Камбек Крооса, ренесанс №10 і топ-тренер біля керма. Про перспективи Німеччини перед Євро

Потужний перфоманс "Бундестім" в останніх товариських матчах проти Франції (2:0) і Нідерландів (2:1) сильно обнадіяв німецьку публіку. Після багатьох років стагнації за Йоахіма Льова з двома вильотами на груповому етапі Чемпіонату світу, після проваленої підготовки до домашнього Євро за Гансі Фліка з 4 поразками в 5 останніх матчах, Німеччина потребувала тотального перезавантаження.

На системному рівні перезавантаження все ще немає. Підтвердженням цьому слугує невихід збірних U-17 і U-19 на майбутню континентальну першість, а також хронічні проблеми "Манншафт" на позиціях форварда, опорника і фулбеків. З чим у німців справді немає проблем, так це з тренерською школою, представники якої очолювали не один великий європейський топ-клуб останніми роками. І один із тренерів, залишившись без постійної роботи на клубному рівні, цілком може зробити зі збірної тіньового фаворита майбутнього чемпіонату Європи.

Не будемо переоцінювати Нагельсманна. Немає жодних сумнівів, що його бачення і підхід набагато сучасніші, ніж у його колег по збірних. Але будемо відверті – 99% наставників національних збірних за всю кар'єру не досягнуть того, що тренер-вундеркінд має у своєму резюме у 36 років. Для якого робота в "Бундестім" – скоріше прелюдія перед черговим клубним проектом.

Але світ футболу збірних – це не стільки про відсутність компетентності тренерів, скільки про набір вкрай специфічних компетенцій: уміння створити зрозумілу і збалансовану систему гри без зайвих деталей, в якій найкращим гравцям буде комфортно. Мен-менеджмент, підтримання мотивації та бонусом навичка створення "тактичних франкінштейнів", у яких наставники національних команд намагаються зліпити воєдино напрацювання своїх колег із клубного футболу.

І на перших порах Нагельсманн не справлявся. Бажання проявити себе призвело до великої кількості тактичних нагромаджень, крайньою точкою якого став Кай Гаверц у ролі лівого захисника. Фліка критикували за 23 варіанти лінії оборони в 25 матчах біля керма "Бундестім", але до такого навіть його пошуки не доходили. Усе це призвело до однієї перемоги в 4 стартових матчах після зміни тренера, включно з веселою поразкою від Туреччини (2:3) і похмурим фіаско проти сусідів з Австрії (0:2).

Але на останньому зборі все змінилося. Нагельсманн зав'язав з експериментами і нарешті представив фінальну версію "Манншафт" перед домашньою першістю. Ключем до перевтілення, звісно ж, стало повернення до збірної Тоні Крооса, який довго не піддавався вмовлянням тренерів. Геніальний асист на Вірца на найшвидший гол в історії збірної проти Франції – лише вишенька на торті. Розум, спокій і феноменальна культура пасу Тоні забезпечили Німеччині призабутий останніми роками контроль не тільки над м'ячем, а й над грою в цілому.

Регрес Кімміха на тлі роботи з Тухелем позбавив Німеччину одного з найкращих контролюючих опорників Європи нашого часу. Але навіть піковий Йозуа не міг давати такий обсяг просувань і загострення через пас за мінімального браку (у Крооса були фірмові 95% точності передач в останніх двох поєдинках). Одночасне їхнє використання в центрі теж не приводило ні до чого хорошого, створивши "дилему Лемпарда і Джеррарда" на німецький манер. Неатлетичний Гюндоган поруч із Тоні – теж пройдений матеріал.

Новим помічником Тоні став 29-річний дебютант "Манншафта" Роберт Андріх. Дисциплінований і відповідальний опорник "Баєра" взяв на себе більшу частину оборонних повноважень. Висока лінія оборони зменшила "зону патрулювання" маломобільного Крооса, адже відразу за його спиною є і партнер по "Реалу" Рюдігер, і монструозний Джонатан Та. При цьому пара грізних ЦЗ можуть допомогти Кроосу і на м'ячі - досвід гри в трійці оборонців навчив їх рухати м'яч уперед на своїх двох, якщо головного диригента центру поля прикриють. На випадок чого є допоміжний плеймейкер Кімміх, який може зміститися з правого флангу оборони в центр. У той час як зліва азартний Міттельштедт, ще один дебютант, активно підключається вперед.

Але найцікавіше "Бундестім" припасли в атаці. Нагельсманн знайшов спосіб використання всіх головних німецьких талантів – універсального Гаверца і двох вундеркіндів 2003-го року народження. Мусіала, який вийшов на топ-рівень у "Баварії" саме за Нагельсманна, отримав у збірній заповітний №10, що засвідчило рівень довіри до автора чемпіонського гола "рекордмайстра" минулого сезону. Флоріан Вірц же завдяки казковому сезону в "Баєрі" і роботі з Хабі Алонсо у свої 20 років готовий стабільно показувати топ-рівень навіть у найскладніших поєдинках.

Божевільна пресинг-резистентність Крооса дозволяє Німеччині зберігати м'яч у надскладних ситуаціях і диктувати свій темп гри. Неспішно шукати між ліній двох вундеркіндів-десяток, а також хитрого Гюндогана. Гюндо в цьому в'язкому футболі відведена роль, добре знайома йому за грою в "Манчестер Сіті", де він тричі пробивав позначку в 10 голів у своїх трьох останніх сезонах на "Етіхад". Ілкай терпляче вичікує моменти для вривання в сліпу зону захисту, в той час як диверсант Гаверц (або його тактичний пращур Мюллер) своїм постійним рухом створює ці самі зазори в оборонних побудовах суперника.

При цьому авангардний Нагельсманн зовсім не відмовляється від гравців старомодного профілю. Підтвердженням цьому слугує не тільки Андріх в опорній зоні, а й таргетмен Фюллькруг на лавці, який приніс перемогу над голландцями. Також вертикалізувати гру здатні два найкращі вінгери Бундесліги цієї кампанії Кріс Фюріх і Лерой Сане, якому буде нелегко домогтися місця в основі. Також у резерві є універсальний Паскаль Гросс із "Брайтона", летальний на відкритому просторі форвард Максиміліан Баєр і ефективний Деніз Ундав.

Також Нагельсманн чітко відсік усіх непотрібних, не звертаючи уваги на репутацію гравців. Головною "жертвою" став Леон Горецка, динамічний профіль якого виявився непотрібним поруч із Кроосом. Надаремна динамо-машина Дортмунда Емре Джан туди ж. Як і його партнери по клубу досвідчений Гуммельс і громіздкий Зюле, не здатні грати при високій лінії. "Боруссія" також позбулася представництва Шлоттербека і Брандта, а про виклик Вернера і Гофманна, які розгубили форму, навіть не йшлося.

Своє нове обличчя збірна Німеччини знайшла лише за кілька місяців до Євро, встигнувши потестити його у двох спарингах. Ще два будуть до старту турніру, включно з грою з Україною. У таких умовах всерйоз говорити про поставлену гру, навіть зі скидкою на футбол збірних, було б неправильно. Як це часто буває, команди знаходитимуть свою гру прямо по ходу турніру. І багато чого залежатиме від удачі, адже йдеться про низькорезультативний спорт, та ще й з грою на виліт.

Але на останньому зборі перед нами постав зовсім інший "Бундестім", цього не можна не визнати. З чітким розумінням того, у що вони грають, і з небаченою в останні роки впевненістю. Зокрема й упевненістю в ідеях тренера. "Маннфашт" стагнував так довго, що навіть перед домашньою першістю планка очікувань помітно знизилася. І це має зіграти команді тільки на руку. Говорити про Німеччину як про тіньового фаворита Євро поки що зарано, але свої козирі в них, безумовно, є: сильний тренер, дві молоді яскраві зірки в атаці та нетлінний Кроос, який може повторити історію успіху свого доброго друга Луки шестирічної давності.