За прикладом Вадуца. Клуби із малих населених пунктів, що грали у групі єврокубків

Чимала кількість уболівальників досі не визначилася як реагувати на Лігу конференцій. "Прохідний турнір", "нікому непотрібне явище" - подібна риторика частенько лунала в сезоні 2021/22. Водночас УЄФА виступає за глобалізацію - мовляв, кожен гідний повинен отримати шанс та відчути себе частиною європейського свята.

Красиві слова? Популізм? "Вадуц" точно так не вважає - клуб із крихітного князівства стрибнув вище голови, вибив у відборі словенський "Копер", турецький "Коньяспор" та австрійський "Рапід", який, між іншим, минулоріч здорово поглумився над луганською "Зорею". І тепер зіграє проти нашого "Дніпра-1" вже на груповому етапі.

Хіба це не чудово, як для такого карлика? Адже у самому Вадуці, столиці Ліхтенштейну, проживає трохи більше 5,5 тисяч людей. І навіть туди, де футбол не найпершому місці, дісталися єврокубки.

Тож ми вирішили розповісти про схожі випадки — як команди із провінції грали на груповій стадії єврокубків і що з того вийшло. Зауважимо, що обрали населені пункти, де кількість жителів не перевищує 20 000 осіб — уявіть собі, що це умовний Тростянець Сумської області "рубається" з "Боруссією" Дортмунд чи "Міланом".

"Дюделанж" (Дюделанж, 18 300 жителів)

Де і коли: Ліга Європи, сезон 2018/19, 2019/20

Не всі одразу знайдуть на карті Люксембург, ще менше людей донедавна знали про існування такого містечка, як Дюделанж. Скромно, тихо, відсторонено — рай для інтровертів. Проте тамтешня команда змусила розширити географію — двічі поспіль застрибнула до групового етапу Ліги Європи.

Взагалі "Дюделанж" можна назвати місцевим грандом, який ще з 1993-го знає, що таке європейські баталії. У кампанії 2012/13 люксембуржцям не вистачило зовсім трошки, щоб пройти до основної сітки ЛЄ (своє слово сказав тель-авівський "Хапоель"), зате втілення мрії сталося у 2018-му. Як не крути, не кожен день вдається дати бій варшавській "Леґії" чи "Клужу".

Вже сам факт присутності поряд з "Міланом", "Бетісом" і "Олімпіакосом" вважався чудом. Від "Дюделанжа" нічого не чекали, клуб зі складом у 2 мільйони євро (за версією Transfermarkt) не здивував, але встановив персональне досягнення — оформив перше очко в боротьбі проти братії Мануеля Пеллеґріні.

В 2019-му "леви" повторили тріумфальну ходу в кваліфікації — залишили позаду македонську "Шкендію", естонський "Нимме Калью" і "Арарат-Вірменію". В квартеті А ЛЄ вийшла набагато цікавіша ситуація, ніж була у минулому розіграші — "Дюделанж" перестріляв кіпрський АПОЕЛ 4:3 (та таким чином став першим люксембурзьким колективом, що переміг на такому рівні), зафіксував нічию з "Карабахом" і двічі вразив ворота "Севільї". Гарний перформанс, зважаючи на те, що за підсумками турніру "нервіонці" підняли над головою кубок.

"Уніря" (Урзічень, 18 000 жителів)

Де і коли: Ліга чемпіонів, сезон 2009/10

В сезоні 2008/09 "Уніря" стала чемпіоном Румунії. На перший погляд, нічого особливого — команда кількома роками раніше змінила керівництво, здійснила фінансові вливання для зміцнення складу і таким чином добилася бажаного. Тим не менш, досягнення "синіх левів" викликало фурор — все ж це не типове ім’я на тлі більш іменитих конкурентів на кшталт "Стяуа", бухарестського "Динамо" чи "Клужа". Головним натхненником успіху був визнаний Дан Петреску — тренер зібрав непогану обойму гравців, навів власні порядки і гарантував участь в ЛЧ.

Враховуючи, що станом на 2009-й Румунія високо котувалася в рейтингу УЄФА (8 місце), "Уніря" отримала пряму путівку. Де виступила дуже добротно — набрала 8 очок у боротьбі з "Севільєю", "Штутгартом" та "Рейнджерсом". Причому Петреску чіплявся за плей-офф до останнього — напередодні шостого туру мав перевагу над швабами у два пункти. Тільки от у Німеччині сталася катастрофа — "Штутгарт" влаштував штурм, впродовж одинадцяти хвилин відвантажив три м’ячі і поставив хрест на румунській казці.

"Уніря" швиденько попрощалася з Кубком УЄФА ("Ліверпуль" переміг 4:1) і цим ознаменувала початок прикрого кінця. У 2010-му колектив ледь не захистив національний титул, однак вже тоді зіткнувся з безгрошів’ям. Як підсумок, у 2011-му "сині леви" стали боржниками, не пройшли процедуру ліцензування (як і "Тімішоара", "Глорія" Бистриця", "Університатя" та "Вікторія" Бренешть), після чого вирішили розформуватись. Інколи гонитва за амбіціями — не надто правильно.

"Габала" (Габала, 14 000 жителів)

Де і коли: Ліга Європи, сезон 2015/16, 2016/17

За роки перебування в "Габалі" Роман Григорчук не здобув жодного трофею (об’єктивно важко сперечатися з "Карабахом"), проте українського коуча з теплотою згадують на півночі Азербайджану. Хто б що не казав, а вихід до групи ЛЄ — серйозна заявка для представників тамтешньої першості.

У 2015-му "Габала" почергово розібралася з тбіліським "Динамо", "Чукаричками", лімасольським "Аполлоном" та "Панатінаїкосом". Через рік "червоно-чорні" подолали не менш приголомшливий кваліфікаційний шлях — Роман Йосипович вибив грузинську "Самптредію", угорський МТК, "Лілль" (з Едером, чинним чемпіоном Європи, у складі) і "Марібор".

Не сказати, що й у групі азербайджанці збиралися передчасно капітулювати. Так, у обох випадках клуб очікувано задовольнився четвертою сходинкою, але у нього не відняти бійцівський дух. "Габала" пробувала битися, вражала ворота "краснодару", "Боруссії" Дортмунд, "Майнца" та "Андерлехта". Навіть такий досвід є корисним.

"Мура" (Мурська Собота, 11 300 жителів)

Де і коли: Ліга конференцій, сезон 2021/22

Український глядач може пам’ятати "Муру" за матчами проти київського "Арсеналу". Влітку 2012-го словенці розгромно поступилися 0:5, але і цього вистачило, щоб пролізти далі. Тут немає ніяких парадоксів — "подякуймо" фєєричному недбальству, виниклому навколо дискваліфікованого Еріка Матуку.

З того часу минуло дев’ять років і впродовж цього відрізку "чорно-білі" встигли зникнути через борги, постати під новим юридичним іменем і в 2021-му виграти вищий дивізіон.

"Мура" хутко вибула з ЛЧ, не відібралася до ЛЄ (у плей-офф кращим виявився "Штурм" із Ґраца), тож обмежилася Лігою конференцій. Де, будучи очевидним андердогом у компанії "Ренна", "Вітесса" та "Тоттенгема", все ж примудрилася насолити останнім.

Неочікуваний обіграш лондонців (2:1) сплутав карти Антоніо Конте — як ми знаємо, ця поразка наклалася на ковідний технар і коштувала "шпорам" потрапляння до 1/16-ї змагання. Навряд чи італійський спеціаліст побивався — однією непотрібною проблемою стало менше.

"Гоффенгайм" (Гоффенгайм, 3190 жителів)

Де і коли: Ліга чемпіонів, сезон 2018/19, Ліга Європи, сезон 2017/18, 2020/21

В селі Гоффенгайм є ратуша, кілька церков та залізничний вокзал. І головна окраса — всім відомий клуб, який виступає на стадіоні, розташованому в сусідньому Зінсгаймі.

Починаючи з 2008-го, "синьо-білі" є постійним учасником Бундесліги, а в кампанії 2017/18 вперше дебютували на міжнародній арені. Зважаючи на успіхи за тренерства Юліана Наґельсманна, німецький проєкт перетворився на узагальнюючий термін — фанати та журналісти люблять сюжети, де колективи із периферії дають результат. Достатньо пригадати наш "Гоффенгайм" із Ковалівки" — саме так прозвали "Колос", коли той змагався у кваліфікації ЛЄ проти "Аріса" та хорватської "Рієки".

Що стосується оригіналу, перша спроба "сільських" підсумувалася невдачею — команда не пробилася до групи ЛЧ (завадив "Ліверпуль") і посипалася у доволі прохідному квартеті ЛЄ з "Браґою", "Лудоґорцем" та "Істанбул Башакшехіром". Другий захід (тепер вже у ЛЧ) знову завершився четвертою сходинкою — "Гоффенгайм" взяв лише 3 очки, програвши суперництво "Манчестер Сіті", "Ліону" і "Шахтарю".

У 2020-му, без Наґельсманна, однак на чолі з Себастьяном Генессом, "синьо-білі" нарешті забезпечили плей-офф єврокубків — надпереконливо обійшли в ЛЄ "Црвену Звезду", "Слован" Ліберець та "Гент". Щоправда, на цьому подвиги закінчилися — в 1/16-й підніжку поставив симпатичний "Мольде".

Кого ще можна згадати? "Мольде" (24 600), "Астерас" із Тріполіса (30 800), "Сьйон" (32 700), "Вентспілс" (32 900), "Дандолк" (35 000) і, звісно ж, "Монако" (38 100). Команди на слуху, не є новачками, а дехто бився у фіналі ЛЧ — дарма, що там людей трохи більше, ніж у Жмеринці. І таке буває.