Знати своє місце. Акценти глядача на іграх Дніпра-1 та Ворскли в Європі

Отже, що ми маємо у сухому залишку? Друга команда Греції виявилася сильнішою за другу команду України за рахунок перемоги в першому матчі. І друга команда Грузії зуміла вирвати перемогу у п'ятої команди України наприкінці гри у відповідь. Хто і чому вирішив, що мало бути інакше? Ми сильніше та краще за них граємо у футбол?

Як казали в Одесі, шоби так та ні. "Дніпро-1" навесні виглядав суттєво гірше, ніж у першому колі, після чого не посилився, а лише поповнився. То чому він мав дати результат у кваліфайні Ліги чемпіонів, якщо рік тому він у Лізі конференцій якось не феєрив?

"Ворсклу" лихоманило велику частину сезону, а після того як вона таки-добула путівку до Європи, команда втратила низку провідних гравців. Скажу більше, такої ослабленої полтавської команди Європа ще не бачила. Тож на чому базувалася впевненість у тому, що вона має проходити суперника з країни, в якій футбол прогресує?

Про нефутбольні проблеми "Ворскли" я вже просто мовчу.

Додайте до цього, що не можна порівнювати благополучні команди з учасниками чемпіонату, головне досягнення якого полягає в тому, що він взагалі відбувся. Як річ у собі УПЛ є цілком самодостатньою, але конкуренцію з представниками мирних ліг її командам витримати надзвичайно складно. Ми граємо лише тому, що треба грати.

Просто подивіться, хто був спаринг-партнерами тих же дніпрян під час підготовки до сезону. І відчуйте різницю з материм завсідником єврокубків. Або погляньте на лаву запасних у полтавців. І я вас благаю, не треба ось цього: у країні війна, а вони... Саме в країні війна. А це футбол. І кожен наш успіх тут як диво.

Взагалі, чи має бути межа людської наївності? Багатьом нашим вболівальникам у житті не вистачає тверезої самооцінки: вони завжди вимагають від своїх команд більшого, ніж те, на що ті здатні. Але вже зараз? І як їм поясниш, що у футбол потрібно вміти грати, а не кістьми лягати?

Це неприємно, але такий рівень нині. І він зумовлений об'єктивними обставинами. Але куди зручніше шукати винних. Заплющуючи очі на те, що у нас зараз від сили одна конкурентна команда для Європи. Та й та виглядає на рівних із пересічним суперником, що затіяв перебудову.

Обидва поєдинки пройшли у досить видовищній боротьбі. В Афінах нарахував на два гольові моменти більше, ніж у Горі. Сумним вийшов перший тайм у Грузії, де нас підбадьорили лише перед самою перервою. Хоча згоден, краще було б ще нудьгувати.

Я казав вам тиждень тому, що розглядаю матч у відповідь з "Панатинаїкосом" лише як повноцінну підготовку до "Славії". Проте команді Кучера вдалося навіть на якісь чверть години поселити у наших серцях боязку надію на диво. Після голу Сарапія, здавалося б, і забити потрібно було лише одного разу, і часу – до ранку…

Кінець інтризі поклала 70-та хвилина. Коли Шпорар зрівняв рахунок, на благополучний результат сподіватися вже було складно, а безглузде вилучення Танчика через п'ять хвилин стало останнім цвяхом у кришку труни з нашими очікуваннями. Після цього лише Іоанідіс міг принести перемогу господарям поля.

"Ворскла" програла свою дуель на 86-й хвилині, коли Гейлу вдався ледь не акробатичний етюд із м'ячем. До речі, таких умільців у складі команди Скрипника немає. За всієї поваги до Степанюка. Таким чином, справу вирішила індивідуальна майстерність, коли вже був близький овертайм.

"Діла" законно "награла" на свою перевагу у два м'ячі, і так само логічною була перевага полтавців в один гол тиждень тому. Отже, тут все абсолютно закономірно.

А ось "Панатинаїкос", виходячи з пропорції моментів, забив "зайвий" м'яч - "Дніпро-1" цілком міг виграти, але різницю зробила знов-таки вища майстерність суперників, які реалізували половину своїх шансів. Нагадаю, що у першій грі, що виглядала на нічийну, вони взагалі забили три з трьох. Що вдієш – вміють.

Щодо вилучення Танчика. Включаємо Юстаса: "Там 50 на 50. Жовта теж була б ок, але і до червоної не причепишся. Безрозсудний напад з ризиком травми. Стандарт".

Про не призначений пенальті у ворота "Діли" на 69-й хвилині, при 1:0 на її користь: "Симуляція без запитань. Кане впав перед захисником, що зупинився".

Найяскравішою особистістю тижня у матчах за участю українських команд, безумовно, став Шпорар, який забив обидва м'ячі "Панатинаїкоса". З наших особисто мені найбільше запам'ятався дніпрянин Мірошниченко. У Горі так регулярно ніхто не вирізнявся.

Але за сумою двох раундів боротьби найкраще показав себе, звичайно, Хуанкар – формений могильник "Дніпра-1", який забезпечив своїй команді у Кошиці фору, відбити яку ми вже не змогли.

Таким чином, "Ворскла" залишила Європу, встигнувши лише "сьорбнути чайку". Що для такої команди Скрипника, можливо, і на краще. Ще подивимося, який вона матиме вигляд у неділю у Львові. А тягти горезвісні два фронти – це явно не для неї.

"Дніпро-1" плавно перемістився до кваліфайну Ліги Європи. Що ж, побачимо, чи підійде йому цей розмір. Цікавить винятково, наскільки він впишеться у такий формат. А результат - це вже як Бог пошле. Щоб вимагати його від команди Кучера, потрібно вболівати не за команду, а за результат. Що, на жаль, у нас властиво багатьом.

Тим часом у нас відбулася "заміна". Замість оціненої, зваженої та визнаної непридатною "Ворскли" на арену Ліги конференцій виходить "Динамо", яке має помірятися силами з "Арісом". Друга команда України виявилася слабшою за другу команду Греції, а як себе покаже наша четверта проти їхньої п'ятої?

Але спочатку подивимося їх у справі в рамках УПЛ: "Дніпро-1" – з "Поліссям", а "Динамо" – з "Оболонню". Як, втім, і решта туру, про який мова у нас піде тут у понеділок.