Штурм зупинила вилазка. Акценти глядача на грі Динамо зі Штурмом

Головне враження від матчу – цей суперник справді виявився легшим за попереднього. Принаймні у Лодзі. Якщо заглянути до рейтингу УЄФА, то все закономірно: "Фенербахче" знаходиться в ньому, спробуємо так коряво висловитися, вдвічі нижче за "Динамо", а "Штурм" - на такій же відстані дивиться знизу вгору на турецький клуб. У принципі це підтвердилося і складом, і грою.

Кияни спроможні з ним впоратися, хоча перший поєдинок, незважаючи на переможний рахунок, остаточно в цьому не переконав. І головна наша надія, мабуть, на європейський досвід Луческу та компанії. Хтось назве це класом, але після вчорашньої гри особисто я б такими словами не розкидався. Забитий м'яч та підсумковий рахунок – ось усе, що гріє душу українського вболівальника. Що ж, сьогодні, і це чимало.

Обов'язково врахуємо, що "Динамо" перед цією грою послідовно позбулося обох крил атаки. Спочатку був Вербіч, який місяць тому казав: "Україна дуже багато мені дала, і я хотів відплатити їй. Тому я намагатимусь допомогти "Динамо" вийти в Лігу чемпіонів". Якось не дуже постарався хлопець. Повернувся, щоби піти.

Не те щоб я його засуджував за це – просто ніяк не звикну до того, що в сучасному житті слова нічого не означають. А резюмуючи київський період Вербіча, скажу так: чекав від нього більшого, і заявлені спочатку амбіції повною мірою не були підтверджені. Від цього ж Циганкова реальної користі було більше. На мою думку, звісно.

Сам Віктор травмувався безпосередньо на передматчевій розминці. І це був конкретний удар під дих команді Луческу: з Циганковим і без нього її гра є, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Хоча, на сьогодні, мабуть, вони не такі вже й великі. Мимоволі згадався "чорний" анекдот.

- Жанна чомусь була зі мною сьогодні холодна.
- Що ти хочеш, вона й за життя не відрізнялася темпераментом.

Таким чином, замість Вербича зліва, що називається, не від хорошого життя, вийшов Шепелєв. А Циганкова праворуч, вже звичніше, але теж скоріше ситуативно підмінив Караваєв. Обидва, як відомо, спеціалісти іншого профілю. Хоча у Караваєва і є подібний досвід у "минулому житті". Як би там не було, а обидва взяли участь у гольовій атаці "Динамо" (поряд із Дубінчаком), і тому своє завдання виконали.

До перерви гра виглядала цілком пристойно, нехай всі епізоди, що вартують особливої ​​уваги, і вмістилися в чверть години в середині тайму. Спочатку "Штурм" пішов на штурм: три моменти протягом восьми хвилин дозволяють говорити, що він навіть практично "награв" на гол.

Але потім прийшла доленосна 28 хвилина. І гольова комбінація киян, що виглядала на цьому тлі першою вилазкою обложених, поставила жирний хрест, по суті, на футболі як такому. Все, що можу згадати після цього – промах Бесєдіна на 73-й хвилині, настільки очевидний, що й повноцінним шансом його не визнаєш.

Рядового глядача не цікавить, хто володів ініціативою, і як часто вдавалося підійти до штрафного майданчика або проникнути до нього. Винятково – ступінь гостроти моментів біля воріт. На жаль… Відсоток браку в передачах, втрати м'яча у простих ситуаціях, а іноді, здавалося, і відсутність порозуміння звели її нанівець.

У "Штурму" більше не було можливостей забити – це так. Але й "Динамо" не справило враження. Вийшло не пропустити та забити, після чого контролювали гру. Ось і все – радісно видихнули шанувальники традиційного українського футболу. Не стану з ними сперечатися – не до жиру. Можна й треба скромно порадіти цій перемозі.

Але не переконали. І перед поєдинком у відповідь у Граці ми маємо великий знак питання. Бо немає жодної гарантії, що там "Штурм" матиме такий самий блідий вигляд, як остання година в Лодзі. Чи дозволимо ми йому штурмувати свою фортецю по-справжньому? Ну а в тому, що самі покладатимемося на рідкісні вилазки, сумніватися не доводиться.

Сказав би, що домнул Луческу здатний зробити сюрприз, але ні. Не сьогодні: бути живим. Що таке домнул? Містер, по-румунськи.