Учасники Євро-2016. Збірна Росії

Склад

Немає на світі команди, яку більше переоцінюють власні вболівальники, ніж збірну Росії.

Перед чемпіонатом світу в Бразилії сусіди чомусь вирішили, що група з Бельгією і Алжиром «проста» (хоча обидві ці команди за кількістю гравців в топ-чемпіонатах виносили росіян з великим рахунком), і з неї треба виходити. Двома роками раніше аналогічні емоції викликало сусідство в четвірці з Польщею, Грецією і Чехією – і хоча ця група була найпростішою на турнірі, це не робило її простою для росіян. Треті місця в групах викликали масовий психоз і ненависть з боку «вболівальників», а єдина адекватна відповідь (див. нижче) – образи навіть з боку публічних осіб.

Якщо ж міркувати розсудливо, за гамбурзьким рахунком, то футбольна збірна Росії – команда рівнем нижче середнього. На деяких позиціях у національній команді немає навіть середніх виконавців, в основі збірної через раз виходять люди не з основи клубів, досить просто старих гравців. Її справжній рівень: входити в найкращі 15-20 на континенті, боротися за саме право участі на великих турнірах. Співпраця з топовими тренерами (і на Євро-2012, і на ЧС-2014 наставник збірної Росії був найбільш високооплачуваним) допомагає росіянам брати участь у фінальних стадіях, але не більше того.

Колись справи йшли по-іншому. Андрій Канчельскіс був в числі лідерiв «МЮ», Алєнічев забивав за «Порту» в фіналах Кубка УЄФА і Ліги чемпіонів, а Смєртін iз «Челсі» вигравав чемпіонат Англії. Перед Євро-1996 букмекери з William Hill називали російську збірну третім (!) фаворитом турніру. Але на виході замість медалей йшли розчарування, одне за іншим. Чемпіонату світу в США, першому турніру в історії незалежної України, передував «лист чотирнадцяти» – відкрите побажання ряду гравців змінити тренера збірної. Його варто привести повністю:

«Открытое письмо игроков национальной сборной России по футболу

Мы, игроки национальной сборной России по футболу, понимая всю возложенную на нас ответственность за выступление команды на чемпионате мира 1994 года в США, считаем недозволительным повторение ошибок, ранее неоднократно допущенных федерацией футбола, — организационные просчёты, финансовые манипуляции, неудовлетворительное материально-техническое обеспечение сборной, что уже не один раз отрицательно влияло на качество её выступлений.

Мы знаем, что Садырин П. Ф. — неплохой клубный тренер, но сборная — это другое: главное, что беспокоит нас сегодня, это тренировочный процесс и методы подготовки тренера сборной Садырина, которые, по нашему мнению, не соответствуют уровню работы с главной командой России. Достигнутый же сборной результат — выход в финальную часть чемпионата мира 1994 года — это инерция команды, созданной её бывшим тренером А. Ф. Бышовцем к чемпионату Европы 1992 года.

Мы считаем:

1. Работу с национальной сборной России по футболу по праву должен вести Бышовец Анатолий Федорович и готовить её к выступлениям в финале чемпионата мира 1994 года в США.

2. Должны быть изменены условия материального вознаграждения за выход в финальную часть чемпионата мира.

3. Незамедлительно должно быть улучшено материально-техническое обеспечение сборной команды страны.

Игроки национальной сборной команды России по футболу: Никифоров, Карпин, Иванов, Юран, Шалимов, Добровольский, Колыванов, Онопко, Хлестов, Кирьяков, Канчельскис, Мостовой, Саленко, Кульков»

Тренера Садиріна в результаті не поміняли, Саленко відкликав свій підпис, а семеро з тих, хто підписався на чемпіонат світу не поїхали. Проте команда з гравцями з «Бенфіки», «Челсі», дуже сильного на той час «Спартака», та й просто дуже класним футболістом Мостовим не вийшла навіть з групи, обмежившись розгромом Камеруну і Золотою бутсою Саленка. І провали тривали: останнє місце в групі на Євро-96, невихід на сам ЧС-98, гол Шевченка Фiлiмонову, програш японцям і бельгійцям на ЧС-02…

Тоді нарікання на погані результати були зрозумілі. Коли півзахисник збірної забиває у фіналі ЛЧ, а збірна достроково займає останнє місце в групі (це вже історія Євро-2004) – це боляче і незрозуміло. Коли збірна з Аршавіним, Жирковим, Березуцький в розквіті сил виходить в півфінал Євро-08 – це схоже на її справжній рівень. Але пройшло вісім років, а гравці краще за вищеперелічених на півночі просто не виросли. Головний талант Росії, Алан Дзагоєв, повинен був стати лідером збірної на цьому Євро, але через травму (як, до речі, і Жирков) турнір пропустить.

Все в порядку у збірної хіба що з воротарями. Я, звичайно, розумію, що антирекорд Ліги Чемпіонів вже років зо два є першою асоціацією на прізвище «Акінфєєв». Але Ігор до 30 років також рекордсмен чемпіонатів Росії за кількістю сухих матчів, лідер клубу імені Лева Яшина, володар 19 командних трофеїв, явний фаворит на оновлення всіляких гвардійських рекордів… Вундеркінд, що почав грати в основі клубу і збірної в 20 років, змужнів і готовий проводити кращий турнір в кар'єрі. Правильно сказав один колега: важко знайти досягнення, яке ще не підкорилося Акінфєєву.

А ось далі починаються великі, системні проблеми. Про те, що Ігнашевiч і брати Березуцькi гратимуть до чемпіонату світу-2018, жартували п'ять років тому… а зараз жарт просто став реальністю. Тренерський штаб прямо говорить, що планує співпрацювати з Ігнашевiчем (в липні буде 37) до ЧС, а з Василем Березуцьким (в червні виповниться 34) – до Євро-2020! Нема в Росії класних центральних захисників, в топ-клубах часто-густо легіонери. «Зеніт» – в основі бельгієць і аргентинець, «Ростов» – іспанець й анголець, «Краснодар» – ісландець та швед, «Локомотив» – хорват і словак…

На краях ситуація не сильно краще. Справа є хороший захисник Смольнiков, який дуже впевнено влився до складу «Зеніта», а ось позиція лівого захисника є в збірній найбільш проблемною. Центр оборони, звичайно, повільний, звичайно, забезпечує антирекорди Акінфєєва в ЛЧ, але там принаймні є в наявності клас. На лівому фланзі – саме та прострація, яка буде в центрі після відходу Березуцьких й Ігнашевіча. Комбаров, Щенніков – це просто ласа булочка для Бейла, гравцям такого рівня вони протистояти не здатні.

Продовжуючи тему ЦСКА, варто розповісти про тренера. Леонід Слуцький зробив себе сам. Починав кар'єру він як воротар, жорстока травма (поліз діставати кішку з дерева, невдало впав) змусила в 18 років піти в тренерство. З нижчих ліг, через волгоградську «Олімпію» з «Ураланом» Слуцький доріс до статусу кращого тренера Росії. З «Москвою» він займав 4-е місце в чемпіонаті (Блохін через сезон фінішував на десятому), з ЦСКА за сім років виграв три чемпіонства.

У збірну Росії Леонід Вікторович прийшов, коли вона опинилася на межі невиходу на турнір 24-х. Жахлива гра під виконанням Капелло привела до двох поразок від Австрії, лобової боротьби за стикові матчі зі Швецією та Чорногорією. Але Слуцькому вдалося моментально дати результат і вивести росіян на турнір без усiляких «стиків». Вічної хвороби всіх зумiщень тренерських посад – всі можливі гравці зі свого клубу в збірній – Слуцький не уникнув, але рівень футболу його команда показує відповідний потенціалу.

Втрата Алана Дзагоєва непоправна. Це хай не геніальний, але дуже класний півзахисник, який привів ЦСКА до чергового чемпіонства – і травмувався в останньому турі. Без нього підбір хавбеків просто убогий: два напiврезервіста ЦСКА (зрозуміло, чому Слуцький викликав Головіна з Широковим), Денiсов, що вилетів з Прем'єр-Ліги, резервіст «Краснодара» Торбінський… Саме такі кадрові проблеми змусили сусідів звернутися до натуралізації: в заявці етнічний бразилець Гільєрме (дублер Акінфєєва) і Роман Нойштедтер – уродженець Дніпропетровська, з дитинства живе в Німеччині. Все б нічого, але останній сезон в «Шальке» Роман теж завалив – правда, граючи в центрі оборони, тоді як йому комфортніше в центрі поля.

Зараз особливо смішно виглядає сюжет, де Нойштедтер сватався до збірної України

Незважаючи на грандіозні клубні проблеми, Ігор Денiсов викликається в збірну і якраз при Слуцькому відіграв три найважливіших матча. Кілька років тому він був ідеалом опорника – підтримував атаки, при цьому був жорстким і тактично грамотним – але дуже швидко постарів. У свої 32 роки Ігор не здатний встигати всюди і виявився причетним до першого в історії вильоту «Динамо» в першу лігу. Глушаков теж видав не кращий сезон, але в нього справи у всіх сенсах набагато краще – швидше за все, він складе з Ігорем пару в центрі.

На флангах у росіян гордість і печаль «Зеніту». Так вже вийшло, що вся талановита молодь «Росії» рано чи пізно виявляється в Санкт-Петербурзі – і якщо Олег Шатов заграв швидко і добре, то Кокорін провалив перші півроку після зимового переходу і сів на банку. Так само як провалив початок сезону в «Динамо», так само як сезон-14/15… Але в збірній Росії немає Данні і Халка, тому Кокорін грає в ній навіть без замін. Знову-таки, все впирається в кадрову кризу – Адвокаат не просто так говорив «гравців немає».

Спростування словам Діка можна знайти тільки в двох карних майданчиках. Про Акінфєєва все вже сказано, а до Євро в Росії підросли два видних форварда. Федір Смолов довго був посміховиськом всієї ліги, але в «Краснодарі» під керівництвом Олега Кононова розкрився так, що став її найкращим бомбардиром (20 голів). Дзюба в чемпіонаті забив менше (15), але він більше і виграв (Кубок), і зіграв на топовому рівні (ЛЧ з виходом в плей-офф). В атаці росіян в будь-якому випадку намічається зіграна зв'язка: або це будуть Смолов і чудово відігравший сезон плеймейкер Мамаєв, або атакуюче тріо цілком з «Зеніту».

Слуцький за десятиріччя в професії показав себе як досить догматичний тренер. Зміни в стартовому складі ЦСКА відбуваються частіше після трансферів, ніж після прогресу/регресу гравців. Тому можна припустити, що у Франції гратимуть люди, які більше виходили у відборі. Смолов, що награв за весь цей час смішні 23 хвилини, швидше буде джокером.

Складно уявити, за рахунок чого збірна Росії зможе проявити себе на Євро. Велика частина покоління-2008 вже зійшла нанівець, а тi, що залишилися, залишаються кращими, незважаючи на вік. Плюс до цього сусіди дійсно втратили потенційного лідера, це серйозний удар. З молодою і завзятою Англією, Уельсом, який зробив крок уперед, міцною Словаччиною найлогічніше спрогнозувати росіянам останнє місце в групі.