Наші в місті. Акценти глядача на іграх Колоса та Шахтаря в єврокубках

Минулого разу ми закінчили так: "Наступні тури і матчі наших команд в Європі цілком здатні змінити настрій на гірше. Адже який сенс від усіх цих веселощів, коли наші перші хлопці на селі потім повертаються з міста побитими псами. Так що там з міста - з передмістя ... "

По-хорошому, це повинні були бути дві окремі статті. Але дивне перенесення матчу відбору Ліги конференцій (що спричинило за собою перенесення гри "Колоса" з "Минаєм" в УПЛ) призвело до того, що він грався в один день з поєдинком кваліфікації Ліги чемпіонів. І, оскілька дорога ложка до обіду, вирішив об'єднати ці досить різні теми і дати їх двома главами.

Казка про втрачений час

Почавши пізнавати моменти футбольної істини з "Ворсклою", ми продовжили це захоплююче заняття з "Колосом". Суперником четвертої команди України стала четверта команда Казахстану (це за підсумками сезону, в якому вона завоювала путівку в Європу, а нині - аж одинадцята в таблиці) - "Шахтар" з Караганди.

А в рейтингу УЄФА, навіть зараз, після того як ми поступилися в очній зустрічі, тамтешній "Шахтар" ділить з трьома казахстанськими родичами щасливе 333-е місце, тоді як "Колос" - ще з п'ятьма українськими клубами (до речі, включаючи "Ворсклу" ) - 190-е. Тобто, насправді, умовна прірва між ними майже вдвічі більша, ніж між "Ворсклою" та КуПС.

Крім того, у мене в пам'яті ще свіжі були минулорічні дуелі команди Костишина з "Арісом" та "Рієкою", в яких європейський дебютант показав себе цілком гідно. Та й клуби, погодьтеся, якось цікавіше звучали. Все це, по ідеї, повинне було вселяти нехай обережний, але оптимізм. Як і стабільність "Колоса" в УПЛ, і прогрес в турнірній таблиці.

Що вам сказати? Якщо провести паралелі з КуПС - чим далі в ліс, тим товстіші партизани. Тим важче боротися проти тих, кого ще відносно недавно ми дійсно могли зверхньо вважати такими собі партизанами від футболу. На ділі все обернулося тригодинною гольовою засухою (на жаль, настільки співзвучною з прізвищем президента клубу) і катастрофічними пенальті на закуску.

Повинен вам сказати, що нулі в Ковалівці і Нурсултані відрізнялися, як небо і земля. У першому матчі нарахував з десяток небезпечних моментів біля воріт, половину з яких відніс би до гольових. Особливо жваво проходила гра в чверть години, починаючи з середини першого тайму: шість моментів поспіль. У другому поєдинку їх було всього чотири, і жодного реально гольового.

У Ковалівці останніми могли вирвати перемогу господарі, але Ільїн на 89-й хвилині не зміг переграти Шацького. В Нурсултані також останній шанс мав "Колос": дальній удар Богданова пройшов повз ворота - неподалік від "дев'ятки".

На мій погляд, підкріплений підрахунками гострих моментів біля воріт, в Ковалівці на перемогу в один м'яч "награв" "Шахтар", тоді як в Нурсултані підсумкові нулі були справедливі, як ніколи. Тобто, за сумою двох ігор перемога карагандинців цілком собі закономірна. Досить буде сказати, що в першій зустрічі вони за 35 хвилин так чи інакше могли забити шість разів поспіль.

Не дивно, що найпомітнішою фігурою того поєдинку став кіпер господарів Волинець з трьома-п'ятьма пристойними сейвами. У гостей найбільшою агресивністю в атаці запам'ятався македонець Атанасковскі. Ну а особистістю номер один в матчі-відповіді, зрозуміло, будь-хто назве стража воріт "Шахтаря" Шацького, який відбив три післяматчевих пенальті, буквально один за іншим.

Сам же цей матч був просто казково "видовищним". Це була казка про втрачений час - наш з вами. На думку навіть стали приходити пасажі на зразок Ліги видатних пересічних андердогів. Втім, перебір: думаю, обидві ці команди не гідні навіть такого третьосортного турніру. А яким буде його реальний рівень, на жаль, вже не нам з вами судити.

Другий після "Ворскли" випадок, напевно, можна було назвати збігом. Якби ми не бачили ту ж полтавську команду, яка, як ні в чому не бувало, тріумфально йде в УПЛ. І якби не пам'ятали виступу "Колоса" в Європі рік тому. Ось що я тоді писав про це.

"Чи зуміє "Колос" продемонструвати стабільність в Європі, або в Салоніках мав місце випадок? Ні, це був не випадок. Після "Рієки", як мінімум, можна говорити про два випадки - збіг. І шкода, що немає можливості спробувати відстежити третій: на мій погляд, "Колос" на це заслуговує. Ігрову ж стабільність в цих двох матчах я побачив. Наскільки легко "Вольфсбург" впорається з "Десною"? Легко "Вольфсбургу" не було точно. І в ході гри в душу навіть боязко закрадалися сміливі мріяння.

Підріс наш чемпіонат скільки-небудь, або це тільки його лідери слабшають? На підставі побаченого, мені здається, прогрес має місце бути. Можливо, він не такий стрімкий, як нам би хотілося. Але досить очевидний".

Все пізнається в порівнянні. І про те, що чемпіонат знову став відчутно слабшим саме після минулого сезону, я торочу тут вам вже давно. Як і про те, що показником його рівня є гра і результати наших клубів в Європі. Ви самі все бачили. Без коментарів. Як то кажуть, даєш шістнадцять команд, а решта другорядне ...

Начебто зебри життя при де Дзербі

Короткий зміст першої серії: дивитися було цікаво, "Шахтар" вирвав перемогу на 81-й хвилині, рахунок був по грі, за 1:1 нам пощастило - мав бути вилучений Марлон, автору запам'ятався найбільше Тете, за що обидва вони отримали критику від читачів.

Матч-відповідь у видовищності не тільки не поступився першому, але, мабуть, навіть перевершив його. Причому, цього разу, однаково гарно виглядали обидва тайми.

Знову все вирішив другий гол "Шахтаря", тільки забитий він був п'ятьма хвилинами раніше - на 76-й хвилині. І нехай один м'яч "Генк" відіграв, але це сталося вже на 90-й хвилині. Після чого у гостей була єдина можливість уникнути поразки, але удар Бонгонда парирував Трубін.

І все ж штатний коментатор "Шахтаря" нервував не по-дитячому. Не пам'ятаю, щоб за лічені хвилини до кінця гри, коли супернику потрібно забивати двічі, з екрану неслась така паніка. Потрібно визнати, команда де Дзербі, якою ми її бачимо на старті сезону, сприяє цьому.

Між іншим, як на мене, в Києві "Генк" вже ніяк не заслуговував поразки. За моментами, які зарахував би до гольових, у команд рівність. А якщо брати загальну кількість загроз воротам (без тих, що смішні і для статистики, звичайно), то, боюся, "Шахтар" в цьому навіть мінімально поступиться. Напевно, цифри 1:1 оптимально відбили б картину матчу.

Пам'ятаючи про закономірності перемоги на виїзді, загальний підсумковий прохід "Шахтаря" в наступний раунд сумніву не підлягає. Але з якими ж нервами і гойдалками кувався цей успіх! І знову не обійшлося без везіння: удар Онуачу в поперечину воріт на 64-й хвилині, за рахунку 1:0. Як міг розгорнути гру цей м'яч, ми можемо судити з того, що спостерігали в кінцівці.

І, закидайте мене камінням, але найпомітнішою фігурою матчу знову назву Тете. З одним застереженням: до перерви зі знаком плюс, після - зі знаком мінус. Однак від цього він не перестає бути тією самою особистістю, заради яких глядач іде на футбол. Хто бере гру на себе, а там вже - як вийде. Людям потрібні герої. В крайньому випадку, антигерої.

На мій погляд, найбільшу реальну небезпеку для "Шахтаря" в цей день ніс капітан "Генка" Хейнен. Він її буквально випромінював. Ну і, звичайно ж, до трійки найбільш яскравих особистостей поєдинку включу Траоре, який взяв участь в обох епізодах, коли ми забивали.

Ну, пройшли і пройшли. Що далі, Робі, що далі? "Монако" - це звучить грізно, і кажуть: нам нинішнім не рівня. Значить, в крайньому випадку, протягнемо ніжки по одежинці і в наш улюблений розмір - Лігу Європи. Щось підказує, поженемося за журавлем - мало не здасться. І якщо новому коучу потрібен час, то однозначно доведеться чимось жертвувати.

А порівнювати є з чим. Каштру в свій перший сезон дійшов до півфіналу Ліги Європи. І якщо хто-небудь захоче пояснити це "спадщиною" Фонсеки, то нехай спочатку згадає, чого досяг у Європі сам Фонсека за три роки в "Шахтарі". Отримавши, думаю, ще більш багату спадщину від Луческу. Новачки? А це як раз те, чого Каштру собі дозволити не міг.

Словом, славно відлупцювавши його на доріжку, не чекайте чудес від новоявленого "месії". Адже він ще не тренер амбітного клубу - він тільки вчиться. Восьме місце в Серії А - це звучить ... Ну, звучить собі і звучить. Нехай для початку вийде на рівень хоча б того ж Каштру. Поки ж ми з вами спостерігаємо, як уболівальників "Шахтаря" потихеньку починає кидати то в жар, то в холод.

И не надо зря портить нервы –
Вроде зебры жизнь, вроде зебры.
Черный цвет, а потом будет белый цвет –
Вот и весь секрет.

Весело топтали "Інгулець" - білий, провалили кінцівку з ним і довго мучилися з "Львовом" - чорний, розірвали "Львів" в кінцівці - білий, пропустили першими в Генку - чорний, вирвали там перемогу - білий, програли "Олександрії" - чорний , забили двічі "Генку" в Києві - білий, знову провалили кінцівку - чорний. Наступний хід - за білими?

Ну принаймні не нудно. Це вам не тихий сум португальського Дон Кіхота - життя б'є ключем. Аби тільки не по голові.