Більше немає Містера Хороший Хлопець. Чи здатний Федеріко К'єза вирішити долю Скудетто?

Я пробрався до церкви інкогніто,
Коли всі підвелися з місць,
Але преподобний Сміт впізнав мене
І стукнув мене в ніс

Він сказав:
"Більше немає Містера Хороший Хлопець!
Більше немає Містера Чистий!
Більше немає Містера Хороший Хлопець!
Він сказав: "Ти хворий, ти непристойний"

Alice Cooper. "No More Mr. Nice Guy"

У найкращі свої сезони "Фіорентина" знаходиться близько до лідерів (але не серед них) і демонструє гарний футбол. Добре пам'ятають в місті й найгірші, з банкрутством і початком шляху з нижчих дивізіонів. Тому не особливо засмучуються після посередніх, з позбавленою уяви грою і нічим не примітними результатами. Щоправда, "ультрас" клубу зазвичай обурюються. Ось і у поточному сезоні вони люто протестують проти родини Делла Валле, яка відмовляється інвестувати в клуб і влітку позбулася найбільш знакових гравців команди, серед них й капітанів - Гонсало Родрігеса, Борхи Валеро, Ніколи Калініча. Але що вболівальники здатні вдіяти? Залишається радіти локальним успіхам на кшталт перемог над ненависним "Ювентусом" або запалення чергових місцевих зірочок.

Впродовж останнього року в клубі відбувалися події від буденних до жахливих - місце в середині турнірної таблиці з не надто великими шансами на потрапляння до Ліги Європи, відсутність перемог над "Юве", відхід відразу трьох капітанів команди, причому останнього з них - Давіде Асторі - через трагічну смерть. І лише двоє місцевих вихованців, яких називають майбутнім італійського футболу. Щоправда, про одного з них вболівальники вже не бажають чути, оскільки Федеріко Бернардескі залишив команду саме заради "Ювентуса". Зате Федеріко К'єза залишається улюбленцем фанів, тим більше, що говорить про відданість клубу як в минулі часи і бажає стати Франческо Тотті "Фіорентини".

"Ліверпуль", "Тоттенхем", "Манчестер Сіті", "Манчестер Юнайтед" та "Наполі" мають іншу думку, причому в останні дні чутки про зацікавленість гравцем з боку першого та останнього клубів посилилися. Делла Валле вже виставили цінник в 50 мільйонів євро, що виглядає трохи завищеним за 20-річного гравця, який грає лише другий повний сезон у лізі. Щоб довести, що він гідний цієї суми, К'єзі непогано б в останньому матчі у сезоні проти представника Топ-5 ліги забити свій перший гол у ворота такого суперника. Якщо сьогодні йому це вдасться, якщо вдасться перемогти - він не тільки практично позбавить неаполітанців шансів на Скудетто і підвищить мотивацію цього клубу та інших викласти за нього необхідну суму, але й остаточно скине з себе той самий синдром, яким страждає і його клуб - "просто хорошого". Нині син Енріко К'єзи - все ще насамперед син Енріко та перш за все просто хороший хлопець.

Англієць

Я ні в якому разі не намагаюся сказати, що бути хорошим хлопцем погано. Просто Федеріко настільки відрізняється від типового профілю футболіста, що це неможливо не помітити. Він не є прихильником ані татуювань, ані дорогих автівок ("ви ніколи не побачите мене в розкішному авто"), ані модних вечірок. У нього немає ані агента, ані адвоката. Та й, власне, його футбольний талант далеко не відразу став помітним, адже ще в команді "Фіорентини" Ю-15 його відправляли тренуватися з більш молодими хлопцями, оскільки низенький підліток не дотягував до рівня одноліток. Тому плацдарм для відступу був підготовлений заздалегідь. Федеріко відучився чотири роки в Американській школі Флоренції, де навчання проводилося англійською, вступив до університету, де вивчає спортивну фізіологію. Він каже, що якби не був зайнятий футболом, вивчав би фізику, яку обожнює. Він навіть не знав, як святкувати свій перший гол на дорослому рівні, тому просто впав на землю, затуляючи обличчя руками. А журналістaм, які вперше взяли у нього інтерв'ю, дякував за надану йому честь.

Найголовніше - Федеріко ніколи не намагався пробитися за допомогою батька. Якраз навпаки - тренер-початківець Енріко розпитує сина про методи роботи відомих тренерів, з якими останній перетинався і навіть планує скористатися його університетськими знаннями у своїй роботі.

Журналісти відзначають, що "англієць" (так його кличуть в команді зі зрозумілих причин) висловлюється правильно, обирає і грамотно будує вислови, що від футболіста їм здається дивним. Батько також відзначає незвичний для футболіста характер сина. "Популярність анітрохи не змінила його. Він залишається скромним, у нього ті ж друзі, він детально вивчає відео з грою суперників і ніколи не припиняє вчитися. Тому прогресує". Колишній форвард також не дає синові розслабитися, заявляючи йому, що стане справжнім гравцем Серії А лише коли відіграє 300 матчів в цьому турнірі. А нинішній головний тренер К'єзи-молодшого Стефано Піолі радий тому, що підопічний "не чує все, що говорять навколо нього і завжди фокусується на своїй грі".

Кат Англії

Цікаво, чи знизив б Енріко планку для сина, якби сам відіграв у Серії А не 380 матчів, а, наприклад, 280? І добре, що він не поставив йому свою планку забитих м'ячів - 139. Оскільки Федеріко хоча і вважає батька прикладом і бажає бути схожим на нього, але за стилем гри швидше відрізняється. Він також вельми швидкий та технічний, також відмінно вміє рухатися між лініями. У першому матчі на дорослому рівні, проти самого "Ювентуса" в гостях у серпні 2016-го, тодішній тренер Паулу Соуза якраз і поставив його на позицію другого форварда, яку батько так полюбляв. Все ж синові більше пасує гра на позиції вінгера (бажано правого), що в підсумку і зрозумів португалець.

Тренер, який полюбляє часто змінювати тактичні схеми, випробував гравця майже на всіх позиціях в атаці, надовго визначив йому позицію правого латераля в схемі 3-4-2-1. Саме тут юнак зустрів матч другого кола вдома проти того ж "Ювентуса". І саме тут відбувся прорив. Він замучив Алекса Сандро на фланзі, взяв участь у другому голі, спробою торкання м'яча абсолютно дезорієнтувавши Джанлуїджі Буффона (спочатку авторство голу віддали 25-му номеру), за тиждень забив перший гол у лізі, у наступному турі - ще один. Слабкий сезон команди з восьмим місцем і численними конфліктами вже був компенсований його появою. А у поточному сезоні він один з лідерів команди. Його чудова швидкість, постійне бажання брати участь у відборі (другий в лізі серед атакерів за загальною кількістю відборів м'яча), а потім сміливо проходити суперників на дриблінгу одного за іншим у тому ж шаленому темпі вражають. Всі ліві захисники з особливим занепокоєнням чекають зустрічі з ним. Ну а Соуза і той самий Федеріко Бернардескі, згадуючи все вищесказане, додають: "Він буде капітаном і знаковим гравцем "Фіорентини".

Саме така вертикальна націленість і викликає зацікавленість найвертикальніших тренерів Європи - Мауріціо Саррі та Юргена Клоппа. Удар по воротах - потужний, точний - нагадує батьківський. І все це приносить безмірну любов вболівальників. Історія про те, як звичайна дитина в звичайній школі поблизу Флоренції при проханні вчителя намалювати церкву підготувала йому малюнок Федеріко в футболці "Фіорентини" ("к'єза" італійською - церква) - найкраще свідчення останнього. Ну а слова Андреа Делла Валле про те, що цей гравець незамінний і є брендом клубу, виглядають не просто спробою підвищити його трансферну ціну.

Підвищує цю ціну і запрошення в збірну на березневі товариські матчі. Після провалу у Відборі на ЧС-2018 в Італії шукають нове покоління, яке змусить забути про цю ганьбу і виведе збірну з кризи. І Федеріко є одним з потенційних лідерів. Вже в другому матчі, проти Англії, він почав частково доводити це, вийшовши на заміну, звично зіпсував життя опонентам і заробив пенальті, який приніс підсумкову нічию. "Ми бажали перемогти за будь-яку ціну. Ми були настільки голодні після всіх цих невдач і потребували позитивного імпульсу. Тренер вказав мені бігати по флангу і турбувати захисників. І я це зробив".

Звісно, проблем у гравця вистачає. Піолі вимагає від нього стабільності, говорить лише про початок шляху.

Далеко не всі вболівальники захоплюються його грою, яку нині вважають занадто егоїстичною. Висловлювання на форумах "йому потрібен спеціальний особистий м'яч", "йому слід піднімати голову під час дриблінгу", "йому здається, що він один на полі", завелика захопленість "грою в вуличний футбол", занадто поспішні удари, коли краще пасувати, слабка реалізація - все це свідчить не на його користь. Навіть дев'яте місце в лізі за ударами по воротах попереду Гонсало Ігуаїна та Мауро Ікарді переконує не всіх. Як і шість забитих м'ячів, три асисти і чотири зароблених пенальті у поточному сезоні у лізі. А головне - він ще не дуже стабільний і нерідко зникає, особливо в матчах проти статусних команд. Сьогодні - його останній шанс у сезоні змінити таку думку про себе. І, оскільки батькові не подобається ідея переїзду сина за кордон вже цього літа, саме класна гра проти головного італійського претендента на його послуги здатна чимало змінити.

Фото - Getty Images, Zimbio.com