В очікуванні англійського фіналу: Теорія термодинаміки Гвардіоли і хід Канте Тухеля

Команди Хосепа Гвардіоли і Томаса Тухеля переграли своїх опонентів в перших матчах ½ фіналу та заробили вигідніші вихідні позиції перед вирішальними битвами за вихід у фінал. Напередодні матчів у відповідь постараємося з холодною головою розібратися в перипетіях першої частини протистояння, проаналізувати фазові перебудови команд і ключові тактичні нюанси.

Обидва матчі вийшли досить цікавими і змістовними в тактичному плані. Першими в очне протистояння вступили "Реал" і "Челсі". Штаб Зідана традиційно підготував оригінальний план безпосередньо під характеристики опонента. Мабуть, головна особливість Мадриду в цьому сезоні - це тактична непередбачуваність і гнучкість.

"Реал" - "Челсі" - 1:1
Голи: Бензема, 29 - Пулішіч, 14
"Реал": Куртуа - Едер Мілітао, Варан, Начо - Карвахаль (Одріосола, 77), Модріч, Каземіро, Кроос, Марсело (Асенсіо, 77) - Вінісіус (Азар, 66), Бензема (Родріго, 90+2)
"Челсі": Менді - Крістенсен, Тіаго Сілва, Рюдігер - Аспілікуета (Джеймс, 67), Канте, Жоржиньо, Маунт, Чілвелл - Пулішіч (Зійех, 66), Вернер (Хаверц, 66)
Попередження: Вінісіус, 27, Кроос, 60, Варан, 78, Одріосола, 89 - Пулішіч, 38

xG - 0,76:1,7
Удари - 9:11
Володіння - 50,8%:49,2%
Точність передач - 87%:89%
Дистанція - 103,2 км: 107,2 км
Фоли - 11:9

Базовою схемою "Реала" була структура 3-5-2. Але, в деструктивній фазі гри вона трансформувалася в 3-4-3. Головний сенс даної перебудови полягав у віддзеркалені схеми "синіх".

У початковій стадії позиційних атак "Челсі" Модріч піднімався вгору і накривав Рюдігера. Пара номінальних форвардів зміщалася лівіше і брала під опіку Сілву і Крістенсена. Каземіро і Кроос тримали хавів в центрі поля, латералі грали зі своїми колегами по цеху, а центрбеки, відповідно, один в один контролювали нападників.

Улюблені методи Гасперіні - грізна зброя, але при цьому дуже непроста в експлуатації. Нинішній "Челсі" швидко зорієнтувався. "Реалу" відверто пощастило, що він йшов на перерву за рахунку 1:1. Перевага "Челсі" в першому таймі було очевидною і команда Тухеля цілком могла добитися навіть великої перемоги. Низька реалізація моментів і виходів 3 в 3, суддівські рішення (непризначення у другому таймі пенальті і фол Каземіро в гольовий атаці "Реала") і індивідуальні якості Бензема і Куртуа залишили Мадрид в грі.

У грі "Реала" потрібно відзначити ще один тонкий і неординарний хід Зідана. Як і Менді в попередніх матчах плей-офф - Марсело не грав по брівці. При розвитку позиційних атак бразилець піднімався вгору, але зміщувався в напівпростір або взагалі осідав в опорній зоні своєї команди, по ситуації.

Було помітно, що штаб "Реала" виконав перед матчем великий обсяг роботи, але на практиці практично нічого з плану Зізу не спрацювало. У перерві головний тренер "Королівського клубу" дав відбій. Команда перейшла на свою базову модель гри, що дозволило розраховувати хоча б на синицю в руках.

На схемі вище приклад того, як гості розправлялися з високим пресингом "Реала". Точними середніми і довгими передачами гравці "Челсі" залишали за лінією м'яча велику групу гравців команди суперника і автоматично створювали фазовий простір у другій і фінальної третинах поля.

Найкращим гравцем і ключовою фігурою в матчі був Нголо Канте, на якого громадськість вже давно навішала ярлик топового, але вузькопрофільного опорника-руйнівника. Томас Тухель несподівано розкрив нові грані таланту цього футболіста. Пулішіч і Маунт постійно переміщалися, змінювалися півпростором і йшли в глибину. З огляду на спрямованість "Реала" на персональні орієнтування, це не могло не ламати його лінію оборони. Вільні зони часто атакував Канте. Француз не тільки вривався в простір. Він несподівано для опонентів йшов в дриблінг. У цій дії у Канте абсолютно найкращий показник в матчі - вісім спроб, шість з яких успішні (теж найкращий). І це в матчі "Реал" - "Челсі"! Зрозуміло, "сольники" Канте створювали чудові умови для продуктивних атак. Навіть втрати м'яча в таких умовах дозволяли ефективно використовувати контрпресинг.

У другому таймі характер гри змінився. Зідан відмовився від своєї авантюрної моделі, а Тухель проявив раціональність і теж трохи прикрутив інтенсивність дій своєї команди. Ще перед матчем головний тренер лондонського клубу підкреслював, що його команді зараз нелегко стабільно підтримувати свій оптимальний рівень в умовах дуже щільного графіку.

"Парі Сен-Жермен" - "Манчестер Сіті" - 1:2
Голи: Маркіньос (15) - Де Брюйне (64), Марез (71)
"Парі Сен-Жермен": Навас - Баккер, Кімпембе, Маркіньос, Флоренці - Верратті, Паредес (Еррера, 83), Гуйє - Неймар, Мбаппе, Ді Марія (Данілу, 80)
"Манчестер Сіті": Едерсон - Канселу (Зінченко, 61), Діаш, Стоунз, Уокер - Родрі, Гюндоган, Сілва - Фоден, Де Брюйне, Марез
Попередження: Паредес (70), Неймар (74) - Канселье (31), Де Брюйне (86)
Вилучення: Гуйє (77)

xG - 1,53:0,89
Удари - 10:11
Володіння - 40,6%: 59,4%
Точність передач - 87%: 92%
Дистанція (км) - 102,6:107,4
Фоли - 9:15

Матч "ПСЖ" - "Манчестер Сіті" вийшов менш насиченим несподіваними тонкими тренерськими ходами, але виявився більш багатим на події. Як і в Мадриді, знову англійська команда переграла суперника, але на відміну від "Челсі", команда Хосепа Гвардіоли зуміла реалізувати свою перевагу в виїзну перемогу.

Базові схеми обох команд можна інтерпретувати, як 4-3-3. Хоча, в різних фазах вони, зрозуміло, трансформувалися в інші структури, які відрізнялися асиметричністю.

Париж без м'яча перебудовувався на структуру 4-4-1-1. Ді Марія опускався в лінію півзахисту, трійка хавбеків зміщалася лівіше, а Неймар діяв трохи нижче Мбаппе. У "Сіті" традиційно різними функціональними обов'язками були наділені флангові захисники. Уокер набагато рідше йшов вперед, часто формуючи трійку з центрбеками, а Канселу швидше був не хибним фулбеком, а латералем. Португалець діяв по всьому флангу, формував ширину зліва і робив переведення на протилежний фланг.

У номінальних "вісімок" теж були різні функції. Бернарду Сілва грав високо, в основному в правому півпросторі. Гюндоган грав ближче до Родрі. За великим рахунком, Де Брюйне, Сілва і Фоден на трьох ділили роль помилкової дев'ятки. Ця трійка немов електрони в атомі постійно переміщаються по непередбачуваним для суперників траєкторіях.

Говорячи про систему гри Гвардіоли без форвардів (в класичному розумінні) можна провести подібні паралелі з теоріями термодинаміки: Коли рідина нагрівається, частинки рухаються швидше і організовуються певним чином. Проводячи паралелі з футболом Пепа - чим ближче ворота суперника, тим вище температура. З розвитком позиційної атаки (та й швидкої теж) футболісти (частки) активізуються, м'яч починає ходити швидше, йде взаємозамінність позиціями ....

Синім кольором на схемі позначена зона, яку гості чисельно перевантажували - лівий напівпростір. При цьому в грі "Сіті" не було перекосу на лівий фланг. "Городяни" часто стягували суперників до цієї вертикальної зони, а потім швидко переводили акцент на правий фланг (жовтий колір на схемі), де Мареза підтримували Сілва і Уокер, який підключається в міру необхідності.

Ми стали свідками двох різних таймів. До перерви домінували господарі, після - гості. Виною всьому - хронічна невпевненість Гвардіоли. Хосеп - геній. Але його внутрішні страхи нерідко вартують команді поразок у великих матчах. Гвардіола знову мало не перемудрив з планом на гру, але вчасно схаменувся. Головною помилкою гостей була відмова від пресингу в першому таймі. "Сіті" зустрічав суперників структурою 4-3-3 та середнім блоком. Манчестер слабкий в зонних методах оборони і футболісти "ПСЖ" без особливих зусиль розрізали їх лінії. У гостей було нетипово багато браку при переведеннях, довгих передачах. У перші півгодини рахунок за ударами був 7:1 на користь Парижу.

Після перерви "Сіті" обрушив на опонента всі свої козирі і просто розчавив парижан. Думаю, Гвардіола спочатку переоцінював можливості "ПСЖ" при виході з-під пресингу після тої кількості гольових моментів, які чемпіони Франції створили розбиваючи тиск "Баварії" в матчі-відповіді ¼ фіналу.

На схемі вище - структура пресингу "Манчестер Сіті" у другому таймі. Хоча вже в кінці першої половини матчу "городяни" повернулися до своїх проактивних методів оборони. Сілва піднімався до Де Брюйне. Якщо м'яч опинявся у Маркіньоса, на нього висувався бельгієць, а Бернардо брав під опіку Паредеса і навпаки.

Не тільки результати, а й рівень гри команд перед матчами-відповідями ½ фіналу роблять фаворитами англійські команди. Але футбол непередбачуваний і, зрозуміло, "Реал" з "Парі Сен-Жермен" будуть до останнього боротися за місце в фіналі. Почеттіно і Зідан володіють достатніми техніко-тактичними ресурсами, щоб, при хорошому плані і його виконанні постаратися перевернути ситуацію в свою користь. Зрозуміло, зробити це буде не просто, але "Манчестер Сіті" і особливо "Челсі" розслаблятися не варто.

Загнаний в кут "Реал" з Рамосом в складі подвійно небезпечний, хоча, звичайно, для того, щоб розраховувати на успіх у протистоянні з командою Тухеля, Мадриду необхідно або терміново додати в інтенсивності дій і взаємодій, або знайти методи, які зможуть нівелювати побачену в першому матчі різницю.

Що стосується "Манчестер Сіті", без п'яти хвилин чемпіони Англії напевно знову будуть душити суперника інтенсивним пресингом і тримати високу лінію оборони, принаймні, поки не збільшать розрив в загальному рахунку. Гуманніші методи можуть і не спрацювати, як в першому таймі в Парижі. Зрозуміло, штаб Почеттіно постарається придумати нові способи виходу з-під тиску. У будь-якому випадку, нас гарантовано чекають два цікаві матчі і два гідних фіналіста Ліги чемпіонів.