Сум і радість Лондона. Акценти глядача на іграх Ліги чемпіонів

У двох дуелях із чотирьох цього тижня фактично все визначилося ще у перших поєдинках. Так-так, минулого разу я все-таки виявився надмірно оптимістичний щодо ПСЖ, видав бажане за дійсне, хоча в душі мало вірилося у його гостьовий успіх у Мюнхені. Не кажучи вже про Лісабонський матч.

А епіцентром нашої уваги мав стати Лондон, де вирішувалася доля одразу двох путівок до чвертьфіналу. І настрій у вболівальників команд господарів поля після цих ігор був принципово різним.

• Челсі – Боруссія 2:0 (0:1)
• Бенфіка – Брюгге 5:1 (2:0)
• Тоттенгем – Мілан 0:0 (0:1)
• Баварія – ПСЖ 2:0 (1:0)

Видовищність. Було, звісно, веселіше, ніж у перших матчах, та й голів забито вдвічі більше, але сказати, що команди феєрили не можу. Я спостерігав чотири лігочемпіонські гри середнього штибу. На мій смак, трохи більш видовищним за інших був поєдинок "Баварії" з ПСЖ, а дещо поступалася іншим зустріч "Тоттенхема" з "Міланом".

Інтрига. Ну, для "Бенфіки" з "Брюгге" все було зрозуміло ще до початку матчу, а те, що й у Лісабоні виграє португальський клуб – до перерви у грі: коли за сім хвилин він забив двічі.

"Челсі" розібрався з "Боруссією" до середини другого тайму: останній виразний шанс гостей відігратися та продовжити боротьбу в овертаймі Вольф упустив на 65-й хвилині.

Подібний віртуальний шлагбаум опустився перед ПСЖ ще на чотири хвилини раніше: після голу Чупо-Мотінга парижанам тепер потрібно було забивати два м'ячі, а обидві можливості Рамоса випаруються одна за одною.

А ось Кейн міг "воскресити" "Тоттенгем" і перевести гру в екстра-тайми незадовго до фінального свистка, але не пробив Маньяна.

Логіка. Найбільш закономірною є нічия "Мілана" в Лондоні – ніхто з суперників не "награв" тут на перемогу.

Не скажеш, що нелогічні й інші результати. "Челсі" та "Баварія" були, нехай небагато, але ближче до перемоги. Однак переваги у два м'ячі я там не побачив. Скоріше вона виглядала б природнішою у Лісабоні, де "Бенфіка" реалізувала майже все, що створила.

За сумою вражень від двох матчів, вважаю, до чвертьфіналу вийшли всі, хто був гідні цього.

Суддівство. Воно ніде не втручалося у сценарій гри, але у двох випадках ВАР ґрунтовно підстрахував рефері. І якщо незарахований без нього гол Нереса, останній для "Бенфіки", нічого не вирішував, то пенальті, що перебивав Хавертц, став доленосним для "Челсі" з "Боруссією".

І відверто кумедні тут претензії гостей до Феміди. У подібних епізодах, коли гравець команди, що обороняється, опинився в штрафному майданчику до удару, а пенальті не був забитий, однозначно призначається повторний удар з точки. Як кажуть, вчіть матчастину.

Везіння. Фортуна зволила відвідати цей же, мабуть, центральний матч тижня у ЛЧ. Спочатку на 28-й хвилині пощастило "Боруссії" – Хавертц пробив у стійку воріт. І потім, на 51-й, коли він вдруге направив м'яч у цю ж праву штангу з 11-метрового, здавалося б, удача знову зробила цей трюк. Ан ні, все обернулося тепер уже фартом для "Челсі": завдяки діям суперників він отримав другий шанс, і вже його Хавертц не втратив.

А штанга Орігі, який міг забивати "Тоттенхему" вже перед самим фінальним свистком, ясна річ, "Мілан" не дуже засмутила.

Особистості. Двох із трьох я побачив у складі "Бенфіки". Першим назвав би Рамуша, на рахунку якого дубль плюс пас. Другим – Маріу, у нього на гол менше. Ці двоє, за великим рахунком, і поховали "Брюгге". Третім буде Хавертц, який насправді взяв участь в обох голах "Челсі".

Воротар тижня, як на мене, Маньян, який тричі рятував "Мілан" від серйозних неприємностей.

Симпатії. "Бенфіка" для глядача поза конкуренцією це очевидно. Сподобалися також "Челсі" з "Баварією", і в принципі той самий ПСЖ.

"Брюгге" просто сів не в свої сани.

Загалом, ЛЧ була у цій половині матчів 1/8 фіналу так собі. Як кажуть в Одесі, сем-восем. Якщо ж за п'ятибальною системою – три-чотири. Сподіваюся на те, що через тиждень буде більш життєрадісно, як це було в перших матчах другої вісімки команд.