього цього, природно, цілком достатньо. Очки не зобов'язані пахнути, результат є, далі буде видно. Мені, як любителю футболу, трохи шкода втраченого часу. Хоча і слід було очікувати чогось подібного, але сподівався на краще. Однак Луческу не чарівник - він навчений досвідом збирач очок.

Здається, роботодавців сьогодні це влаштовує якнайкраще. Тому що їм є з чим порівнювати в останні сезони. Команда вийшла в весну, і немає сумнівів, що на зиму піде, лідируючи в чемпіонаті. Як говорив відомий кіногерой, що ще потрібно людині, щоб зустріти старість?

Старий кінь борозни не зіпсував. А те, що зорав неглибоко - так це входило в умови завдання. Луческу зробив те, чого від нього чекали, на сьогоднішній день. І підтвердив свій рівень. Він не розчарував, але і не зачарував особливо. А чи є куди рости цьому "Динамо"? Питання, звичайно, цікаве ...

Як водиться, нині все чекають нових придбань, які посилять команду. Особисто мені цікавіше інше. А для команди Циганкова і Вербіча, Миколенка і Де Пени, Буяльського та Родрігеса це що, дійсно стеля? Вимучити вакансію третього сорту в похмурому замісі з чемпіоном цілої Угорщини під керівництвом колишнього тренера "Динамо"?

Знаєте, але ж наша до нього пильна увага аж ніяк не робить "Ференцварош" класною командою. Як і те, що він майже не програв в окремо взятому матчі з фаворитом. Якщо відкинути цей особливий пекучий інтерес до команди Реброва, то ми грали з цілком посереднім суперником, яких багато в тій же Лізі Європи.

І те, що ми мучилися з ним два матчі поспіль, каже за себе. Але ж це навіть не рівень "Шахтаря", їй-богу. Словом, можна сказати, що свою програму-мінімум "Динамо" Луческу виконало, і особливо чіплятися до нього не варто. Але який його максимум? Що ми побачимо після зимової "сплячки"? Чи є майбутнє, чи є куди і кому рости?

Принаймні, у нас буде, де на це подивитися. Сподіваюся.