Не як шведи під Полтавою. Акценти глядача на іграх Ворскли з АІКом

Ні, все-таки наша завищена самооцінка незнищенна! Вже, здавалося б, куди нині "гордитись" – коли волею доль українські клуби геть-чисто відкинуті назад: і матеріально, і кадрово, і з погляду турнірної практики? Але ж читаєш у чаті на клубному каналі "Ворскли" заклики трощити "ноунеймів". Це ви про Гвідетті, Ларсона, Люстіга? А хто у складі полтавців хоч віддалено може зрівнятися з їхнім калібром? Різник? А хто про нього чув у Європі? Потім у коментарях на сайті звучить: "Ну, якщо не вигравати у таких аіків..." Ви серйозно? Тоді без коментарів.

За звичкою заглянув до рейтингу клубів УЄФА. Так там обидва суперники ділять із ще десятком команд місце наприкінці другої сотні. І шо?

Ну, уболівальники вболівальниками: їм властиво видавати бажане за дійсне (хоча скоріше фанатам), а ось сама "Ворскла" справила несподівано сприятливе враження у дуелі з АІКом. І, на мій погляд, більше ніж "Динамо" заслуговувала на вихід у наступний раунд. При цьому не забудемо, що полтавцям довелося обидва матчі провести у Швеції.

Я б не назвав жоден із них супервидовищними, навіть незважаючи на фестиваль голів у першому та пристрасті в овертаймі другого. Це були нормальні ігри, футболу в них було достатньо, задоволення від перегляду отримав (а в першому випадку і від результату), але не перебільшуватиму. Просто це був той футбол, яким він і має бути у єврокубках. І для Полтави, само собою, це чимало.

Але, повторюся, перший матч чудово підняв настрій. І, відповідно, неабияк розчарував результат всього поєдинку.

Сталося так, що в "домашньому" матчі команди Скрипника із семи-восьми вартих уваги епізодів п'ять завершилися голами, та ще й наші виграли. Це й підняло його в наших очах.

У самому дебюті гри Степанюк відкрив рахунок, на що АІК відповів через 13 хвилин. У середині першого тайму Козиренко знову вивів уперед "Ворсклу", і цього разу рахунок зрівнявся голом у нашу роздягальню. А ось третя і найефективніша спроба у виконанні Челядіна в другому таймі в результаті принесла Полтаві перемогу. І єдину можливість відіграти цей м'яч вже перед фінальним свистком "з'їв" Різник.

До речі, в одному з текстових онлайнів гри у відповідь, з благословення автоперекладу, його охрестили прямо-таки жахливо: "Гвідетті не зміг переграти Потрошителя"!!!

Цього разу інтризі було наказано жити ще довше. Програвши в основний час, завдяки голу, пропущеному ще ближче до роздягальні, полтавці отримали вирішальний удар Б'єрнстрема (хоч ми з вами і заперечуємо його авторство) на початку другого екстра-тайму. І єдиний шанс виправити становище, перевівши гру до післяматчевої "лотереї", мав наприкінці Степанюк. На жаль, після його удару м'яч просвистів над самою перекладиною.

Чи була заслужена перемога команди Скрипника у "домашньому" поєдинку"? Скажу так: "Ворскла" була до неї ближче, ніж суперник. В другому матчі АІК "награв" на перемогу більш однозначно. Можливо, навіть не в один м'яч. Але у додатковий час забитого голу була гідна саме Полтава. Однак тут все було вирішено за нас і без нашої участі. Тому й прикро до злості.

Якщо швейцарському арбітру Шнайдеру тиждень тому вдалося вийти зі швидкої футбольної води сухим, то його сербського колегу ця доля минула. Найімовірніше, з подання помічника. Гол, який вирішив результат двоматчевої боротьби і зафіксований на 107-й хвилині матчу-відповіді, викликав законні сумніви.

Так у нас немає жодних доказів того, що м'яч повністю не перетнув лінію воріт, перш ніж Різник встиг його вибити. Жодних, крім комфортної впевненості: коли ми можемо побачити все, що хочемо. Але головне полягає в тому, що глядачеві не надали фактичного підтвердження легітимності голу. Де повтор із потрібної точки, де?

І я, мабуть, погоджусь із коментатором матчу: те, що його так і не дали у трансляції, красномовно говорить за себе. Осаду стільки, що в ньому успішно розчинилися і нібито знайдені виделочки.

Як тут не згадати про те, що я втовкмачував вам ще до введення ВАРу. Будь-яка футбольна технологія лише тоді чогось варта, якщо її застосування повсюдно. Ось який нам толк від технічних досягнень ФІФА, якщо через їхню відсутність ми втрачаємо команду в Європі в першому ж раунді? Іграшки для багатих?

Зрозуміло, що в післяматчевих пенальті бабуся надвоє сказала. Але у "Ворскли" відібрали цей шанс. Якого вона, безумовно, була варта. Саме це, а не радісні миті в Стамбулі, особисто для мене стало головним враженням футбольного вечора, коли ми металися між двома трансляціями.

Говорячи про везіння, варто згадати промах Стефанеллі на 80-й хвилині, коли аргентинець міг вирішити все на користь АІКу ще в основний час. Так воно було б чесніше. Але віддамо належне і Різнику, який зробив усе, щоб перешкодити цьому голу.

Воротар став найпомітнішою фігурою команди Скрипника у грі у відповідь. Від трьох до п'яти сейвів Різника, і більшість із них за рахунку 0:1, як то кажуть, тримали "Ворсклу" у грі. Дуже схоже, що врятував він ворота і тоді, коли зарахували другий гол. У першому матчі найбільше запам'ятався молодий Козиренко з його "гол + пас".

У АІКу тоді у двох м'ячах взяв участь Ларссон. У грі у відповідь на авансцену вийшла ціла група його товаришів. Найпомітнішими були Гвідетті, який лютував минулого разу після фінального свистка, і Стефанеллі. А ось ефективнішим за інших здався Б'єрнстрем. Блиснув кілька разів і кіпер Нордфельдт.

Загальне враження від "Ворскли" Скрипника у перших матчах сезону – найсприятливіше. Важко сказати, який відсоток цього належить новому коучу. Можливо, і не такий вже й великий. Але, ви знаєте, я не пригадаю Полтаву в Європі такою граючою і, я б сказав, розкутою. І це за всіх наших негараздів. Скажу більше: не дуже пригадую і таку "Зорю" Скрипника на цьому рівні. Команда та тренер знайшли один одного? Доживемо – побачимо…

Ніхто не скаже, що вони у Стокгольмі згоріли, як шведи під Полтавою. Але тому осад ще гірше – коли твою долю вирішують за тебе збоку. І йди тепер доводь, що ти не верблюд.

Фото - Getty Images