Ігор Бєланов: про незабитий пенальті у фіналі Євро та порівняння Нідерландів 1988-го з нинішніми

Для бувалого Ігоря Бєланова є що згадати про "голландську" тему. Колишньому нападнику київського "Динамо" і збірної СРСР неодноразово доводилося зустрічатися з представниками Країни тюльпанів - як на клубному рівні, так і на рівні національних команд. У пам'ятному для столичних динамівців єврокубковому сезоні-1985/86 на першому етапі їм протистояв скромний "Утрехт" з однойменного містечка, в якому після виїзної поразки з мінімальним рахунком 1:2 послідувала впевнена домашня перемога у матчі-відповіді - 4:1. Тоді "Динамо" дійшло до фіналу Кубка кубків, вигравши цей трофей. Той успіх разом з впевненою грою в складі збірної СРСР на чемпіонаті світу 1986 року у Мексиці і у відбірковому циклі чемпіонату Європи 1988 року зробив Бєланова найкращим футболістом континенту. А через півтора року, влітку 1988-го, він відзначався в іграх за збірну у фінальній частині континентальної першості. На цьому турнірі керованій Валерієм Лобановським головній команді країни довелося двічі зустрітися з Голландією - спочатку на груповій стадії, а потім у фіналі. В обох матчах з "помаранчевими" Ігор Бєланов виходив на поле у стартовому складі.

Дзвінок кореспондента UA-Футбол застав Ігоря Бєланова в дорозі. Він повертався до рідної Одеси з Дніпра, де напередодні брав участь в церемонії відкриття Обласного музею спорту та нового сучасного стадіонного комплексу. Мій співрозмовник охоче відгукнувся на пропозицію поділитися думкою про шанси збірної України в груповому раунді Євро-2020 і згадати про суперництво зі збірною Нідерландів на Євро-1988.

- Добре пам'ятаю ті поєдинки. Як, втім, й інші, зіграні нашою збірною на континентальній першості у ФРН, - переноситься в минуле один з кращих наших нападників тієї пори. - Перша зустріч з голландцями, яким у складі радянської команди протистояло дев'ять футболістів київського "Динамо" і двоє представників "Спартака", була і першою в групі. Вона проходила на стадіоні в Кельні, трибуни якого заповнило сорок тисяч уболівальників "помаранчевих". Благо, від цього німецького міста до Нідерландів всього якусь годину їзди.

Гра була складною, тому що суперник у нас був непростий. Голландці, в складі яких тоді вирізнялися Гулліт, Райкаард, Ван Бастен, Куман й інші гравці, сповідували швидкісний і технічний футбол. Проте наша збірна зуміла показати і своє вміння, що дозволило завдяки єдиному голу здобути перемогу. На початку другого тайму я на швидкості відірвавсь від захисника, проскочив по правому флангу і зробив передачу на Васю Раца. Він здорово пробив з льоту і відкрив рахунок. Важкувато довелося в тому матчі, що й казати! Мене в другій половині гри судома часто хапала, що навіть довелося залишати поле, накульгуючи. Та перемога стала для збірної СРСР відмінним доробком для виходу з групи. Важливо було в матчах, що залишилися - з Ірландією і Англією не програти - і це давало б можливість вирішити поставлене завдання. Так в результаті і вийшло: з ірландцями зіграли внічию, а англійців обіграли з різницею в два м'ячі. Після виграного півфіналу у Італії, в якому я не брав участі через розтягнення м'яза в попередньому поєдинку з англійцями, наша збірна вийшла в фінал, куди також пробились і Нідерланди.

- Вирішальний матч за континентальне золото напевно врізався в вашу пам'ять на все життя ...

- Так і є. Такі ігри не забуваються: фінал є фінал! Пригадується, ми з усією відповідальністю підійшли до того матчу. Хоча я побоювався: як поведе себе пошкоджений м'яз, адже після травми пройшов всього тиждень? На щастя, все було добре. Варто було мені вийти на поле стадіону в Мюнхені, де зібралося вже п’ятдесят тисяч голландських уболівальників, як від побоювань не залишилося й сліду. Відчув: все нормально, грати зможу в повну силу. Другу гру з помаранчевими, на відміну від першої, ми провели набагато краще. Хто знає, як все в підсумку вийшло б, реалізуй я хоча б один з трьох шансів. У першому таймі мені не вдалося завершити передачу Михайличенка: перебуваючи поблизу воріт, я пробив мимо. А в другому було два моменти, один з яких реальний: спочатку м'яч після мого удару зльоту влучив в штангу, а через якийсь час я не зумів забити пенальті. Начебто все робив, як треба: бив на силу і по центру воріт, але... В тому епізоді потрібно було м'яч направити трохи вище - і гола не минути. Але вийшло так, як вийшло - м'яч потрапив Ван Брекелену в бутсу. Вся справа в тому, що на мюнхенському стадіоні через віддаленість трибун від поля виникає оптичний обман, коли здається, що перекладина воріт розташована трохи нижче, ніж належить за стандартом. І щоб не пробити вище них, я і "притиснув" м'яч. Найприкріше, що до цього я майже не промахувався з одинадцятиметрової позначки (це було лише раз, в єврокубковій грі з "Бешикташем" у Києві, коли мені вручали "Золотий м'яч"), а тут раптом така невдача!

- Після матчу сильно переживали?

- Звичайно! Знав, що на мене дуже сподівалася вся команда. Та що там команда - телетрансляцію з Мюнхена дивилася вся країна! Мені було дуже ніяково, що не виправдав надій величезної армії наших уболівальників. Адже ми тоді програли - 0:2. Тиждень після цього толком спати не міг! Якщо і був сон, то з якимись кошмарами.

- Незважаючи на програш у фіналі, на Батьківщині збірну СРСР зустрічали, наче героїв...

- Ясна річ, стати другими в Європі теж вельми почесно. Подібні успіхи не так часто бувають. Ми в 1988 році в третій раз виграли срібло на континенті (раніше збірна СРСР робила це в 1964 і 1972 роках - прим. В.К.). Шкода, що обіграти Нідерланди на чолі з тренером Рінусом Міхелсом в тому нещасливому фіналі нам не вдалося. Зроби ми це - і повторили б досягнення збірної СРСР 1960 року, що стала чемпіоном Європи. Але футбол - річ непередбачувана. У першому матчі з нідерландцями пощастило більше нам, у другому - їм. Пригадується, після повернення до Києва вболівальники влаштували нам теплий прийом. Було дуже приємно. Таке не забувається.

- Якою була винагорода за друге місце на чемпіонаті Європи-1988?

- Нам виплатили по 24 тисяч марок - солідні на ті часи гроші. Вважаю, це була дуже гідна винагорода.

- На майбутньому Євро-2020 з Нідерландами належить змагатися в групі збірній України. Що можете сказати про нинішню команду "помаранчевих"?

- Ця збірна завжди вважається серйозним суперником. А якщо врахувати, що грати з нею доведеться на її полі, та ще й в першому ж матчі групового етапу, то випробування наших хлопців чекає непросте. Але як би там не було, а грати на рівних з нідерландцями українській команді цілком під силу. Хоча б тому, що нинішні Нідерланди не мають в своєму складі зірок такої величини, як в тому ж 1988-му і в два наступних десятиліття. Так, у розпорядженні Франка де Бура зараз є чимало класних виконавців - Матейс де Лігт, Джорджиньо Вейналдум, Френкі де Йонг, Мемфіс Депай, але порівнювати їх з тими ж Гуллітом, Райкаардом, Ван Бастеном і Куманом навряд чи варто. Потрібно також враховувати і той факт, що на майбутній першості Європи в складі Нідерландів не зможе зіграти через травму один з ключових гравців "помаранчевих" - Вірджіл ван Дейк. Його відсутність в якійсь мірі на руку Україні. Однак це зовсім не означає, що у нідерландців бракуватиме ким його замінити.

- У процесі підготовки збірної України до Євро-2020 ви спостерігали за всіма трьома товариськими матчами - з Бахрейном, Північною Ірландією та Кіпром. Як оцінили б готовність команди Андрія Шевченка?

- Футбол розвивається досить інтенсивно, і зараз в світі все менше і менше відверто слабких суперників. Взяти, наприклад, той же Бахрейн. Якщо хтось думав, що зі збірною цієї країни не виникне абсолютно ніяких проблем, то той глибоко помилявся. Остров'яни показали, що можуть чинити опір більш сильним суперникам. Ігрова дисципліна і непоступливість у боротьбі допомогли їм добитися такої почесної нічиєї з Україною. Але як би там не було, а напередодні чемпіонату Європи будь-які спаринги у плані ігрової практики йдуть тільки на користь. Після зустрічі з Бахрейном у нашої національної команди все йшло по наростаючій, і в поєдинках з Північною Ірландією і Кіпром ми це побачили. Приємно відзначити, що хлопці з нашої збірної діяли розкуто, граючи в своє задоволення. Нинішня національна команда - це згуртований колектив, в якому панує сприятлива атмосфера. І це напередодні Євро-2020 не може не радувати.

- Чого очікуєте від виступу української збірної?

- Переконливою і яскравої гри, яку ми не раз бачили у виконанні нашої команди. Таке поняття, як психологія переможців для підопічних Андрія Шевченка зовсім не чуже, і я сподіваюся, що на чемпіонаті Європи вони зуміють проявити себе з кращого боку. У тому, що збірна України вийде з групи, я більше, ніж впевнений.