Ігри розуму. Чому Жозе Моурінью не вирішить проблем Челсі

У наш час тренери часто потрапляють під прес. Це в рівній мірі відноситься до футболу, хокею, баскетболу - та до будь-якого виду спорту, в якому вирують сильні грошові потоки.

Коли на тренера при першому димку обрушується шквал прокльонів, виникає спокуса поскаржитися на мінливість (або примхливість) сучасного футболу; на те, що тренери швидко втрачають кредит довіри з боку вболівальників і керівництва; на те, що відсутність результату протягом пари місяців починає розхитувати тренерське крісло.

Сірість в заліковій книжці команди ми зазвичай пояснюємо травмами або ігровим спадом ключових гравців, втомою всієї команди або необхідністю оновлення складу. У більшості випадків все перераховане має циклічний характер, тобто час від часу трапляється з усіма, незалежно від імен і кількості зірок над емблемою. Звичайно, тренер винен, але в таких випадках він і сам розуміє це, а тому і діє згідно з ситуації.

Але суть залишається незмінною: цапа-відбувайла (якщо хочете), як правило, роблять саме із тренерів. Справедливо це чи ні, і чому є команди, які не міняють тренерів роками - питання десяте.

"Челсі" останнім часом зіткнувся з безліччю проблем такої ваги, що ворогу не побажаєш. Але де і в чому полягає корінь зла? У тому ж і справа, що з кожним днем ​​стає все важче вірити в те, що головною проблемою команди є НЕ Жозе Моурінью.

Третього жовтня, після того, як "сині" програли "Саутгемптону" з рахунком 1:3, Моурінью вибухнув в ефірі Sky Sports властивим собі душевним монологом. За фактом Жозе не сказав нічого з жанру фікшн: він дійсно є кращим тренером в історії "Челсі" і таке інше. Але його промова поставила клуб перед ще однією дилемою.

Його потенційне звільнення може підтвердити припущення, яке гуляє на околицях свідомості, що "Челсі" залишається клубом, який не веде з тренерами довгих розмов. Якщо "Челсі" звільнить Моурінью, ймовірність того, що на новому місці роботи його чекає швидкий успіх, досить велика. Навіть якщо ви готові оскаржити факт того, що він найкращий тренер у світі, то з тим, що він один з кращих, згодні абсолютно всі.

Однак останні результати - "Вест Хем", "Ліверпуль" - підживлюють роздуми на стару тему: Моурінью знову зіткнувся з синдромом третього сезону. Перший захід у Челсі, Мадрид, другий захід в Челсі - на всіх цих етапах своєї кар'єри Моур буксував після двох успішних сезонів, і у всіх випадках громадськість швидко робила той самий крок від обожнювання до презирства. Але чому ж так відбувається?

Можливо - можливо! - "Челсі" трохи не пощастило з швидким видаленням Неманьї Матіча у грі з "Вест Хемом". Але це зовсім не виправдовує ані двох гравців команди, які вирішили оскаржити рішення судді, ані агресивну реакцію на те, що трапилося помічника Моура Сильвіно Луоро, ані самого Моурінью, який вирішив влаштувати арбітру темну в тунелі.

У чому полягає роль головного тренера? У тому, щоб в адреналінових ситуаціях заспокоїти своїх футболістів, змусити їх взяти себе в руки і показати на полі все, на що вони здатні. Однак, схоже, Моурінью втратив самовладання так само, як і його футболісти, або просто захотів додивитися гру з трибуни.

Адже схема геніальна. "Дивіться, я робив все що міг! Але мене видалили, позбавивши можливості керувати грою команди. Так що не винен я!".

Згадайте мадридський період кар'єри Моурінью, коли в мережі гуляла інформація, що він змушував футболістів в інтерв'ю і на прес-конференціях скаржитися на важкий календар і взагалі на все що завгодно, що хоча б трохи тягнуло на виправдання невдачі. Це маячня. І футболісти, швидше за все, вважали так само, що і призвело до погіршення атмосфери за лаштунками.

Коли ситуація розгортається не за сценарієм Моура, він займає не позицію клубу, а свою власну позицію.

Про щось схоже англійська преса писала ще в лютому, коли Моур після нічиєї в матчі з "Бернлі" в ефірі того ж Sky Sports скаржився на канал за те, що той назвав Дієго Косту кримінальником за жорсткий фол проти Емре Джана, виправдовував Неманью Матіча , який заробив червону картку за атаку гравця "Бернлі", і поливав нечистотами арбітра.

Потім пішли більш явні симптоми: історія з Євою Карнейро, яку Моур зробив винуватою у всіх бідах, що, в принципі, ніяк не могло пройти повз вуха футболістів. І якщо вони дійсно захотіли злити Моура, то це легко можна прочитати в їх діях на "Аптон Парк" з видаленням і купою жовтих карток, в атаці на суддю Боббі Медлі у грі проти "Саутгемптона", в якій Моур люто сперечався про те, що на користь "синіх" не поставили два пенальті.

Цікавий сюжет, правда?

Моурінью у всьому шукає змови проти нього, і за два роки роботи в такій атмосфері футболісти (та й не тільки) могли просто втомитися емоційно. Адже це не надихає аж ніяк, дуже навіть навпаки.

Звичайно, корінь проблем "Челсі" полягає не тільки в Моурінью. Зрештою, вистачає й інших факторів. Травма Куртуа позбавила команду воротаря, який самотужки міг вирішити парочку важливих епізодів. Відразу кілька основних виконавців втратили ігрову форму - Сеск Фабрегас, Еден Азар, Браніслав Івановіч і Неманья Матіч особливо. Дієго Коста перестав бути настільки небезпечним. Джон Террі раптом став грати згідно з віком.

Очевидно, що Моурінью незадоволений тим, як клуб зіграв на літньому трансферному ринку. Жозе хотів підписати центрального захисника - бажано Джона Стоунза - і центрального півзахисника - в ідеалі Поля Погба. Але в підсумку не підписав нікого, та ще й з болем спостерігав, як Петр Чех переходив в стан найлютішого ворога.

А ті, хто прийшов, - це взагалі не з нашої галактики. Хто такий Папі Джілободжі і що відбувається з Радамелем Фалькао? Після багатообіцяючого дебюту дещо знітився Педро, а Баба Рахман, здається, потрапив у компанію до Салаха, Шюррле, Куадрадо і Філіпе Луїса. Жах просто. Але в той же час Жозе чомусь не поспішає довірятися вогненним очам гравців молодіжки, незважаючи на її яскраві виступи і необхідність термінового проведення шокової терапії.

Мікроклімат у колективі - річ дуже чутлива, і якщо вона впала, то для відновлення потрібна серія хоча б з чотирьох-п'яти перемог. Матч з "Ліверпулем" був відмінним шансом розрядити обстановку, але команда ним не скористалася, а Моур після поразки "нічого не сказав" і пішов додому дивитися регбійний матч.

Можливо, керівництво "Челсі" вирішить проявити до тренера забуте почуття довіри і знову за допомогою офіційного сайту висловить підтримку Моурінью, навіть якщо він сьогодні програє київському "Динамо"; або просто не зважиться на виплату суми, яка прописана в контракті як неустойка та яка явно немаленька. Та все це другорядне, якщо чесно.

Головне ж те, що на даний момент все складається так, що Жозе Моурінью не може вирішити проблему, бо він сам є проблемою.