Перестрілка на Камп Ноу. Як Луческу здолав праймового Ґвардіолу

“Шахтар” має памʼятну історію суперництва проти “Барселони”. Завтрашня гра стане десятою, перша ж відбулася у дрімучих 70-х — “гірники” навідалися на “Камп Ноу” в умовах Кубка володарів кубків 1978/79 та “згоріли” 0:3.

Зауважимо, що цікавих моментів достатньо — це й дебют Ліонеля Мессі в Лізі чемпіонів, й дубль Джуліуса Аґахови, й пенальті Роналдінью. Не забуваймо про Суперкубок УЄФА та 5:1 в квітні 2011-го — в той день каталонці підтвердили, що є найкращими на планеті.

Проте кампанія 2008/09 завжди вирізнятиметься із загального списку — в грудні Мірча Луческу розібрався із Хосепом Ґвардіолою, відмахнувся від шквальної критики та набув упевненості, яка у подальшому допомогла взяти останній КУЄФА.

Мало хто чекав від “помаранчево-чорних” подвигів

Спершу коротко відтворимо події серпня-вересня, коли команду відверто лихоманило. Готові побитися об заклад, що після тріумфальної серії пенальті в Суперкубку України (1:1; 5:3) ніхто не сподівався, що Луческу настільки погано стартує в УПЛ. Сенсаційна поразка “Львову” (0:2), не менш неочікувана нічия з “Карпатами” (1:1), ще один програш — “Ворсклі” (0:1). Як це розуміти?

0:0 з київським “Арсеналом” та 1:1 у дербі з “Металургом” відчутно розхитали крісло під румунським спеціалістом. Жарти жартами, та станом на девʼятий тур донеччани йшли десятими у таблиці — логічно, що вболівальницьке комʼюніті вибухнуло гнівними коментарями та відкрито вимагало відставку.

Наголосимо, що Мірча Михайлович тримався добре — не панікував, заручився підтримкою роздягальні та виокремив допущені помилки. Невизначеність у воротарській лінії, де тривала боротьба між Андрієм Пʼятовим та Рустамом Худжамовим, огріхи в обороні та проблеми у мотиваційній площині — все це було враховано та поступово ліквідовано.

Своє слово сказав й Ринат Ахметов вустами Сергія Палкіна: “Із дивовижною активністю мусується тема можливого відходу Мірчі Луческу. Кількість повідомлень у пресі та телебаченні така, що мимоволі виникають думки про організований характер кампанії із нагнітання пристрастей.

У звʼязку з цим я хочу заявити, що ми маємо одного головного тренера — це Мірча Луческу. Жодних перемовин з іншими ми не ведемо. Ми впевнені, що тренер впорається з труднощами та незабаром “Шахтар” радуватиме своїх уболівальників змістовною та ефективною грою як на внутрішній, так і європейській арені”.

Що стосується міжнародного поприща, то тут також були резонні питання — фанати регулярно “закидали” Містеру претензії щодо млявих виступів у ЛЧ. Не повірите, але риторикою Луческу нагадував себе сьогоднішнього — багато говорив про молодь та необхідність часу.

З іншого боку, реальні результати не простежувалися — так, десь не щастило із жеребом, як у розіграші 2004/05, проте у 2008-му “Шахтар” хотілося бачити стійкішим, із цінними набитими гулями, банально досвідченішим. Як не крути, клуб вкладав шалені кошти, за які потрібно було відповісти.

Враховуючи печальний початок сезону, “гірників” миттєво поховали — у групі розташувалися “Барселона”, симпатичний лісабонський “Спортинг” та “Базель”. На папері ніби й не критично, втім, на практиці більшість скрушно хитала головою — біди не оминути.

Тим не менш, саме єврокубки продемонстрували, що пацієнт житиме — 2:1 зі швейцарцями на виїзді точно дали позитивний імпульс. “Помаранчево-чорні” хоч і пропустили у кінцівці зустрічі, та загалом контролювали її перебіг — Фернандінью та Жадсон зробили гру ще до перерви.

Поєдинок з “Барселоною” на РСК “Олімпійський” (1:2) теж слід занести актив — навіть попри те, що “синьо-гранатовим” вдалося закамбечити завдяки дублю Мессі на 87-й та 90+2 відповідно. Змагатися якщо не на рівних, та все одно змусити Ґвардіолу пережити дискомфорт — дорогого коштує.

Не дивно, чому на такому емоційному заряді “Шахтар” суттєво покращив ситуацію в УПЛ — здолав “Чорноморець” (3:0), “Кривбас” (4:2), луганську “Зорю” (3:1), “Таврію” (2:0) та “Динамо” (1:0). Експерти сміливо стверджували — команда пішла на одужання, адже стрімко набирала очки та після 15 туру увірвалася до пʼятірки. Про чемпіонство й годі мріяти, однак клуб заслужив на стриману похвалу.

Єдиний вагомий мінус — у цей проміжок донеччани двічі поспіль прикро поступилися “Спортингу” 0:1 (особливо надокучливим виявився Дерлей), тому памʼятний розгром “Базеля” (5:0) ніс формальний характер. З турнірних мотивів поїздка до Каталонії також нічого не означала, але круто, що українці не злякалися грізного опонента.

“Барселона” застосувала ротацію, але це не применшує знаковість нашого успіху

Якщо підняти архівні записи, то на старті епохи Ґвардіоли іспанські ЗМІ були готові закопати тренера живцем. Поразка “Нумансії” (0:1)? Нічия із “Расингом” (1:1)? Це взагалі нормально? За лічені тижні довелося перевзуватися на льоту — тотальний футбол у обгортці тіки-таки дав феноменальні плоди.

Стиль, обраний “кулес”, збивав з пантелику — колектив дуже легко та невимушено гарантував вихід до плей-офф ЛЧ та, якщо оцінити пройдену дистанцію повністю, програв тільки двічі. У кваліфікації краківській “Віслі” (0:1), коли справа була зроблена (двома тижнями раніше поляки “влетіли” 0:4), та, власне, “Шахтарю”.

Чому? Безперечно, на розклад сил вплинула ротація — всі готувалися до домашнього Ель Класіко, запланованого на 15 грудня, тож не ризикували. А навіщо? “Барселона” достроково фінішувала першою у квартеті С, берегла гравців, тому вчинила максимально логічно.

Так у воротах зʼявився Альберт Хоркера, у захисті — Сілвінью, Піке, Бускетс та Касерес, у середній лінії розташувалися Васкес, Кейта та Санчес, а в напад відправилися Глєб, Кркіч та Педро.

Зрозуміло, що за нагальної потреби Ґвардіола ніколи б не випустив такий склад — Хоркера вважався глибоким резервістом, на флангах зазвичай перебували Абідаль та Алвес, а задум із Бускетсом — щось дивне, але в стилі Пепа (ми в цьому переконалися на кейсах Філіппа Лама та Олександра Зінченка).

Віктори — Васкес та Санчес — із випускників кантери виросли у посередніх футболістів; щодо Глєба, то білорус не ладнав із тренерським штабом й виходив по великих святах. Але давайте чесно — й така “Барселона” могла запросто створити небезпеку та добитися гарного ефекту.

Луческу представив публіці свою одинадцятку — на “лінії” Пятов, далі — Рац, Чигринський, Кучер, Срна, в опорній зоні — Гюбшман, Гай, дещо вище — Фернандінью. Атакувальні функції були покладені на плечі Жадсона, Вілліана та Олександра Гладкого.

Господарі діяли у типовій для себе манері — багато контролювали мʼяч, вразили культурою пасу та потроху підбиралися до володінь Пʼятова. Якщо забути про те, що Ґвардіола довірився людям, наближеним до основи, та дублерам, то не було відчуття, що перед уболівальниками вигулькнула якась демо-версія “блауґранас”. Ось що значить, коли є одна доктрина, якій підкорюється вся система — колектив не міг похвалитися ідеальною злагодженістю на полі за очевидних причин, однак вичавив із себе моменти, що сформували підсумковий результат.

Але “гірники” виділялися — насамперед, завдяки монолітності, чіткості, усвідомленні того, що транжирити епізоди категорично не можна. Саме так і відбувся гол на 31 хвилині — Рац підключив Вілліана, бразилець зробив кілька оманливих рухів у карному майданчику та віддав на самотнього Гладкого. Жодного позерства, притаманного латиноамериканцям, цілком “трудовий”, проте залізобетонний мʼяч.

По перерві “Шахтар” подвоїв цифри на табло — Жадсон здійснив навісну передачу після розіграшу стандарту, Гладкий першим пішов на круглого та легенько його підправив. Такий перебіг подій змусив каталонців стрепенутися — майже одразу, на 59 хвилині, Сілвінью відквитав один гол; фулбек відреагував на пас Сейду Кейта та гарматним ударом з-за меж штрафної зони розстріляв Пятова.

Про що це говорило? “Кулес” не дрімали, були здатні увімкнутися в будь-яку секунду та, ймовірно, виклалися б краще, якщо б Ґвардіола загрозливо помахав пальчиком. Це не так? Ще приклад — Фернандінью забив третій на 76-й (відзначимо шикарний простріл Раца), Бускетс — на 84-й, причому, що Ейдур Ґудьйонсен, що сам Серхіо виконали процедуру, ніби на тренуванні.

Ціла злива жовтих карток, продемонстрованих гравцям “Шахтаря” (фактично за 5 хвилин жовте світло перед собою побачили Брандау, Гладкий, Адріану, Кучер та Пятов), показала, як сильно українці хотіли привезти додому три очки.

Водночас у сомережах здійнявся галас — господарям не вистачило якоїсь дещиці, щоб вкотре залишити “Шахтар” ні з чим. І десь у вирі моментів розчинився той, що мав покласти край спекуляціям та унеможливити напружений фінал зустрічі — Брандау повинен був фіксувати 3:1, проте у вірній ситуації вдарив кудись вище. Доволі прикметно, що вже у січні форварда продали в “Марсель”.

“Це важлива перемога для іміджу клубу. Важко виграти у “Барселони”, особливо на “Камп Ноу”. Хотілося б привітати Ґвардіолу, бо великої різниці між основним складом та тим, що грав сьогодні, не було.

Ми обрали свою тактику, дуже добре організували оборону, спробували використати швидкі атаки. Втім, це не завжди виходило, а перший гол ми отримали від Сілвінью — не встигли заблокувати удар, хоча до цього готувалися. Плюс, вихід Брандау — якби він забив, то рахунок став би 4:1, й тих напружених хвилин, що виникли, вдалося б уникнути.

Маю сказати, що я приємно здивований грою “Барселони”. Я радий та думаю, що “Барселона” може стати переможцем Ліги чемпіонів. Але, звісно, на другому місці у нашій групі мав бути “Шахтар”, а не “Спортинг”.

Як бачимо, коментар фахівця був пророчим — у травні 2009-го “синьо-гранатові” дійсно тріумфували в ЛЧ. Підсумок роботи Містера теж добре відомий, правда, навіть після вікторії на “Камп Ноу” знайшлися ті, хто охоче кинув камінь у бік “Шахтаря” — мовляв, який сенс хизуватися обіграшем резерву? Аргумент смішний — лише так команда гартується та закладає фундамент для майбутніх успіхів. Кубок УЄФА це наочно засвідчив.

Фото - Getty Images/Global Images Ukraine, UA-Футбол