Ціна тульського самовара, або Як Дмитро Риболовлєв Монако купував

Попереджаємо заздалегідь: в цій історії немає ні краплі моралі. Втім, як і у її героїв.

Другий нюанс - вона не про футбол. Якщо ви шукайте чтиво про тактичні схеми, турнірні положення або трансферні чутки, вам не сюди. Тут ми розповімо про проблеми цілком типового російського мільярдера - з тих, що в дев'яності сколотили статки на гігантах радянської промисловості, а потім поїхали їх просаджувати в Європу.

Отже, Дмитро Риболовлєв - людина, яка самотужки фінансує футбольний клуб "Монако". Його статки оцінюють у 6,8 млрд євро; в його колекції картини Да Вінчі, Пікассо, Ван Гога, Гогена та десятків інших майстрів.

І все ж істеблішмент Монако вже третій рік поспіль уникає його компанії.

***

Взагалі князь Монако Альбер ІІ - на секунду, син легендарної Грейс Келлі - пристрасний фанат футболу. Він відвідував матчі місцевого клубу навіть коли його справи йшли жахливо.

За традицією княжій сім'ї належать 33% акцій "Монако", але де-факто її внесок у фінансування проекту завжди був мізерним. Приплив грошей йшов від приватного власника. Риболовлєв став цим щасливчиком в 2011 році.

На той час монегаски не тільки вилетіли з Ліги 1, але і йшли на передостанньому місці в Лізі 2. Клуб був розорений нечистими на руку агентами; кістяк команди складали їх протеже з зарплатами, які і близько не відповідали рівню гри. Альбер сприймав це болісно і прихід Риболовлєва оцінив як подарунок з неба. Перед Дмитром відчинилися всі двері в князівстві, чого чужакові домогтися дуже непросто.

За 66% акцій "Монако" Риболовлєв заплатив символічний 1 євро, але з обіцянкою вкласти за наступні 4 роки 100 млн в розвиток клубу. Росіянин план перевиконав та інвестував в нових гравців, виплату боргів й інфраструктурні проекти 335 млн.

***

"Дмитро завжди хотів мати футбольний клуб. Це почалося в 2004 році, коли він відвідав матч "Челсі" Абрамовича. Дмитро не був особисто знайомий з Романом і дивився гру на звичайній трибуні серед фанатів, але думка з тих пір його не покидала", - розповідав один з друзів Риболовлєва Новой газете.

Здається, в 2004-му олігарх ще був занадто заклопотаний для футболу. На той момент він керував промисловим гігантом "Уралкалий", чиї підприємства скупив у 90-ті. Мутний був час, жорстокий. У 1995 році Риболовлєв відправив дружину і дочку до Швейцарії, бо отримував погрози, а вже через рік сам потрапив за ґрати. Гендиректору його конкурента Solvalub Євгену Пантелеймонову всадили кулю в голову, і поліція звинуватила у вбивстві Риболовлєва. Випустили лише через 11 місяців - сказали, замало доказів.

У нульові, звичайно, було спокійніше, але теж до пори. У 2006-му на "Уралкалий" сталася велика аварія, і віце-прем'єр Ігор Сєчін звинуватив в ній власника. А Сєчін, хто не в курсі, близький друг Путіна.

Риболовлєв тягнув-тягнув, але в 2010-му таки продав всі свої акції лояльному Кремлю Сулейману Керімову, отримав хорошу ціну і, згрібши в оберемок мільярди, опинився в Європі.

***

Якщо ви думаєте, що він займався лише футболом, то глибоко помиляєтеся. Так, "Монако" Риболовлєву припав до душі і він навіть призначив гендиректором свого старого бойового товариша по "Уралкалий" Вадима Васильєва - і той, до речі, досяг успіху. Але були й інші цяцьки.

У князівстві Риболовлєв перш за все купив собі віллу Roma за 380 млн євро; потім йому впав в око особнячок в Сен-Тропе за 60 млн; ще купив острів в Греції, який раніше належав спадкоємиці Арістотеля Онассіса за 100 млн; придбав у Вілла Сміта віллу на Гаваях за 20 млн, а у Дональда Трампа - апартаменти у Флориді за 100 млн. ЗМІ також стверджували, що для своєї старшої дочки Риболовлєв придбав найдорожчу квартиру в Нью-Йорку за 88 млн.

Були, звісно, і коштовності, і хутра, і яхти - коротше, весь лакшері-набір, характерний для олігархів з наших широт. Але найголовніше - картини.

Їх Риболовлєв розцінював не як предмети інтер'єру, а як вигідну інвестицію. У приватних бесідах він сміявся, мовляв, в разі чого може взяти свої картини в літак і полетіти куди забажає, а ось з яхтами і заводами так не вийде.

Буквально за 7-8 років росіянин скупив колекцію з 30-40 полотен загальною вартістю 2 млрд євро. Картини дуже різні - від класичного "Спасителя світу" Да Вінчі до абстрактного імпресіоніста Марка Ротко.

7. No. 6 (violet, green and red), 1951
Artist: Mark Rothko
Year sold: 2014
Medium: Oil on canvas
Sold for $196 million
Location: private collection
It was privately bought for $196 million by Dmitry Rybolovlev in 2014. pic.twitter.com/zx3SLzRQJ8

— Outstanding Creative Parlour (@Paper_Wox) October 5, 2019

І ось раптово в лютому 2015-го Риболовлєв подає в суд на арт-дилера Іва Був'є, який роками збирав для нього колекцію.

***

Приводом для позову стало те, що одна з картин Риболовлєва пішла з молотка за 75 млн, а він раніше заплатив за неї на 50 млн більше. Олігарх вирішив, що Був'є свідомо завищував ціни на полотна, а різницю клав собі в кишеню.

У тому-таки лютому 2015-го прокуратура Монако заарештувала Був'є прямо біля входу в особняк Риболовлєва. Дилер не був податковим резидентом князівства і правоохоронці не мали права на арешт, проте їм допоміг анонімний лист з банку HSBC, в якому повідомлялося, мовляв, Був'є відкрив рахунок з метою відмивання грошей. Пізніше виявилося, що лист був фальсифікацією.

Слідство проти Був'є велося два роки. Сторона Риболовлєва знаходила все нові докази, і в кінці кінців адвокат олігарха Тетяна Бершеда пред'явила суду розмову з подругою Був'є Танею Раппо, в якому та зізнавалася, що дилер завищував ціни. Раппо у відповідь подала позов за втручання в особисте життя. Був скандал.

Щоб розрулити питання з Парижа надіслали нового суддю, відомого своєю безкомпромісністю Едуара Лювро, а той відразу ж ухвалив рішення забрати у Бершеди телефон.

***

Коротше, десь через тиждень жителі Монако дізналися, що розмова з Раппо про картини- найменш токсичне, що взагалі було на тому телефоні.

Глава служби юстиції князівства Філіп Нарміно, шеф поліції Режі Ассо, слідчі різного рівня - всі консультувалися з Бершеда, як вести слідство і що потрібно робити.

"Спасибі за ці вихідні! Передайте Дмитру нашу подяку за гостинність", - говорила дружина мсьє Нарміно після відпочинку в Альпах в шале Риболовлєва.

"Зворушений, зараз думаю про Росію", - писав шеф поліції Ассо, який отримав в подарунок ексклюзивний тульський самовар.

"Тетяна, я в Інтерполі в Ліоні, будуть тут кілька днів. Є якісь термінові питання по Сінгапуру? Завтра Фредерік з вами їх обговорить", - запевняв слідчий Крістоф Аже.

Таких дзвінків і повідомлень - багато десятків. Преса, яка довго нічого не помічала, раптово прозріла. Помітили, наприклад, що екс-міністр внутрішніх справ Монако Поль Масрун був введений в керівництво клубу відразу ж після відставки з органів. Збіг?

***

Таким чином, з позивача Риболовлєв зі тріском перетворився на підозрюваного.

Князь, його рідня і чиновники почали цуратися його, як прокаженого, хоча раніше за свідченнями очевидців він прямо у них на очах купував чергову віллу за десятки мільйонів, сидячи в ВІП-ложі стадіону "Луї ІІ". У листопаді 2018-го Риболовлєва навіть заарештували - олігарх летів в Брюгге на матч ЛЧ, а потрапив в тюрму. Втім, швиденько звідти вийшов.

Деякий час він провів поза Монако. Цей період збігся з глибокою кризою в футбольному клубі - чемпіон-2017 поплив і опустився в зону вильоту. Риболовлєв тоді довірився Тьєррі Анрі, а той з усіма посварився і відсторонив майже всю основу, але того ж дня росіянин вигнав його самого. Епічна була історія.

А ось в розслідуванні справи Риболовлєва нічого епічного так і не сталося. Як завжди, все потроху зам'яли. У 2019-му міністр юстиції князівства Лоран Ансельмі навіть спробував відсторонив від справи суддю Лювро, який заварив всю кашу, але піднявся шум в ЗМІ і Ансельмі довелося піти у відставку.

З іншого боку, не увінчалися успіхом і судові позови Риболовлєва проти Був'є. У 2019-му він програв першу інстанцію в Монако, через рік - касацію, а зовсім недавно арт-дилер був виправданий за всіма пунктами і в Женевському суді. Олігарх вирішив, що його ошукали на мільярд, але фахівці з цим не згодні.

"Ти або ставиш завдання купити середню річ за невелику ціну, або ти вирішив зібрати ідеальний варіант, що і було виконано. Риболовлєв віддав гроші правильній людині, яка зібрала в дуже короткі терміни чудового рівня колекцію. Те, що за картини було, з точки зору якихось експертів, переплачено - інакше й бути не могло. В іншому випадку купуй твори мистецтва на Sotheby's і Christie's і торгуйся, як зумієш", - говорить директор аукціонного дому ArtSale.info Костянтин Бабулін.

***

Така ось історя, яка багато пояснює і про російських олігархів, і про західні демократії.

Жадібність фраєра не згубила - приказка не спрацювала. Риболовлєв вляпався по вуха, але гроші і зв'язки далі тримають його на плаву.

Він все ще бос "Монако", і хоча обіди з княжою сім'єю залишилися в минулому, в лютому Альбер II вперше за довгий час завітав до нього в ВІП-ложу на соте дербі Французької Рив'єри. Дувся, щоправда, як індик, але відлига явно не за горами.

Інвестиції, знаєте, не пахнуть. На відміну від чаю з тульського самовара.