Нацисти проти Паперового чоловічка: міф про Матіаса Сінделара

А он, судьбу свою кляня, не тихой жизни жаждал,
И все просил: "Огня, огня!" Забыв, что он бумажный…

Булат Окуджава

У шахтах неподалік від Їглави в Середньовіччі добували срібло для австрійських королів. Зараз туди водять екскурсії, розважають туристів. Мало хто знає, що на початку 20 століття в тих місцях народився один з найкращих футболістів всіх часів.

Хлопчину звали Матей Шінделарж, але незабаром його батьки поїхали шукати роботу до Відня, а там всюди німецька мова. Так і виникло Матіас Сінделар - ім'я, під яким він писав свою яскраву і насичену, але, як часто буває, трагічну історію.

Його знайшли мертвим 23 січня 1939 року. Близький друг Густав Хартманн зайшов до нього в квартиру і побачив мертвого Матіаса на ліжку. Поруч лежала Камілла Кастаньола, його остання любов. Вона була ще жива, коли приїхали лікарі, але через добу померла в лікарні, не приходячи до тями. Згідно з офіційним розслідуванням, виною всьому несправність пічного опалення, через яку коханці нібито отруїлися чадним газом.

На похорон Сінделара прийшли 20 тисяч людей. В руках у багатьох були червоно-білі австрійські прапори. Ніяких нацистів - тільки свої. Ті, для яких він грав і жив.

"Це був перший і останній мітинг австрійців проти Третього Рейху", - скаже потім письменник Робін Штуммер. Якщо життя після смерті справді існує, Сінделар точно був радий такому прощанню.

***

Він був сином міжвоєнного Відня - вже не імператорського, але затишного і неймовірно творчого. У незліченних кав'ярнях сиділи майбутній лауреат Нобелівської премії з економіки Фрідріх Хайєк, знаменитий композитор Карл Фрюлінг, письменник-імпресіоніст Артур Шніцлер. Тут же, у Відні, приймав пацієнтів доктор Фрейд.

У такому місті грати некрасиво було злочином, і Сінделар корився натовпу. Він винайшов абсолютно новий стиль - витончений, заснований на дриблінгу і швидкій зміні напрямку руху.

У його час центрфорварди нагадували величезні вежі, і могли заштовхати м'яч у сітку разом з п'ятьма-шістьма захисниками. Матіас, в свою чергу, з моменту дебюту в віденській "Герті" в 1918 році виглядав субтильно і уникав контакту, маневруючи з м'ячем на немислимій для тих років швидкості. Звідси й прізвисько "Паперовий чоловічок". Він обігрував і забивав, забивав і обігрував, і навіть катастрофічна для тих років травма коліна його не зупинила. Завдяки генію хірурга Ханса Спіцу, Сінделар став першим футболістом, котрий повернувся в гру після видалення меніска. Після пошкодження Матіас перед кожним матчем перемотував коліно бинтами. Ну і бігав трохи повільніше, ще більше покладаючись на техніку. На дворі стояв 1923 рік.

А потім 1924-й, перехід в "Аустрію" (тоді ще "Венер Аматур") і прямий шлях до слави. Матіас без проблем вписався в одну з найкращих команд свого часу, де виблискували Візер, Херлендер, брати Кальмани, а вже через пару років відсунув їх всіх на другий план. "Аустрія" не була стабільною і нерідко могла програти, але в фінти Сінделара місто закохалося до безпам’ятства.

"У нього немов мозок в ногах, і поки він біжить, то витворяє надзвичайні речі!" - захоплювався театральний критик Альфред Польгар.

Світове визнання не змусило себе чекати. У 1926-му Сінделар дебютував за збірну Австрії і в першій же зустрічі зі Швейцарією оформив дубль - 7:1. Попереду були Німеччина (6:0), Франція (8:1), Італія (4:0), Бельгія (6:1) і навіть непереможна на зорі футболу Шотландія (5:0).

Сучасники прозвали ту австрійську збірну "Вундертім". Її стиль, створений тренером Хуго Майслем, сьогодні відомий як "Віденські мережива". Це особливий гібрид місцевих футбольних традицій з напрацюваннями шотландців, які першими в світі зробили ставку на короткі передачі. Коли Сінделар, Антон Шалль, Карл Сеста, Йозеф Смістік отримували м'яч і включали швидкості, суперники від несподіванки просто розвалювалися. При цьому конкуренція за місце в "Вундертім" була настільки напруженою, що в основу не проходив навіть Йозеф Біцан, чий рекорд чи то побив, чи то ні Кріштіану Роналду.

На піку слави "Вундертім" зупинили тільки англійці. У 1932-му на "Стемфорд Брідж" родоначальники футболу в запеклій боротьбі перемогли 4:3. При цьому Сінделар забив настільки красивий гол, що лондонський "Арсенал" наступного ж дня запропонував за нього 40 тисяч фунтів. Це були фантастичні гроші, але "Сінді" занадто любив Відень, аби з ним розлучатися.

***

Матч на "Стемфорді" був товариським, але повернувся додому Матіас героєм. На кожному кроці цитували арбітра зустрічі Джона Лангенуса - за його словами, "жоден інший футболіст в світі не повторить гол Сінделара проти англійського захисту".

Про "Паперового чоловічка" заговорили всюди. Daily Mail написала про "генія з Відня", The Times - про "одного з найбільших гравців світу". У 1933 році Сінделар додав масла у вогонь, перестрілявши в фіналі Кубка Мітропи - аналога КЄЧ для команд з центральної Європи - Джузеппе Меаццу. "Аустрія" грала в фіналі проти "Амброзіани Інтера". Італійці тріумфували вдома 2:1, але у Відні "Сінді" оформив хет-трик, а його команда перемогла 3:1.

Чекали від австрійців перемоги і на чемпіонаті світу-1934. Напевно, вони навіть на неї награли, але світ був занадто зіпсованим. Насіння ненависті, яке дасть сходи в 39-му, вже було посіяне по всій Європі. Шведський арбітр Іван Екланд обіймався з Муссоліні і навіть не приховував своїх профашистських поглядів. У півфіналі Австрія - Італія він дозволяв Скуадрі Адзуррі робити все, що завгодно. Луїс Монті на прізвисько "Костолом" спеціально бив Сінделара по хворому коліну, але свисток мовчав. Екланд проігнорував фол на Антона Шаллі, якого забрали з поля на ношах. До цього в чвертьфіналі проти Угорщини ще один співчуваючий фашистам арбітр не звернув увагу, як зламали Йоханна Хорвата. Щоправда, тоді Сінделар і Йозеф Біцан таки дотиснули суперника - 2:1. А ось з Італією не вийшло.

Ймовірно, це було найбільше розчарування в кар'єрі "Паперового чоловічка". Через рік він виграє ще один Кубок Мітропи з "Аустрією", ну а далі його кар'єра поступово піде на спад.

***

Сінделар не парився через це. Він був Бекхемом свого часу - умів робити гроші, мав частку в магазині спортивного екіпірування, дружив з віденською елітою, рекламував купу різних товарів, навіть грав в кіно самого себе.

Він був селебріті в місті, яке його обожнювало. Але світ наполегливо прагнув до руйнування, і незабаром його зона комфорту опинилася під прицілом. У березні 1938-го відбувся Аншлюс. Ліга Націй безпорадно спостерігала, як військова машина Гітлера за дві доби зжерла незалежну державу. Через пару років таких історій стане багато, і ця м'ясорубка забере 70 млн життів.

"Паперовий чоловічок" теж не вийшов сухим із ​​води. Він не зміг адаптуватися до нового життя. Не зміг і не захотів.

Lovely classic advertisement: Austrian Matthias Sindelar loves Fru-Fru! pic.twitter.com/6KREudYnLu

— The Antique Football (@AntiqueFootball) August 31, 2014

Коли нацистський уряд заборонив всі "єврейські" клуби, Сінделар став єдиним, хто продовжив спілкуватися з екс-президентом "Аустрії", євреєм за походженням Міхлом Шварцом.

У відповідь на декрет нацистів про конфіскацію у євреїв майна, Матіас викупив у знайомого іудея Сімона Дрілля його кафе за 20,000 марок, заплативши його повну ринкову вартість. З тих пір він особисто варив каву для численних відвідувачів, а сам разом з Каміллою влаштувався на другому поверсі, якраз над закладом.

Кафе Сінделара було одним з останніх у Відні без знака "євреям вхід заборонений". Він відмовився вступити до нацистської партії, але найбільший спектакль влаштував, як і завжди, на полі. Збірна Німеччини з футболу в ті роки сильно поступалася австрійській, і нацисти вирішили провести "ребрендинг" "Вундертім" з тим, щоб вона надалі представляла Німеччину. Зрозуміло, вже без євреїв в складі.

Перед "об'єднанням" влада організувала товариський матч між німцями та австрійцями, який відбувся у Відні в квітні 38-го. Того дня Сінделар і підписав собі вирок.

Ходили чутки, що партійні боси "переконливо просили" лідерів "Вундертім" скатати нерезультативну нічию - 0:0 або 1:1. В результаті австрійці перетворили матч в цирк - опиняючись перед воротами, вони навмисне били мимо. "Пратер" здригався від оплесків, а присутні на матчі нацистські чиновники звіріли. Сінделар перестав гратися з німцями хвилин за 15 до кінця, витончено перекинувши голкіпера. Через пару хвилин другий гол метрів з 30-ти забив його друг Карл Сеста.

Перед стартовим свистком тільки вони двоє не викинули руки вгору, вітаючи окупантів. Забивши другий м'яч, Сінделар і Сеста підбігли ближче до їх трибуни і ... станцювали!

У цей момент 25-тисячний "Пратер" почав скандувати: "Австрія, Австрія!" Матч об'єднання перетворився в акт непокори. З цим потрібно було щось робити.

***

Після цього "Сінді" протягнув ще п'ять місяців. Кажуть, чимала заслуга в цьому легендарного тренера Зеппа Гербергера, який не залишав надій заграти ветерана за німецьку збірну, але щоразу раз отримував відмову.

Після війни наставник скаже: "Пам'ять про Матіаса повинна зберігатися в скарбниці світового футболу. Він був видатною людиною. Щоразу, коли він під надуманими приводами відмовлявся від збірної Німеччини, я знав, що він протестує проти режиму".

На жаль, в цьому матчі "Паперовий чоловічок" був приреченим. Коли знайшли його труп, нацисти відразу озвучили версію з "несправним каміном", через три дні закрили справу, а через півроку знищили всі її матеріали. Після цього дізнатися деталі того, що відбулося, стало неможливо. Більшість схиляється до думки, що Сінделару влаштували "персональну газову камеру" - незабаром такі з'являться в кожному куточку жахливої ​​імперії Гітлера.

"Матіас до самої смерті залишився вірним місту, чиєю дитиною і чиєю гордістю він був. Цей зв'язок виявився таким міцним, що їх навіть були вбили разом", - резюмував Польгар.

Lekarz sądowy stwierdził, że przyczyną śmierci było zatrucie tlenkiem węgla w wyniku nieszczęśliwego wypadku, ale spekulacjom nie było końca.

Matthias Sindelar nie był grzecznym chłopcem, a już na pewno - nie był poprawny politycznie.https://t.co/obW1XfLJiB pic.twitter.com/qX37Bc2XMO

— Historia Fotografią Pisana (@Jan34733995) January 23, 2021

Незабаром після похорону Сінделара критик втік в Марсель, а там сів на корабель в США. З Нью-Йорка він не міг бачити, що навіть в найтемніші дні війни на могилі "Паперового чоловічка" завжди лежали свіжі квіти. Нацисти вбили футболіста, але пам'ять про його талант і сміливість залишилася жити.

Старики переказували його історію дітям, ті своїм дітям - і з людини Матіас Сінделар перетворився в такий необхідний кожній нації міф, де грань між реальністю і вигадкою давно стерлася, і де є лише кристально чисте добро і таке ж дистильоване зло. І добро в ньому обов'язково перемагає.