Фініта ля комедія? Акценти глядача на грі Маккабі із Зорею

Дежа вю, кажете? Та ні, це була зовсім інша гра, порівняно з першим поєдинком проти цього ж суперника. І хоча рахунок її виглядає більш пристойним, виглядала вона значно безнадійніше. А найсумніше, що це чітко читалося ще до матчу. З того моменту, як ми почули про відставку Кривенцова.

Продовжую стверджувати, що з цим тренером у "Зорі" залишалися шанси на прохід у плей-офф. Коли ж команду в пожежному порядку довелося очолити кризовому менеджеру мимоволі, на них можна було ставити хрест. За всієї поваги до Коваля, чия "Зоря" особисто мені свого часу була цілком симпатична, тут у диво вже вірилося слабо.

Так що ж там усе-таки сталося? Кривенцов пішов, чи його пішли? Скільки правди в чутках про конфлікт із Герреро, який ледь не переріс у бійку в перерві минулого матчу з "Маккабі"? Навряд чи ми про це дізнаємося. Але так, якщо таке було, особливого вибору у коуча не залишалося. Особливо, якщо керівництво клубу стало на бік примхливої "зірки".

Мабуть, я фантазую і домальовую зайве. Можу лише поділитися суб'єктивними спостереженнями. Кривенцова ніколи не сприймав як запального наставника – в один ряд із Кварцяним, Вернидубом чи Максимовим я б його точно не поставив. Можливо, це враження оманливе, і я його недостатньо добре знаю.

Зате я точно і регулярно спостерігав на полі в цьому сезоні надто нервову поведінку Герреро. Який, на мій погляд, нині є лише блідою тінню самого себе, яким він був у команді ван Леувена. Тому легко можу повірити в те, що на жорсткі вимоги тренера він міг відповісти в образливому тоні. А там – слово за слово...

А вже в тому, що в ситуації "або я, або він" у клубі віддали б перевагу гравцеві, на продаж якого зроблено ставку, а не черговому фахівцеві, відповідальному за результат команди, чомусь не сумніваюся. На жаль, кадрова політика тут, як на мене, залишає бажати кращого.

Тому нічого хорошого від гри в Сербії не чекав апріорі. Як казав Гегель, історія повторюється двічі: перший раз у вигляді трагедії, другий – у вигляді фарсу. І, на жаль, якщо перший поєдинок із "Маккабі" я назвав оптимістичною трагедією, то другий уже справді нагадував дещо інший жанр драматургії.

Хоч голів тут забили більше, загалом матч назвав би менш видовищним. Другий тайм був хороший для глядача, але до останньої хвилини першого дивитися було толком нічого.

Озираючись на підсумковий рахунок, можна зробити висновок про те, що "Маккабі" домігся свого під кінець години гри – коли Перец забив формально переможний м'яч. Але ми-то знаємо, що перший гольовий момент "Зорі" мав місце лише за великого рахунку на користь суперника. І навіть встигни вона зрівняти рахунок, цей "Боржомі" нашим ниркам уже був не на допомогу.

Ви теж чули вчора вечірній дзвін, який раптом замайорів над стадіоном якраз у цей момент? Зайве уточнювати, за ким дзвонив цей дзвін. Так, на нічию то ми цілком "награли" – пр.облема в тому, що потрібна була тільки перемога. Говорити про яку вголос стало якось незручно вже після того, як Захаві відкрив рахунок голом у роздягальню.

А не встигли ми з неї вийти, як отримали ще раз, не без явного невезіння, але, як то кажуть, прийшла біда – відкривай ворота. У цьому випадку їх відкрив супернику злощасний рикошет від Чурка. Лікар сказав у морг – значить, у морг... До речі, "Маккабі" використав три свої шанси з трьох можливих.

І знову нам поклав двійку гравець із так співзвучним цьому жанру прізвищем Перец. Чотири голи у двох матчах – це більше, ніж забила його команді вся "Зоря". Що вже казати, круті перці молотили нас на цьому рингу. Чи це все-таки ми являли собою зім'яту боксерську грушу?

Про шанси на прохід тепер говорити і зовсім соромно. Найсмішніше, що вони все ще є. Але в те, що "Маккабі" не набере й очка в останніх двох турах, віриться ще менше, ніж у те, що це зробить "Гент". У якого для початку потрібно вигравати на виїзді вже найближчого четверга "Зорі". Що ж, дай Бог нашому теляті...

Хоча, якщо чесно, за таких шарахань в клубі, вже майже все одно, чи залишиться він навіть в УПЛ. Так, "Шахтар", звичайно, привніс сюди свою лепту. З іншого боку, ймовірність запрошення в нього колишнього директора його ж академії одкровенням стати ніяк не могла. А ось далі – без підцензурних коментарів.

І все-таки я поки що продовжу спостерігати за "Зорею" в Лізі конференцій – доки не гасне світло, доки горить свічка... А правильніше було б сказати: як ті миші, що облюбували кактус.

Всі фото - UA-Футбол