Упс, вони знову це зробили!!! Акценти глядача на іграх Ворскли в Лізі конференцій

Перше враження від нового єврокубка було: третій зайвий і відстійний турнір. Але з часом подумалося: а можливо в цьому і є проста правда? Прилаштувати таких бідолах, як наші представники решти УПЛ, крім двох "небожителів". Тих, хто нібито рветься в Європу під девізом: "А що таке, я теж хочу співати!". Гляди, і наш улюблений розмір ...

Виявилося, і тут не все так просто. Втім, рівень суперників по кваліфікації навряд чи істотно змінився: просто від Ліги Європи відрізали її нижню частину, і відтепер це є окреме, типу самодостатнє змагання. Всередині якого "Андердог Андердогичі" нехай один одному і доводять, хто з них сильніший. А що, чому б і ні?

Які не є, а офіційні міжнародні матчі. Ось і подивимося, чого ми варті на цьому, третьому зверху рівні - якщо вже тут йому відповідаємо. Всі по ділу - протягнемо ніжки по одежинці. І, за великим рахунком, яка різниця, де вболівати за своїх? А раптом вони тут довше протягнуть, і ми побачимо більше футболу за участю українських команд? Ага ...

Єврокубки завжди були, є, і будуть мірилом рівня і якості нашого внутрішнього чемпіонату. Вони, як лакмусовий папірець, висвічують їх в променях футбольної Європи. Що вам сказати: вчора ми могли констатувати, що продовжуємо зісковзувати по похилій. Принаймні, на прикладі окремо взятого першого нашого повноважного представника в Лізі конференцій.

П'ятій команді України протистояла третя команда Фінляндії (природно, за підсумками минулого сезону, який і дозволив їм сюди кваліфікуватися). Якщо ж керуватися рейтингом УЄФА, то 171-а в Європі "Ворскла" змагалася з 247-м КуПСом. До слова, раніше цю команду іменували повністю: "Куопіо Паллосеура". Але гладко було на папері ...

Напевно, слід уточнити, що перший поєдинок в Куопіо грався на полі зі штучним газоном. Тим не менш, для наших команд він в дивину, особливо коли справа доходить до офіційних ігор. Що ж, давайте окинемо поглядом обидва матчі і подивимося, чим вони могли запам'ятатися середньостатистичному, але уважному глядачеві. Візьму його роль на себе.

Незважаючи на неабияку результативність, обидва матчі не назвав би видовищними. Просто в них була реалізована рівно половина всіх небезпечних моментів, а це, до речі, вельми пристойний показник. Разом з тим, вистачало і браку. Особливо до перерви в Полтаві. Зате другий тайм тут видався більш видовищним. У Куопіо ж виділив би, в цьому сенсі, перші півгодини гри.

Непоганий був і овертайм, яким серце заспокоїлося: три гольових шансу в ці півгодини побачиш не часто.

Зате інтригу можна було просто ложками сьорбати. Гарячі фінські хлопці на своєму полі відігралися перед самим фінальним свистком, а на виїзді вирвали перемогу в додатковий час. Причому, вразив той факт, що обидва рази "Ворскла" виходила вперед - 2:1 - на 55-й хвилині, і обидва рази упускала перемогу в компенсований час.

Як сказала б Брітні Спірс: "Упс, вони знову це зробили!!!" А взагалі, кажуть, це вже стало візитною карткою полтавців в Європі - пропускати на доданих хвилинах.

У нас прийнято зітхати про те, що, мовляв, команда Максимова не дотиснула суперника ще в Куопіо, де "зобов'язана" була довести гру до перемоги. Насмілюся заперечити: КуПС створив там більше гольових моментів, тоді як "Ворскла" реалізувала обидва-два своїх неповторних, одним з яких був пенальті. Так що за цією логікою ми там швидше повинні були програвати.

А ось в Полтаві нічия в основний час стала закономірним відображенням картини співвідношення гольових шансів. Та й в цілому гра була практично нічийною. Але за результатами все вийшло навпаки. Важливіше інше: ні там, ні там на перемогу "Ворскла" не "награла". Тоді як КуПС, за сукупністю двох матчів, був до неї ближче. І від того ще сумніше.

Якщо до білоруського рефері Дмітрієва в Куопіо питань не було, то чех Орел таки-зумів нас боляче клюнути, зробивши результативну помилку. На думку мого консультанта Юстаса, в середині другого тайму в Полтаві, за тих же 2:1 на нашу користь, Тойвомякі фолив в своєму штрафному проти Степанюка. Тоді як вилучення Кушніренка в екстра-таймі було правомірним.

Але ж ніякого екстра-тайму і не було б, якби ми забили той так і не призначений пенальті, скажете ви. І я не стану з вами сперечатися. Мухи окремо, а таргани окремо. Можливо, "Ворскла" і не заслужила перемоги, але неякісне суддівство завадило принципово іншому розвитку сценарію матчу. Нехай навіть і гіпотетично. Слід пам'ятати і про це.

Цікавий фортель зіграла з учасниками цієї дуелі Фортуна. Фінішний штурм КуПС на своєму полі увінчався голом тільки з її допомогою: Томас влучив в партнера по команді Удо, тоді як м'яч йшов аж ніяк не в ствір воріт, а вже від того, змінивши напрямок, відлетів у сітку.

У Полтаві ж трапилася "оборотка". Без рикошету від того ж Томаса ще не факт, що забив би другий гол господарів поля Скляр. Повернули боржок?

Як на мене, безумовно найяскравішою постаттю двухраундового протистояння став форвард КуПС Удо. За сумою двох матчів він взяв участь у восьми гострих випадах своєї команди (із загальної дюжини) і трьох забитих м'ячах з п'яти.

У "Ворсклі" на виїзді конкретно не запам'ятався ніхто. У Полтаві я б виділив Кане. Так, у нього багато чого не виходило, але саме він ініціював перший момент біля воріт гостей і він же фактично починав обидві гольові атаки. Також залишився в пам'яті активний, нехай і не завжди удачливий Степанюк.

Вчора, по гарячих слідах, був готовий енергійно підхопити ваш рефрен: не хочу, мовляв, більше бачити цю команду в Європі. Переспавши із нашої невдачею, почав ставитися до неї більш філософськи. Нічого не вдієш: такий наш реальний рівень сьогодні - не сильніші фінського призера. Могли і пройти, особливо за адекватного арбітражу, але не пощастило.

Але я б не став люто кидатися камінням ні в команду, ні в її наставника. Здається мені, зіграли, як могли. Звичайно, всім нам хочеться уявляти, що ми здатні на набагато більше. Вже дійшло до того, що з телеекрану футболістів повчають: це ж єврокубки, хлопці! Відповідальніше треба, ретельніше! Тут одна поразка - і вилетіли ... Таке відчуття, що дебілам пояснюють.

Але ж не дебіли вони. Ні гравці, ні тренер тим більше. Як би сильно у вас не зіпсувався настрій "з їхньої вини". І не думаю, що їм був байдужий результат. І не буває так, що ще зовсім недавно команда здавалася міцною і бойової, а тут враз розпалася на запчастини.

Тут ми маємо одне з двох. Або така об'єктивна реальність, і ми дійсно програли рівному супернику (у боротьбі з яким ціна суддівської помилки незмірно зростає). Або, що також цілком можливо, команда зараз не в своїй тарілці через відомої історії з президентом клубу, наслідки якої почали на ній відображатися.

Це пояснило б багато, починаючи з меланхолійної поведінки Максимова, якого ми звикли бачити більш агресивним. І закінчуючи розбалансованністю, якоюсь розхитаністю зібраного ним і добротного раніше механізму. Або мені це здалося, або на тренерській лаві стала вгадуватися якась тінь байдужості?

Але дещо стане зрозуміло вже через пару днів - коли в Полтаву приїде "Рух". За всіма законами жанру, з урахуванням психологічної ями і фізичної втоми основних гравців (ротації-то почитай і не було), "Ворскла" мала б тут втратити очки. Якщо ж станеться все навпаки, і не ціною надзусиль, то висновок буде дуже простий.

Тоді, значить, вчора сталося те, що повинно було статися. З представником слабкого чемпіонату. Чию повноцінність, до того ж, вирішили вимірювати кількістю команд. Нехтуючи якістю.

Я тут подумав. Не варто перебільшувати: я все ж хотів би подивитися на "Ворсклу" і в наступному раунді, якби вона туди пробилася. За однієї обов'язкової умови - якщо там все стабільно в клубі. Аж надто раптово вона померла в Європі. Як говорив товариш Саахов з "Кавказької полонянки": "Прикро, слухай - тільки увійшов ...".