Куди течуть наші річки? Акценти глядача на іграх Дніпра-1 та Ворскли в Європі

Отже, новий сезон стартував. На жаль, знову матчами у кваліфікації єврокубків.

Відсутність практики в офіційних іграх завжди аукалася у цьому плані нашим командам. Що вже говорити про повпредів України сьогодні – після форс-мажорного чемпіонату, чиї клуби були ослаблені, як ніколи, і лише намагаються вигрібати з цієї глибокої ями.

При тому, що немає можливості ні укомплектуватися належним чином, ні підготуватися до сезону в компанії спаринг-партнерів належного рівня. Я мовчу про те, що другий сезон доводиться грати всі домашні матчі на виїзді.

Зокрема, "Дніпро-1" лише обскубував парочку нижчестоячих команд УПЛ, але про посилення говорити як мінімум передчасно. А ось відсутність Піхальонка переважить будь-яке можливе у цій ситуації поповнення. Плюс тінь Довбика на полі.

Тоді як "Ворскла", що втратила цілу низку основних гравців, взагалі заявилася на Європу некомплектом. Так і живемо.

Заглянув у рейтинг клубів УЄФА та прозрів: "Дніпро-1" випереджає "Панатінаїкос" на 146 позицій! Як таке можливе у принципі? Мабуть, я щось пропустив у цьому житті, але надолужувати, відверто кажучи, ліньки. Адже це данина звичці, не більше. Але моє уявлення про якусь об'єктивність цієї табелі про ранги сильно похитнулося.

У цьому світлі перевага "Ворскли" над "Ділою" в 72 пункти ще виглядає більш-менш прийнятною. Хоча, кажуть, грузини сюди не погуляти виходили і деякі результати наживали. А полтавці нас якось не тішили в останні євросезони. Не знаю, чи має сенс звертатися до рейтингу надалі.

Навскидку тим, хто в темі, лідерство "Панатінаїкоса" мало здаватися очевидним. "Ворскла" так, суто теоретично, виглядала краще. Але, пам'ятаючи про її проблеми (ноги у яких ростуть із незавидного становища президента клубу, що нібито завис у повітрі) і враховуючи прогрес грузинського футболу, все якось нівелюється.

Як глядач, загалом я залишився задоволений видовищністю обох матчів. Виняток склав лише перший тайм у Кошиці, де окрім голу "Панатінаїкоса" дивитися було особливо нема на що. А ось у "Ворскли" з "Ділою" вийшла і зовсім глядабельна гра, якщо тільки не дивитися її геть поверхово.

Досвідченому глядачеві слід розуміти, що спостерігаючи футбол на Ютуб-каналі, потрібно бути готовим до наступного: а) гру можуть показувати лише парою-трійкою камер, а це дуже збіднює її сприйняття; б) повтори можуть бути вкрай низької якості – ми так і не дочекалися повтору найгострішого моменту у першому таймі та задовольнялися лише фінальною фазою першого голу "Ворскли"; в) коментаторів нерідко тут "набирають за оголошенням", і їх ненав'язлива балаканина робить те, що відбувається на полі сірим і буденним.

І це все – не говорячи про те, що дебютних п'яти хвилин другого тайму ми взагалі не побачили. Що інші п'ять хвилин - після того, як рахунок зрівнявся - табло нам висвічувало спочатку 0:1, а потім радісні 2:1. І вишнею на торті - смачний позіх Мазяра в самий мікрофон. А лише "останні хвилі" чого коштували? Тут навіть похмурий Циганик відпочиває.

Словом, було повне відчуття, що ти дивишся футбол у глухому селі, по "ящику", що доживає свій вік, який іноді треба підбадьорювати ударом кулака, а гру тобі переказує "на пальцях" сусід-пенсіонер. А якщо ви ще дивилися її під пивко, та відволікаючись на повідомлення в чаті, тоді ви взагалі нічого про неї не зрозуміли.

Я сів дивитись футбол і, навчений гірким досвідом, робив це уважно. Тому з усією відповідальністю заявляю: матч був живим та змістовним. При цьому в ньому було навіть на чотири гольові моменти більше, ніж у "Дніпра-1" із "Панатінаїкосом". Потрібно було просто тримати очі розплющеними.

"Дніпру-1" можна було вивішувати білий прапор на 74-й хвилині, коли Джурич подвоїв рахунок. Тобто понад три чверті поєдинку команда Кучера вела боротьбу практично на рівних. Якщо не опускатися до лірики на зразок володіння м'ячем, а говорити про конкретику гольових шансів.

Кане, як відомо, вирвав перемогу для "Ворскли" вже перед фінальним свистком. І вона подвійно цінна, оскільки стала вольовою. А відігралися, до речі, полтавці приблизно тоді, коли вирішилась доля матчу в Кошиці: Феліпе забив на 73-й хвилині.

Рахунок 2:1 цілком і повністю відображає тут ігрову картину - саме на стільки суперники й "награли". Тоді як ідеальним результатом боротьби у Кошиці стала б нічия 1:1. Скринька відкрилася просто: "Панатінаїкос" реалізував усі три свої шанси. А ось дніпряни свої, хай і не такі явні, але які несли реальну загрозу воротам, упустили.

Повертаючись до команди Скрипника, варто згадати, що вона могла відкрити рахунок ще на 19-й хвилині (той найгостріший момент до перерви), але удар Кане прийняла на себе стійка воріт. Якби не грузинське щастя, як знати – може, ця перемога була б і впевненішою.

Немає жодних сумнівів у тому, що найяскравішою фігурою нашого євротижня став іспанець Хуанкар, який розпочинав усі три голи "Панатинаїкоса".

Серед гравців наших клубів має сенс виділити Феліпе, який причетний до обох голів "Ворскли" і нагнітав атмосферу біля воріт "Діли" в останні півгодини. Другим назву Юрченка, чиї кутові становили серйозну небезпеку, і чий естетичний пас, на жаль, таки залишився за кадром горе-повтору. Третім у мене буде Челядін, який регулярно намагався загострювати гру. Про Кане ви самі знаєте.

Найпомітнішою особистістю у складі "Діли" був знову ж таки наш земляк – кіпер Кучеренко. У "Дніпра-1" мені виділити нема кого, це правда.

І так, більшого чекати нам дуже навряд чи вартувало. Команда Кучера спочатку сіла не у свої сани – у Лізі чемпіонів їй нічого робити, і цей суперник їй не по зубах. Що ж, якщо "Дніпру" не світить океан, значить, нести йому свої води до моря. Залишимо безглузді мрії і спостерігатимемо відповідь в Афінах, як найкращу підготовку до Ліги Європи.

Щодо "Ворскли", то вона поки що тече у потрібному напрямку. Але, щоб увійти в ширше русло Ліги конференцій, вона ще має розібратися зі своїм візаві. І я сказав би, що шанси тут бачаться рівноцінними. Якщо ж завдання не буде вирішено, то всупереч законам природи цій річці доведеться впадати у внутрішнє озеро.

До речі, за іронією географічної долі, насправді річка Ворскла є притокою річки Дніпро.

Резюме: жодна з наших команд, яка стартувала першими, мене не розчарувала. Претензії до "Дніпра-1" головним чином є результатом явно завищених вимог. З ним сталося те, що й мало статися. "Ворскла" ж могла засмутити, але боролася до кінця, зумівши з честю вийти зі складної ситуації.

Але ж чекати від них нині більшого? Та ви, батечку, непоправний ідеаліст. Гаразд, все добре, що добре кінчається. І на мажорній фінальній ноті, яку озвучив Ібрагім Кане, ми повертаємося додому, де сьогодні стартує УПЛ. Сподіваюся, що зможу побачити перший тур повністю і не в горезвісній ютуб-якості.