Так занепадала Ліга 1: ненадійні спонсори, відсутність візіонерів і політика "сердець"

"Бордо". Коли власник чхати хотів на клуб

"Бордо" для Франції - це як "Евертон" в Англії. Не гегемон, але дуже історичний клуб.

"Бордо" - це Ален Жиррес, Жан Тігана, Патрік Баттістон; це також шість виграних чемпіонатів та чотири Кубки Франції.

Останній яскравий спалах жирондинців був у кінці нульових, коли під керівництвом Лорана Блана вибухнула команда Шамаха - Гуркюффа. Ті хлопці не лише виграли чемпіонат, але й дістались до чвертьфіналу Ліги чемпіонів-2009/10. На той "Бордо" хотілося дивитися; за нього було приємно вболівати.

Ну так, далі був спад, проте у 2010-18 роках команда лише раз опускалася нижче 7-го місця в чемпіонаті, стабільно виступаючи в Європі.

Ніяких ознак кризи не було. На новенькому "Матмют Атлантік" догравали емблематичні Плашил та Каррассо; набирався досвіду Малком; робили красу Хазрі та Ролан.

Усі біди почалися, коли у 2018-му "Бордо" після 19 років правління покинув його власник Metropole Television. Його місце за 70 млн євро викупили спочатку одні американці з American Capital Partners, а вже за півроку їх поглинули інші - King Street. А їм футбол був до лампочки.

Вони негайно продали молодого Гаетана Лаборда в "Монпельє" за нікчемні 3 млн євро, чим спровокували відставку тренера Гуса Пойєта, який просив цього не робити.

Далі "Бордо" позбувся й Малкома, не вклавши в його заміну навіть чверті виручених коштів.

Так почали падати результати. Перший сезон з King Street - і 14-е місце. Два наступних - 12-те.

Уболівальники перестали ходити на стадіон, через що 42-тисячний "Матмют" виглядав скорботно ще до пандемії. Ну, а з нею клуб і поготів був приречений.

Закриті стадіони, недограний сезон, зрив угоди про телеправа з Mediapro вдарив по фінансах усіх у Франції. Збитки коливались від 300 млн у "ПСЖ" до 20 млн у маленького "Анже".

"Бордо" тоді опинився десь посередині, назбиравши 80 млн боргів. І що зробила King Street? Вона тупо кинула клуб, відмовилась від нього. Федерація була змушена ввести в "Бордо" тимчасову адміністрацію, і під гуркіт скандалу клуб вилетів до Ліги 2, посівши останнє, 20-те місце.

Сумарно за три роки в "Бордо" King Street вклала в клуб лише 46 млн, зменшивши трансферний бюджет з 35-40 млн у 2017-му до 8-9 млн у 2021-му. По суті, це було повільне вбивство.

Les supporters des Girondins de Bordeaux peuvent remercier Sekou Mara.

Son transfert aura permis de sauver son club formateur d'une relégation en N1, voire même d'une liquidation judiciaire. ???? pic.twitter.com/wFQd5IoQxE

— Instant Foot ⚽️ (@lnstantFoot) July 27, 2022

Від остаточної ліквідації жирондинців у 2022-му врятувало диво. Це "Саутгемптон" виправдав своє прізвисько і заплатив за Секу Мара 11,3 млн євро, хоча міг просто дочекатись оголошення "Бордо" банкрутом і взяти нападника безплатно.

Наразі клуб опинився в руках Жерара Лопеса, а той як завжди декларує великі плани, проте не має фінансів для їх втілення - такий собі мільйонер на довірі. Власне, тому клуб і прозябає в Лізі 2.

Інші приклади: "Нім", "Сошо" - цих двох власники теж кинули, і вони втратили професійний статус.

"Марсель". Коли менеджмент неадекватний

Якщо "Бордо" - французький "Евертон", то "Марсель" - це "МЮ"; провінціали, які роками були успішнішими за столицю.

Дев’ять чемпіонських титулів на рахунку провансальців, а зі свіжого - фінал Ліги Європи-2018. Проте зараз, через 5 років, клуб вилітає від убогого "Панатінаїкоса".

Френк Маккорт - американський власник "Марселя" - не винний. Після покупки провансальців у 2016-му він закрив всі борги і вклав 200 млн в новачків. Також мільярдер з власної кишені врятував клуб у пандемію, коли через закритий "Велодром" "Марсель" лише в сезоні-2020/21 втратив чистими понад 76 млн.

Не Маккорт, а його менеджери доводять клуб до біди. Першим був Жак-Анрі Ейро - парижанин, що приїхав будувати бізнес-проект, наплювавши на традиції.

"ПСЖ", "Монако" та Ліон не є моїми конкурентами; моїми конкурентами є Netflix або Fortnite, тому що вони також є розважальним бізнесом", - за ці слова фанати "Марселя" закидували авто Ейро камінням і лаяли всюди, де бачили.

Він сварився з ними; виганяв зі стадіону. У 2018-му президент "Марселя" розпустив Yankees, одну з найпотужніших груп ультрас, за продаж фальшивих квитків.

У відповідь фани влаштовували заворушення після кожної поразки, що перетворило "Велодром" на дуже токсичне місце. В 2021-му ультрас вдерлися прямо на базу до гравців, де побили Альваро Гонсалеса, а Андре Віллаш-Боаша так налякали, що той втік з Марселя ще до офіційного розірвання контракту.

Слідом за ним звільнили Ейро, бо ця війна не подобалась Маккорту, який хотів любові, а не крові.

Новий президент Пабло Лонгорія ще при Ейро провернув пару непоганих угод, і американцю здалося, що "Марселю" його бачення піде на користь, помирить всіх. Хто ж знав, що Лонгорія - трансферний маніяк?

У сезоні-2021/22 він привіз на "Велодром" Жерсона, Поля Ліролу, Леонардо Балерді, Луана Переса, Конрада де ла Фуенте, Пау Лопеса, Ченгіза Ундера, Самуеля Жиго, Бамба Дьєнга, Седріка Бакамбу, Сеада Колашинаца, Матео Гендузі, Вільяма Саліба, Аміна Аріта. Натомість з команди пішли Даріо Бенедетто, Максім Лопес, Хірокі Сакаї, Неманья Радоньїч, Флоріан Товен, Валер Жермен, Саїф-Едін Хауї, Юто Нагатомо, Кевін Строотман.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Ruslan Malinovskyi ???????? (@malinovskyi_18)

У сезоні-2022/23 до "Марселя" приїхали Вітінья, Жордан Верету, Луїс Суарес, Аркадіуш Мілік, Аззедін Унаї, Жонатан Клосс, Ісаак Туре, Ченсел Мбемба, Ерік Байї, Руслан Маліновський, Алексіс Санчес, Ісса Каборе, Нуну Тавареш, Рубен Бланко. Натомість пішли у різні сторони Жерсон, Бамба Дьєнг, Дує Чалета-Цар, Луан Перес, Люка Перрен, Альваро Гонсалес, Бубакар Камара, Седрік Бакамбу, Стів Манданда, Пап Гуйє, Луїс Суарес, Поль Лірола, Луїс Енріке, Конрад де ла Фуенте, Жордан Амаві, Ісаак Туре.

Цього року список не менший - там і Ренан Лоді в новачках, і Кондогб’я, і Обамеянг, натомість Маліновський, Ундер, Суарес та інші Міліки вже не потрібні й продані.

Pablo Longoria réalise encore un sacré mercato à Marseille ????????????

???????? Renan Lodi : 13 M€
???????? Geoffrey Kondogbia : 8M€
???????? Ismaily Sarr : 13M€
???????? Pierre Emerick Aubameyang : 0€
???????? Illman Ndiaye : 15M€

Vous vous attendez à qui comme autres recrues ?#TeamOm pic.twitter.com/uZVWze7FmD

— Kelawin13 (@Kelawin130) July 30, 2023

Паралельно мінялися й тренери - після Віллаш-Боаша був Хорхе Сампаолі, за ним Ігор Тудор, тепер-от Марселіно.

Під керівництвом Лонгорії "Марсель" з клубу перетворився на дорогий хостел. Переночував, запив кавою канапку - і поїхав далі.

"Як колишній футболіст, я хочу сказати, що спорідненість, взаємодоповнюваність з’являються не одразу. Команда формується поступово - і на полі, і поза ним. Якщо весь час міняти склад, її не буде. Я дуже злий на Лонгорію та його методи", - каже Жером Ротен.

І не він один - усі в Марселі злі, бо результати падають, про трофеї мова не йде, а фани навіть не встигають запам’ятати своїх гравців. Взяти Маліновського - який слід він встиг залишити?

Тим часом Пайєт і Манданда - ідоли "Велодрому" - дограють деінде. Абсолютна ганьба.

Інші приклади: "Монако" та "Ніцца" теж мають багатих власників, але не можуть це використати через безкінечні і дуже часто помилкові трансфери. В результаті гравців багато, а грати нема кому.

"Ліон". Коли клуб застарів

"Ліон" у Франції - це як "Челсі" в АПЛ. Клуб, що пережив свої найкращі часи в нульові, коли виграв рекордні 7 чемпіонатів поспіль.

Весь цей час у "Ткачів" не мінявся власник - з далекого 1987-го ними керував Жан-Мішель Ола.

В молодості це був візіонер; людина, що мала бачення, якою дорогою піде футбол через 10-20 років. Саме він першим в Європі вклав серйозні гроші в жіночу команду - і це принесло не один десяток трофеїв.

Разом із Ола над тим "Ліоном" гарували Бернар Лякомб та Жерар Ульє - теж великі люди того часу. Один привіз на "Жерлан" Ессьєна, Жуніньо й Малуда; інший прокачав академію так, що вона випустила Бензема, Бен-Арфа та Ляказетта.

Але що було далі? "Ліон" виграв останнє чемпіонство у 2008-му; останні Кубок та Суперкубок - у 2012-му.

Останній його єврокубковий успіх стався влітку 2020-го, коли "Ткачі" сенсаційно дійшли до півфіналу Ліги чемпіонів.

Ну, а за тим вже не було нічого хорошого. Чемпіонат-2020 "Ліон" завершив 7-м; наступного року був 4-м; ще далі - 8-м та 7-м. Фактично зараз це вже просто середняк Ліги 1.

Жерар Ульє під час цього піке помер. Бернар Лякомб відійшов від справ у 2019-му, але й ще до того відзначився фразою репортерці, типу, "я не говорю з жінками про футбол, а вони зі мною про каструлі".

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Jean-Michel Aulas️️️ (@jean.michel.aulas)

Природньо, разом зі своїми консільєрі відставав від життя й Ола. Жуніньо на посту спортдира - один з проявів старечої сентиментальності. Після 70-ти Жан-Мішель надто часто згадував, як було колись.

На його біду, бувша легенда виявилась бездарним керівником. Жуніньо привів у "Ліон" аж 8 бразильців, з яких заграв лише Лукас Пакета, а ще тренера Сілвіньо, якого довелось екстрено звільняти вже у вересні.

Від його наступника Руді Гарсії Жуніньо вимагав лише випускати "своїх". Решта - неважливі, що призвело до відставки шеф-скаута Флоріана Моріса - той згодом вивів на новий рівень "Ренн".

Lyon have made their worst start to a season since 1995, sacked manager Sylvinho after just 141 days and club-legend sporting director Juninho is on the brink... so where has it all gone wrong for Moussa Dembele, Memphis Depay and the fallen French giants? pic.twitter.com/BmLqaNYJX7

— Lilian Chan (@bestgug) October 10, 2019

Волюнтаризм Жуніньо спровокував втечу з "Ліона" його найкращих гравців. Так, за Набіля Фекіра виручили лише 20 млн, а Мемфіс Депай пішов безплатно. Услід йому бразилець кинув, типу, "ти не рівня Неймару й Мбаппе, щоб будувати під тебе команду".

Рука Жуніньо відчувається в "Ліоні" навіть зараз, після звільнення - у безплатних відходах Уссема Ауара та Муси Дембеле.

Додайте сюди коронакризу, на якій "Ткачі" втратили 109 млн лише за сезон-2020/21 - і 73-річний Ола вирішив, що досить. Він продав клуб американцю Джону Текстору, виторгувавши собі ще три роки управління, але й це дарма. Все, що старий запропонував в чемпіонаті-2022/23 - це ще більш сентиментальні повернення Ляказетта й Толіссо, які на ділі виявились і близько не тими завзятими хлопцями, якими були у 2015-му.

"Мені важко бачити його слабким, але він такий же, як і всі інші, він старіє. Не впевнений. що сьогодні він може вести бій сам", - констатує Грегорі Купе.

Ну, а американці просто заплатили Ола 10 млн - і попросили негайно йти на пенсію.

Ми ще не знаємо, як буде при Тексторі. У його власності також "Ботафого", частка в "Крістал Пелас" та "Моленбек" - є думка, що Джон вибирає проєкти через Random.org.

З іншого боку, постарілий Ола - це було жахливо, і новий власник бодай дає надію, що клуб відійде від політики "сердець" і відкриє двері у 2023 рік. Станом на зараз він застряг у минулому, як суркісовське "Динамо".

Інші приклади: "Нант" зі старим президентом ще й у корупцію вплутався, "Анже" - у секс-скандал, "Сент-Етьєн" не знайшов грошей і вилетів, так і не зумівши змінитись.

Резюме

Ми роками критикуємо "ПСЖ", але не бачимо, що відбувається у решті Ліги 1. А там все навіть гірше.

Історичні гранди усі як один в занепаді, що дозволяє Парижу навіть у кризі збирати трофеї.

Місця "Марселя" та "Ліона" поблизу вершини облюбували вчорашні середняки "Ренн" та "Ланс", але їм не вистачає історії претендувати на більше, і це робить лігу нудною.

Ligue 1 has dropped out of Europe's top 5 leagues, with France losing its place to the Netherlands in UEFA's ranking at the start of this season ????

The calculation is determined by the sum of each country's European performance over the last 5 years ???? pic.twitter.com/Np0M2RhKcb

— ESPN FC (@ESPNFC) July 4, 2023

Франція застоялась і не думає - ось що її губить. Дурнуваті трансфери стали нормою; на полі ж перемагають ті, хто грає якомога простіше. Революціонерів, як Ульє, Тапі чи Венгер, давно не видно. Ми бачимо, як німці розбудовують мережу Red Bull, каталонці керують City Group, а британці творять дива в "Юніоні". Але як давно грандами успішно управляв француз?

Топ-ліга? Ні, давно вже ні. Щоб називатися "топ" у 2023-му треба щось цікавіше за модель "виростив - продай".

Прямо зараз Ліга 1 ближче до турків чи греків, ніж до Ла Ліги чи Серії А. Ще один колорит без якості - раз-два за сезон можна й включити, але не частіше, бо строкаті трибуни і перфоманси ультрас швидко набридають, а на полі французам запропонувати нема що.