Легенда Марселя і брат ще трьох воротарів: розповідаємо, хто відбиватиме удари Шахтаря в Лізі Європи

Боксер

Найперше, що треба знати про Стіва Манданда, - в нього дуже сильні руки.

Ними воротар "Ренна" може відбити навіть надпотужні постріли впритул, якщо вони не летять у кут. І вже точно не варто ставати у нього на дорозі, коли Стів грає верховий м’яч.

У випадку Манданда його 37 років не лише цифри; вони визначають стиль гри. Стів - олдскул, який не має зросту Куртуа, техніки тер Штегена, а свій перший асист оформив у 36, проте він дуже добре ловить м’яч.

І якщо вже про силу, то це в нього вроджене. Манданда народився в Кіншасі, але Конго не пам’ятає - він був ще дошкільням, коли батьки переїхали до Франції. Мама влаштувалась санітаркою, тато - електриком. Звичайна сім’я мігрантів, і щоб малий не вплутався в халепу, його віддали на спорт - у секцію боксу.

"Він побив усіх суперників між 13 і 15 роками. Тренер казав, що у нього є перспективи", - пригадує його батько Франк.

Зовсім юний Манданда в школі "Евре". Фото: rmcsport.bfmtv.com

Не від Шмайхеля і Таффарела фанатів малий Стів, а від Майка Тайсона, чиїми постерами була завішана кімната.

У футбол його затягнув випадок - якось прийшов по друга на тренування місцевого клубу "Евре", де розговорився з тренером воротарів Філіпом Леклерком; тому якраз був потрібен хлопчина його літ. Стів ненавидів бігти кроси, але ворота? Він вирішив спробувати.

А вже перед 16-річчям, коли Манданда забрали в лікарню через апендицит, прямо у палату до хлопця прийшли представники "Гавра".

"Вони сказали, що наш син - майбутнє французького футболу, і вони зроблять усе, щоб він грав за них. Не буду обманювати, що ми сильно сперечались", - сміється батько.

Через багато років в Англії, зазнавши серйозної травми, Стів повернувся в ринг - так форсував відновлення. Місцеві ЗМІ дивувалися його навичкам, але це лише тому, що не знали бекграунду.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений ???????????????????? ???????????????????????????????? (@stevemandanda1)

І так, сила й реакція - вірні супутники класного боксера - і далі з Манданда, як і феєрична впевненість у собі. Значною мірою це результат довгої кар’єри, яка здебільшого рухалась дуже гладко. Стів пробився в основу "Гавра" у 20 років; далі відкинув пропозицію скромнішого "Лілля" і перейшов у "Марсель", щоб вже через два місяці стати основним. Як тут не повірити у свою зірку?

Символ

"Мені подобається цей молодик. Він грає так, ніби стоїть на воротах вже 25 років", - тренер "Марселя" Ерік Геретс навіть не намагався приховати симпатію до Стіва.

Писали, що клубу Манданда нарадив Самір Насрі, який перетинався з ним у молодіжці, але це недоведена теорія. В "Гаврі" тоді бігали Флоран Сінама-Понголь, Шарль Нзогбія, Ласс Діарра - і на них багато хто задивлявся. До того ж, ви уявляєте, щоб Насрі допоміг комусь, окрім себе?

Стіву тоді трохи пощастило. Седрік Каррассо, якому він мав нав’язати конкуренцію, вже на старті сезону-2007/08 порвав ахілл і вибув на півроку, тим самим завершивши свою 11-річну каденцію на "Велодромі" і відкривши дорогу Манданда.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений ???????????????????? ???????????????????????????????? (@stevemandanda1)

Рене Жирар, який тоді тренував Францію U-21, назвав новачка "Бернаром Лама 2010-х", апелюючи до кольору шкіри та неабияких рефлексів. Він ще не знав, що вже скоро "новий Лама" отримає свого Бартеза, в тіні якого проведе міжнародну кар’єру. Порівняння виявиться навіть влучнішим, ніж можна було очікувати.

Що ж до "Марселя", то злет Манданда збігся із занепадом гегемона французьких нульових "Ліона". Карім Бензема приніс "Ткачам" останнє "золото" у 2008-му, а вже через два роки трофей переїхав на "Велодром", де балом правили Ньянг, Вальбуена, Шейру, Бен-Арфа, Лучо Гонсалес і, звісно, Стів - їх незамінний рятівник, який підчищав за далеко не ідеальним захистом.

Вже тоді він був культовою постаттю на "Велодромі", а з тих пір пройшло майже 13 років! За цей час Париж став катарським, "Ліон" скотився в середняки, по разу запалили і згасли "Монако" та "Лілль", а сам "Марсель" пройшов через чистилище розслідувань, арештів, зміни власника - і лише Стів пережив з командою все.

Ну, або майже все. В сезоні-2016/17 набридло пропускати дурні голи через слабку оборону, і Манданда переїхав до "Крістал Пелас", де, однак, швиденько заскучав і повернувся, щоби невдовзі отримати останню, п’яту нагороду найкращому воротареві року у Франції і побити рекорд по матчах за "Марсель" - тепер це 613 ігор.

Так, ви праві, сьогодні Манданда протистоятиме "Шахтарю" у футболці "Ренна", але то лише через вимогу Сампаолі більше грати ногами, яку Стів так і не переварив - надто старий.

Глобально ж Манданда – марселець назавжди; його історія в "Ренні", наче у Мессі з Рамосом у "ПСЖ". Тілами обидва в Парижі, але всі розуміють, кому належать їхні серця.

"Головна складність у тому, щоб втримати високий рівень у момент, коли тебе найбільше потребують. Я пишаюся цим, бо я зміг. Є гравці, які запам'ятаються у клубі трофеями або видатними голами, це так. Але й моє тривале перебування в "Марселі" теж не залишиться непоміченим", - кокетує Стів. Звісно, він і сам в курсі власної легендарності.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений ???????????????????? ???????????????????????????????? (@stevemandanda1)

Жертва

Про завершення міжнародної кар’єри Манданда оголосив на банальній прес-конференції перед матчем Ліги 1 у суботу, 14 січня.

Надворі періщив дощ, коли він підійшов до мікрофону, аби прокоментувати інсайд, який напередодні опублікувала L’Equipe:

"Я чесно здивований, бо мало з ким про це говорив. Але це дійсно рішення, яке я прийняв наприкінці чемпіонату світу. Я пережив чудові моменти у збірній, але мені вже 37, і настав час дати дорогу молоді, у якої є прекрасні якості.

Юго теж оголосив, що йде. Я не знаю, скільки в нього точно матчів, але разом ми пройшли дуже довгий період. Настала пора замкнути цикл. Ми разом прийшли і разом йдемо".

Steve Mandanda à l'#OM c'est :

1️⃣ Ligue 1
3️⃣ Coupe de la Ligue
2️⃣ Trophées des champions
5️⃣ fois meilleur gardien de Ligue 1
1️⃣ finale de Ligue Europa
6️⃣1️⃣3️⃣ matchs (record au club)

La #TeamOM dit au revoir à l’une de ses légendes ! ???? pic.twitter.com/AvBGeajRN3

— Free Ligue 1 (@FreeLigue1) July 6, 2022

Таким було прощання Манданда зі збірною Франції, за яку він відіграв 35 матчів - на секунду, 6-й показник в історії, - але ніколи не був основним, лишаючись за спиною стабільнішого, елегантнішого і просто "більш французького" Льоріса.

Де-юре у Стіва була велика міжнародна кар’єра, де знайшлося місце ганебній Найсні-2010, сріблу Євро-2016, фіналам ЧС-2018 та 2022. Лише на ЧС-2014 він не поїхав через перелом шиї, отриманий у страшному зіткненні з Мустафою Ятабаре. Ну, а якщо де-факто, то Манданда на великих турнірах відіграв рівно два матчі.

Частково він сам у цьому винний. У 2009-му тренери ще вагалися, і тоді Манданда привіз собі підряд голи в товарняках з Нігерією та Аргентиною. А от Льоріс шанс використав.

Les champions du monde Steve Mandanda et Hugo Lloris, blessés, mais heureux d’être la pour cette grande fête. Interview à retrouver sur @M6 ⚽️⭐️⭐️???????? pic.twitter.com/UDIofMhiB9

— Carine Galli (@CarineGalli) September 9, 2018

Втім, відомо також, що стосунки Стіва з Юго щиро приятельські. Манданда прийняв свою роль, тож не підсиджував, а допомагав, створював в команді здорову атмосферу. З 14 років у "Марселі" він аж 10 років був капітаном, тож розумів, як це працює.

"Ми переживали один за одного, між нами панували повага і скромність. Думаю, ми були чудовою парою", - підсумував пережите Льоріс.

Ну, а "Шахтарю" треба бути напоготові ще й тому, що в обличчі Манданда "Ренн" має гравця, який здатен самотужки повернути до тями навіть розбитий морально колектив. В часи, коли молодь аж надто дбає про власну статистику, такі виконавці - вимираючий вид.

Брат

На вулицях Марселя Манданда на початку називали "Феномен" - і це прізвисько дехто використовує й досі.

Тим часом у його власній сім’ї Стіва називають або Френчі, або Яя. Перший "позивний" - через вибір збірної, він-то конголезець. Другий - це центральноафриканське; там "Яя" означає щось типу "старший".

Mandanda brothers
Steve, Parfait and Riffi pic.twitter.com/8DtNldxcbT

— Stickerpedia (@Stickerpedia1) May 20, 2020

Сім’я у Стіва велика - цілих три брати. І, уявіть собі, усі вони теж професійні футбольні воротарі!

Прямо зараз Парфе Манданда 33 роки, Ріффі Манданда - 30, а Оверу Манданда - 24. Ще минулого літа кожен брат грав на своєму рівні, але зараз вже ні. Дивна синхронність, бо насправді вони дуже різні.

Деякі ознаки голкіпера високого класу були у Парфе, який майже 10 років захищав ворота "Шарлеруа". 5 лютого 2008 року він навіть відіграв тайм за збірну ДР Конго в спарингу проти Франції, чиї ворота захищав його зірковий брат, а всього набігав за "Леопардів" 20 матчів.

Ріффі Манданда - любитель побалакати, поспівати під гітару, і взагалі його батько Франк зізнавався Le Parisien, що сину варто трохи "стулити пельку". Вершиною його кар’єри стали "Аяччо", "Булонь" і півроку в резерві "Ренна" навесні 2020-го.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений ???????????????????? ???????????????????????????????? (@stevemandanda1)

Щодо Овера, то там найпростіше - в хлопця не було задатків, а лише прізвище, тому він лише зображував голкіпера, а не був ним.

"Щиро кажучи, в молодості прізвище добряче мені дошкуляло. Мене постійно називали "братом". Коли я погано грав, а таке бувало, всі казали: "Та він відстій. Він там грає тільки тому, що брат його проштовхнув". Тут я кажу від імені всіх братів, бо куди б ми не пішли, за нами пильнують більше, ніж за іншими, нас судять не за нашими якостями, а порівнюють зі Стівом", - зізнавався Парфе у великому інтерв’ю France Football, а Ріффі з Овером кивали головами.

Стіва на тому інтерв’ю не було. Навіть напередодні нового року він не зміг приїхати, бо вже 2 січня мав зіграти черговий матч. Він на одному рівні, брати - на іншому.

"Що мене найбільше вражає у Яя, то це його вміння тримати удар. В Англії було важко, та ще гірше стало, коли він почав помилятися після повернення до "Марселя". Він тоді сказав мені: "Не переживай, вже наступного сезону я все доведу". І його визнали найкращим в Лізі 1. От як він це зробив?" - захоплюється Ріффі.

Стів навряд чи зміг би пояснити йому, бо талант не виразити словами, а між тим справа саме у ньому. Манданда хоч і не Буффон і навіть не Льоріс, проте персона непересічна. Ну, а для Франції і конкретно "Ренна" - і поготів безумовний авторитет.

Вибити його з колії, заставити нервувати - короткий шлях до перемоги над бретонцями, і "Шахтар" має це пам’ятати. Ну, і ще не забувати, що у Стіва навіть у 37 років дуже, дуже сильні руки, тож бити треба відповідно.