Світанок дияволів. Про шлях Мілана за останній місяць

"Світанок нової ери". "Наш план - прямий шлях до Ліги Чемпіонів", "Фундаментальні зміни з довгостроковим прицілом". Ці заяви нових власників "Мілана" вже почали підтверджуватися. Призначення в структурі клубу, перехід Маттіа Кальдари та Гонсало Ігуаїна - ознаки відродження "россонері" після стагнації останніх років ери Берлусконі та року правління Йонхонга Лі. Особливо мова про переходи. Адже вдалося висмикнути у "Ювентуса" майбутнє італійської оборони. Та ще й в обмін на 31-річного захисника, і без цього проблемного, який не бажав залишатися у "Мілані", і, до того ж, провів невдалий сезон. Вдалося залучити Топ-форварда, чого команді насамперед бракувало, та ще й за скромні 18 мільйонів (про доплату 36-ти за умовами угоди "оренда + можливість викупу" голова болітиме за рік). Форварда, який звик грати у Лізі Чемпіонів і забивати по 20 голів за сезон у лізі. Найдорожчого гравця в історії Серії А станом на кінець червня 2018-го. Вболівальники мало не перебувають в ейфорії і відчувають, що вдалося переграти самого Беппе Маротту на трансферному рингу. Чутки про інші трансфери теж вражають.

Однак не все так просто. Власник "Мілана" - хижий інвестиційний фонд, якого в підсумку не цікавить нічого, крім прибутку. В команді нестача півзахисників. А спортивний директор конфліктує з головним тренером. Заміна Дженнаро Гаттузо за кілька днів до початку сезону цілком реальна і стане вельми нездоровим кроком. Навіть якщо замість нього прийде чергове Топ-ім'я на кшталт Антоніо Конте. Також УЄФА все ще повинен визначити покарання клубу. Менш жорстке, ніж виключення з Єврокубків, але все ж реальне. Відтак, святкувати рано. Рік тому "россонері" вже святкували влітку. В підсумку це стало найбільш марною витратою грошей в історії Меркато і черговим сірим сезоном.

Вакуум грошей та влади

Ті, хто вважають еру Лі найгіршою в історії клубу, трохи перебільшують і забувають і про роки банкрутства і вильоту у Серію Б на початку 80-х і про останні роки ери Берлусконі з гризнею між директорами та підписанням запасних "Лечче" та "Вест Бромвіча". Забувають і про 230 мільйонів євро, виділені на трансфери рівно рік тому, і про нового спонсора Puma після 20-ти років співпраці з Adidas, і про ремонт легендарної бази в Міланелло. І все ж зрозуміти їх можна. Угода про продаж клубу китайцеві, про якого навіть на його батьківщині відомо вкрай мало (спритні репортери, які знайшли офіційні офіси Лі в Шанхаї, з'ясували у сусідів, що вони постійно зачинені і функціонують лише на папері), з самого початку здавалася народженою в гріху. А 300-мільйонний кредит, взятий у Elliott Management Group на її фінансування - рушницею на стіні, постріл якої був неминучий.

Економічні експерти, які розмовляли з кореспондентами Financial Times вже після переходу клубу до Elliott, заявляли, що торішня угода про кредит була складена таким чином, що практично не залишала Лі жодних шансів втримати клуб за собою. Як вони підсумовували, досвідчений кусючий хедж-фонд просто переграв недосвідченого і незаможного китайця, розставивши йому тенета, в які той неминуче потрапив. Йонхонг занадто пізно все зрозумів, про що свідчить його заява вже після усунення з посади. "Думав, що Elliott - надійний інвестор і партнер", "вони заморожували надходження капіталів", "вони хотіли заволодіти клубом", "типовий фонд-стерв'ятник, про що вже давно писали у пресі"... Всі, хто знайомі з фінансовим ринком, з поняттям "хедж-фонд", з репутацією Elliott та його власника Пола Сінгера, могли про все здогадатися відразу.

Сінгер знайшов бездоганну жертву і розіграв бездоганну комбінацію. Втім, й сам Лі зробив все для того, щоб прискорити втрату клубу. Банкрутство кількох компаній, що належать йому і їх продаж на аукціоні, а також слідство у Китаї за звинуваченням у приховуванні цього банкрутства, повідомлення про засудження батька та брата за фінансові махінації, запізнення з виплатами по кредитах, неможливість залучити додатковий капітал і, що ще гірше, спроби зробити це за допомогою нових кредитів - неприйняття УЄФА фінансових планів клубу з таким власником і подальше виключення з Єврокубків здавалися абсолютно очікуваними та логічними крокaми.

Чимало не здатні повірити, що Лі втратив клуб через неможливість сплатити Elliott вчасно "якісь" 32 мільйони євро. Якщо оцінити всю інформацію про нього і про ситуацію навколо клубу, бажання дивуватися абсолютно відпадає. Ця людина ані в фінансовому, ані в організаційному плані не була здатна керувати "Міланом".

Президент з'являвся в Італії лише кілька разів на рік, половина Ради Директорів (його співвітчизники) нічим не допомагала в керуванні, а двох осіб - Генерального Директора Марко Фассоне та Спортивного Директора Массіміліано Мірабеллі - було недостатньо для того, щоб тягнути цю машину. Тим більше, що обидва обіймали такі посади вперше у кар'єрі. Слід сказати, вони зробили все, що могли. Літня перемога у війні зі всесильним агентом Міно Райолою навколо контракту Джанлуїджі Доннарумми, тривалий і емоційний виступ Фассоне на засіданні про апеляцію у справі про виключення з Єврокубків, підтримка головного тренера Дженнаро Гаттузо і спокій в команді попри все, що відбувалося навколо - їхня заслуга. Проте, спортивний результат був невтішний, а без нього, без місця у Лізі Чемпіонів та перемоги у фіналі Кубка, зберегти структуру в такій ситуації було неможливо.

Диявол з Нью-Джерсі

Головним чинником, що дозволив CAS скасувати виключення "Мілана" з Єврокубків, був саме перехід клубу до Elliott. Нині "дияволи" винні не третім особам, а власникові. А цей власник - відомий у всьому фінансовому світі інвестиційний фонд, який оперує капіталами на суму близько 35-ти мільярдів доларів. Особистий капітал самого Сінгера, уродженця штату Нью-Джерсі, бакалавра психології, який потім став магістром права у Гарварді, становить близько 2.8 мільярдів. Більше того, CAS запропонував Elliott не продавати клуб протягом трьох найближчих років як умову для скасування покарання і отримав у відповідь саме таку обіцянку. В додаток до обіцянки негайно вкласти 50 мільйонів, потрібні для операційної діяльності та викласти 150 мільйонів на трансфери. Останнє виглядає проблематичним лише через бажання клубу жорстко дотримуватися правил Фінансового Фейр-Плей, про що його нові боси незмінно заявляють в кожному інтерв'ю. А це все означає стабільність.

Непосвяченим або схильним до пропаганди інтересантів здається, що хедж-фонди лише займаються розпродажем активів, руйнуючи компанії, які потрапили їм в руки, без найменших сантиментів. Насправді це - останній крок, коли вже немає вибору. Головне завдання таких фондів полягає в налагодженні фінансової ситуації у кризовій компанії, залученнi інвестицій, підвищеннi її вартості та подальшому перепродажу з вигодою для себе. Бренд "Мілан" безумовно в кризі і втрачає в ціні, сам клуб закінчує рік за роком в "мінусі". Однак криза ця насамперед ігрова та організаційна, а аж ніяк не фінансова. Тому розпродавати все і бігти стрімголов нині нерозумно.

Так, Сінгер - один з найжорсткіших "сучих синів" у світі інвестицій, людина, здатна посваритися з самим Ворреном Баффетом (який заможніший за нього разів в 30) навколо придбання найбільшої електричної компанії у Техасі. Людина, здатна домогтися арешту аргентинського військового корабля за борги цієї країни його фонду, а також конфіскувати літак президента Перу з тієї ж причини. І в той самий час це людина, яка вміє приводити кризові компанії до тями. Робити гроші він безумовно вміє. "Мені не заважає репутація головоріза. Навпаки, допомагає. Всі прислухаються до мене і знають, що я здатний вершити справи".

Повернення Берлусконі?

Нині продаж клубу за 400-450 мільйонів не стане для Сінгера фінансово вдалим. Американські бізнесмени (і власники відомих в США футбольних та бейсбольних клубів) Рокко Коміссо та Том Ріккетс пропонували Лі набагато менше. Тож Сінгеру є над чим працювати. І він працюватиме. Вже почав. Призначення новим президентом клубу Паоло Скароні, новими директорами - представників ще одного відомого інвестиційного фонду Blue Sky і найбільшої телекомунікаційної компанії Італії Telecom, а також новим спортивним директором Леонардо - заяви про серйозність намірів. А на посаду Генерального Директора, яку тимчасово обіймає Скароні, пророкують Гендира "Арсеналу" Івана Газідіса, з яким дружить син Сінгера Гордон.

Що ж стосується самого 71-річного Скароні, то він один з найкращих італійських Топ-менеджерів, колишній гoлoва найбільших енергетичної та нафтової компаній країни, який приніс їм рекордні доходи в історії. Віце-президент Rotschild Bank. Член Ради Директорів Abn Amro, театру La Scala і газети Il Sole 24 Oro. І з "Міланом" він знайомий, оскільки був призначений до Ради Директорів ще Сільвіо Берлусконі і залишався одним з двох, хто протримався там до серпня 2018-го. Більше того, Берлусконі передав йому 0.03 відсотки акцій клубу. Має він й досвід керівництва футбольним клубом - у "Віченці" в 97-99 роках, коли скромна команда переживала найкращий період у своїй історії з перемогою в Кубку Італії та півфіналом Кубка Кубків.

Щоправда, засудження на ув'язнення на початку 90-х у справі про хабарі і тривалий процес по іншій справі, але на ту ж тему (алжирському уряду на суму 198-ми мільйонів євро) затьмарюють картину. Та й наближеність до Сільвіо змушує говорити про маріонеток та тіньових власників. Але врешті-решт, в Італії засуджені політики та бізнесмени - правило, а не виняток. А по тому ж Тангентополі на початку 90-х була засуджена ще й родина Аньєллі, яка і тоді володіла "Ювентусом". І це засудження нікому не заважає. Що ж стосується залучення Берлусконі і думок про те, що проект Лі-Сінгер був влаштований екс-прем'єром для відмивання грошей або будь-якої іншої мети - з цим треба буде почекати. Поки нічого не відомо. Тож варто надати Скароні шанс.

Король Лео

Надали шанс вболівальники й Леонардо. А це було дуже непросто. Йому досі не можуть пробачити відхід до "Інтера" в 2010-му, вважаючи зрадником. Проте, в його менеджерських здібностях (на відміну від доволі обмежених тренерських) не сумнівається ніхто. Бразилець брав участь у побудові "Мілана" минулого десятиліття, саме завдяки йому в команду прийшов Кака. Потім побудував ПСЖ після приходу катарців. І нині з його поверненням відразу ж почалися розмови про прихід форвардів калібру Ігуаїна, Чіро Іммобіле та Каріма Бензема. Агент останнього лише сміявся у відповідь, перший був готовий залишити "Ювентус" лише в разі підвищення зарплатнi. Але в підсумку Леонардо дотиснув всіх.

Його принциповість у перемовинах з "Юве" про здійснення потрійної угоди стала вирішальною. Туринці спочатку ніяк не бажали віддавати Кальдару, адже він вважається майбутнім італійської оборони, однак Лео відмінно зіграв на гарячому бажанні опонента повернути Бонуччі. Ігуаїн заявив, що зважився на перехід саме після розмови з ним. Ведуться переговори з екс-гравцем "Шахтаря" Бернардом, йдуть розмови про прихід Матео Ковачіча з "Реала", захоплені вболівальники "россонері" вже повністю вірять в те, що Леонардо приведе великі імена незважаючи на обмеження Фінансового Фейр-Плей.

Бразилець заявляє, що мета клубу - повернутися у європейську еліту раз і назавжди. І люто працює в цьому напрямку. Оборона вже виглядає доволі перспективно. Двох воротарів рівня Джанлуїджі Доннарумми і Хосе Мануеля Рейни немає у жоднoї команди в Італії. Та й навряд чи будь-хто у Європі має другого воротаря такого рівня. Джіджо влаштовував скандали рік тому, та нині вже не бажає йти. Кальдара та новий капітан Алессіо Романьолі - майбутнє італійського футболу і здатні стати лідерами команди та збірної на найближчі десять років. Підмінятиме їх Матео Мусаккьо, екс-лідер "Вільярреала" - однієї з шести найкращих команд Іспанії. Ще один молодий італійський захисник Давіде Калабрія провів відмінний минулий сезон. Фіналіст Мундіалю Іван Стрініч прийшов у якості вільного агента і допоможе на лівому фланзі оборони. Бонуччі, який провалив півсезону і не бажав залишатися, звільнив гроші для зарплатні Ігуаїна (7.5 млн). З його відходом атмосфера в команді покращиться.

Так, бракує потужності та лави у центрі поля, а також креативу в атаці. Ігуаїн вже немолодий і постійно чує критику на власну адресу за зайву вагу, флегматичність і зникнення у вирішальних матчах. Чутки про прихід на посаду головного тренера Антоніо Конте тільки-но владнає справи з компенсацією від "Челсі" не додають тиші. Негаразди Леонардо з Гаттузо давно відомі, нехай й Ріно заявляє, що ще кілька років тому все було влагоджено. В будь-якому разі, заміна тренера за кілька днів до початку сезону - завжди величезний ризик. Така заміна у "Інтері" два роки тому принесла один з найгірших сезонів команди в історії. Але хоча б антирекорду минулого сезону за забитими голами найкращого бомбардира команди у лізі (десять голів Патріка Кутроне - найгірший результат за останні 35 років) вже точно вдасться уникнути. Оскільки Гонсало - бомбардир від Бога, найкращий у лізі за останні п'ять років з 110-ма м'ячами. Саме він забив найважливіший гол "б'янконері" в лізі у сезоні 2017/18 - "Інтеру" на Сан-Сіро. Він вже обіцяє повернути "Мілан" на вершину. "Хто заб'є більше, я або Мауро Ікарді? Ви вже знаєте відповідь". Сильні слова від 30-річного гравця, який забив минулого сезону на 13 голів менше, ніж 25-річний співвітчизник. Втім, у "Мілані" нині можна часто почути такі слова. І вони мають підстави. Чи залишаться підстави наприкінці сезону?