Місія здійсненна. Як Леманн здолав Кана і став головним у Німеччині

Якщо раптом не станеться щось екстраординарне, то першим номером Німеччини на ЧС у Катарі залишиться Мануель Ноєр. 36-річний голкіпер перебуває у повному порядку — незважаючи на важкі травми, які траплялися на його шляху, "баварець" все одно підіймався на ноги, чим вкотре закривав рот критикам.

А ще засмучував, як мінімум, одну людину. Марк-Андре тер Штеген майже завжди зберігав дипломатичність, проте інколи емоції брали верх. Це можна зрозуміти — амплуа воротаря не передбачає часті зміни, а грати хочеться всім.

У 2018-му-2019-му роках питання стало ребром і представник "Барселони" пішов у атаку. Виникло благодатне підґрунтя: Ноєр довго відновлювався після перелому плеснової кістки та провалився на Мундіалі, організованому в Мордорі. Тер Штеген всіляко роздмухував конфлікт, намагався переконати Йоахіма Льова, а потім Ману виграв Лігу чемпіонів. Як ми пам’ятаємо, не без допомоги якого у плей-оф були биті "синьо-гранатові" — після 2:8 усі претензії знялися автоматично.

Єнс Леманн також зустрівся з аналогічною проблемою, але не став миритися зі становищем. Зауважимо, що йому довелося змагатися з не меншим титаном, ніж Ноєр. Олівер Кан є не просто мастодонтом цеху — щоб приборкати таку легенду, треба мати, пардон, велетенські яйця. Розповідаємо про ворожнечу, з якої Леманн все ж вийшов переможцем.

***

П’ятниця, 7 квітня 2006-го.

Тишу перервав дзвінок.

І з слухавки лунав голос Енді Кепке, тренера воротарів "манншафт".

"Єнс, ми повинні прийняти рішення сьогодні".

Вже як кілька років у Німеччині витало питання — Кан чи Леманн? З наближенням домашнього чемпіонату світу воно тільки набрало оберти. Зараз мала бути поставлена логічна крапка.

"Ми попросили Олівера приїхати до нас сюди, у Мюнхен…", — продовжував Андреас.

"Боже мій, вони вирішили проти мене!" — у думках прокручував Леманн.

"… і нам справді було непросто, ми сиділи разом від учорашнього вечора. Але ми зупинилися на ТОБІ".

Нарешті! Нарешті у 35 Єнс досяг того, про що він мріяв, скільки себе пам’ятав.

"Це прийшло до мене, як я й хотів. Що мені тепер робити? Крикнути від радості? Пройти коло пошани навколо своєї автівки? Самостійно зробити мексиканську хвилю? Єдине, що зрештою виходить, це легка щаслива посмішка".

Хвилинний тріумф розвіявся. Попереду багато роботи.

***

Леманну не пощастило жити у часи Кана. До оголошення остаточної заявки весною 2006-го Єнс міг похвалитися невеликим доробком — всього 27 матчів за Бундестім. Його викликали під знамена збірної ще з 1998-го, але заради чого? "Товарняків"? Кубка конфедерацій? Всі лаври діставалися Оліверу — у кваліфікації континентальних турнірів, Євро-2000/2004 та ЧС-2002 виступав він. І байдуже з яким результатом закінчувала команда — за старі порядки вчепився Руді Феллер.

Це не той випадок, що притаманний сьогоденню: багато зірок відверто маніпулює становищем, аби усунути потенційних конкурентів. Погляньмо на умовного Ліонеля Мессі — навіть йому не подобалися Златан Ібраґімович чи Давид Вілья і їхня доля добре відома. Леманн, вирощений у олдскульних умовах, цінував чоловіче суперництво і прагнув чесної боротьби.

Кан був найкращим воротарем за версією УЄФА з 1999-го по 2002-й. Чудово. Втім, і Єнс мав чим похвалитися — Клінсманн прийняв "бундестім" у той момент, коли наш герой щойно завершив сезон 2003/04. Той самий, де лондонський "Арсенал" жодного разу не поступився.

Леманн розраховував, що на батьківщині його зустрінуть як рівноцінного Кану, однак на стежку війни завбачливо вийшла "Баварія" — осудливо помахала пальчиком, бризкала піною з рота і намагалася повчати тренерський штаб Німеччини. Ага, хочете скандал? Що ж, ви його отримаєте.

Єнс міркував так: "Я впорався з тиском краще, ніж Кан. Це було порівняння на високому рівні. Нами обома керували амбіції. Переїхавши до Англії, я розвивався далі, тоді як Олівер після високих показників на чемпіонаті світу 2002 року не зміг покращитися. Я повноцінно працював і в якийсь момент це повинно було вплинути".

На загальний подив Клінсманн не клюнув на гачок мюнхенців: "Обом голкіперам буде даний однаковий шанс, а потім я визначу, хто саме гратиме в основі".

Юрґен пообіцяв "справедливий двобій" і до кінця стояв на своєму — коли Зепп Маєр, тодішній тренер воротарів "манншафт", дорікнув Клінсманну і таким чином сподівався схилити шальки на користь Кана, той не церемонився і виставив легенду за поріг.

І почалося — назовні вилізли всі, кому новоспечений коуч не сподобався з самого початку. Карл-Гайнц Румменіґґе сказав наступне: "Клінсманн хоче битви між Каном і Леманном. Ми повинні щось змінити. Це постійно в засобах масової інформації і ми не можемо собі щотижня надавати "перевагу Кану" чи "перевагу Леманну". Ситуація вийшла з-під контролю. Я благаю вас прийняти рішення в найкращих інтересах усіх учасників".

Юрґен відреагував, проте не так, як розраховували поважні дядечки: "Нам дуже пощастило, що в команді є такі виняткові хлопці". Тобто, вчергове відмахнувся.

Не дивно, що в подальшому "ротен" очолили хрестовий похід проти Клінсманна, прагнучи виперти такого незручного персонажа всіма правдами і неправдами — закиди про любов до США, відсутність належного рівня патріотизму з’явилися не на порожньому місці. Дійшло до маразму — Юрґен же виступав в АПЛ? Аякже. От звідки виникла лояльність до Єнса!

Щодо Леманна, то на нього "спустили" Магата — "Залізний Фелікс" взявся розхвалювати Кана і шукати помилки у роботі його візаві (ніби для цього не існує Арсен Венґер).

Не сказати, що у "каноніра" все йшло гладко — він погано закінчив 2004-й. Листопадова поразка проти "Ліверпуля" (0:1) відправила німця на лаву запасних і на "рамі" опинився Мануель Альмунія. Цілих десять турів Леманн чекав і лише після 2:4, завданих "манкуніанцями", повернувся в обойму.

"Я переконаний, що буду грати за Німеччину на наступному чемпіонаті світу. Я кращий, ніж будь-коли. Поки я у формі, я буду номером "один", — пояснив Леманн.

Дійсно? Доля підкинула ідеальну можливість — у 1/8-й Ліги чемпіонів сезону 2004/05 жереб звів "Баварію" та "Арсенал". Кан випромінював спокій: "Єнс часто провокував мене на публіці. Я готовий зробити заяву, щоб покласти край цій дискусії. Я впевнений, що ми обидва посміхнулися, коли почули результат жеребкування".

Звісно, Олівер не збирався щось коментувати пресі — так натякнув, що все з’ясується безпосередньо на полі. І перший раунд залишився за ним — у Мюнхені господарі забили швидкий м’яч (Клаудіо Пісарро відзначився на 4 хвилині), а з фінальним свистком святкували тріумф 3:1. На Туманному Альбіоні лондонці зафіксували 1:0 на свою користь, однак тут не треба бути математичним генієм, щоб усвідомити, хто рушив до чвертьфіналу.

***

Ротація — ще один аспект, який неймовірно дратував невдоволених Клінсманном. Тим не менш, той намагався дотримуватися графіку — один поєдинок у виконанні Кана, наступний — у справу вступає Леманн. Практика дала плоди з професійного погляду, проте вкотре підкинула дров у багаття інформаційної війни.

Суперники не комунікували між собою, але не соромилися спілкуватися з журналістами. Як тільки Кан робив свій випад, то Леманн не добирав слів — наприклад, радив "баварцю" зосередитися на футболі, а не витрачати час на молоденьку подружку. Так, доходило й до ударів нижче пояса, втім, що поробиш? За таких обставин всі методи хороші.

Експерти прискіпливо розбирали матчі — хто ж зрештою оступиться? На Кубку конфедерацій Леманн взяв участь проти Тунісу (3:0), але у півфіналі з бразильцями пропустив тричі (2:3). У боротьбі за бронзу Кан теж влаштував фестиваль (4:3), та все ж Мексика була подолана — ставимо "пташку".

Єнс ледь не втратив рівновагу у березні 2006-го — серед розмаїття товариських зустрічей йому випала Італія. Опонент серйозний (всі ми знаємо, хто в майбутньому здобув Кубок світу) і точно готував відповідну перевірку. Як підсумок, 1:4 — на Леманна налетів Франц Беккенбауер; дісталося й Клінсманну —лунали заклики про звільнення, хоча до старту форуму — три з гаком місяці.

Здавалося, що Кан попереду — він навіть сповістив ЗМІ, що ось тепер все вирішено і Клінсманн оголосить вердикт на його користь. Як виявилося, приказка "поспішиш — людей насмішиш" недарма існує на цьому світі.

Олівер був залучений проти США — "бундестім" впевнено вели 4:0, аж тут на 85 хвилині американці організували гол. Дальній закид, Кан неправильно оцінює ситуацію, зіткнення з нападником і м’яч у сітці. Голкіпер сигналізував про фол, але це його не врятувало від критики — якби він правильно відреагував, то помилка взагалі б не відбулася. І знаєте, хто це сказав? Франц Беккенбауер. Після цього Олівер не з’являвся на полі — впритул до матчу за третє місце на ЧС-2006.

Як таке може бути, що Кан — не ідеальний? Воротарю дорікнули за те, що з наближенням пенсії він все частіше шукав виправдання. Коли у 2005-му "Ювентус" переміг 2:1, то Олівер жалівся на якість газону і що внаслідок дощу м’яч був слизьким. Невже це аргумент, коли ти є уособленням нації? У сезоні 2005/06 "Баварія" була вижбурнута "Міланом" 2:5, а де опинився Леманн? У фіналі Ліги чемпіонів, дистанцію якої пройшов просто бездоганно— жодного пропущеного у плей-офф, "суха" серія, знаменитий пенальті, взятий проти Хуана Романа Рікельме.

1 квітня 2006-го "ротен"зустрілися вдома з "Кельном", вісімнадцятою командою Бундесліги — Кан двічі дістав м’яч із сітки, а по перерві попросив заміну. 1 квітня 2006-го "Арсенал" на "Гайбері" розтрощив "Астон Віллу" 5:0. 7 квітня 2006-го Андреас Кепке набрав номер Єнса Леманна.

***

30 червня 2006-го, чвертьфінал проти Аргентини. Збірні обмінялися голами — на постріл Роберто Аяли відповів Мирослав Клозе. 120 хвилин минуло і ось-ось словацький рефері Любош Міхел сповістить про початок серії пенальті.

Леманн підняв голову. Поряд стояв Кан. "Я бажаю тобі удачі, тепер це твоя справа, ти це зробиш", — зронив Олівер, взяв за руку і легенько приобняв. Як потім зізнався Єнс, він подумав: "Це був чудовий жест; на жаль, немає часу оцінити це належним чином, я повинен зосередитися".

Що символічно, Леманн впорався з ударом Аяли, а потім парирував останній від Естебана Камб’яссо. Німеччина йде далі.

Журналісти пробували розкрутити історію, у якій Кан та Леманн знайшли порозуміння. А от і ні — взаємні підколи не припинилися навіть тоді, коли обоє повісили рукавички на цвях. Хоч щось у цьому світі має бути стабільним.

Фото - Getty Images