Фейк НьЮве. Про гравців-привидів, які пошили в дурні всіх

Ще невідомо, яке саме місце в політичній та економічній історії посяде 45-й президент США Дональд Трамп. Зате в історії медіа він безсумнівно посяде дуже важливе місце. Вже легендарний вислів Трампа Fake News ("фальшиві новини") відображає всю картину сьогоднішніх ЗМІ і соціальних мереж. Потоки непідтверджених повідомлень, вигаданих скандалів, фейкових викриттів настільки потужні, що правда тоне в ниx, не встигнувши висловитися. В суперечках між "зрадофілами" та "перемоголюбами" відбувається не народження, а викидень істини. Брехати сьогодні легко.

Я ні в якому разі не намагаюся відбілювати минуле, не вважаю, що раніше трава була зеленішою. Друга найдавніша професія на те й друга найдавніша, ЗМІ брехали і до Йозефа Геббельса та газети "Правда". Розповіді про метеоролога, який покінчив життя самогубством через неправильний прогноз погоди, так і залишаються розповідями. Різниця лише в тому, що раніше монополією на вселенську брехню володіла влада, зокрема й четверта. Нині потоки брехні можуть йти як згори - з газет та телебачення, так і знизу - з соцмереж та блогів. Папа Римський Франциск вважає Інтернет благословенням. У відповідь йому можна навести чимало прикладів, які ставлять під сумнів таку заяву. Це ми і зробимо. Звісно, з акцентом на футбол.

Лисиця в образі зебри

19-річний Діонісіо Фарід Родрігес - уродженець південного мексиканського штату Оахака. Син відомого в провінції професора і політика, який представляє правлячу в країні партію. Футболіст, центральний захисник, який виступав за три клуби Другого та Третього дивізіонів, а під час зборів в США сподобався скаутам "Райо Вальєкано", "Хетафе" та самого "Ювентуса". В результаті рік тому він переїхав до Турина, почав активно грати за Прімаверу "б'янконері", забив десять м'ячів за сезон, серед них і в юнацькій Лізі Чемпіонів. Він навіть грав в контрольних матчах за головну команду клубу разом з Пауло Дибалою, Кріштіану Роналду і Маріо Манджукічем. Були повідомлення про прийдешній дебют за першу команду. Спадкоємець Рафаеля Маркеса здавався знайденим.

Слід зауважити, що Оахака - один з найбідніших штатів Мексики як в економічному, так і в футбольному плані. Клубам провінції похвалитися немає чим, серед гравців можна згадати лише Чемпіона Німеччини-2007 у складі "Штутгарта" Рікардо Осоріо та екс-вінгера "Вільярреала" Хав'єра Акіно. Тому такий успіх Діонісіо призвів до фурору.

Місцеві ЗМІ брали у нього інтерв'ю один за одним, називали його одним з найбільших талантів мексиканського футболу. Сам гравець розповідав про пристрасть до футболу з раннього дитинства, про батька та дядька, які підтримували його і з великими труднощами зібрали для нього гроші для переїзду до Італії, згадував про біль та жертви, принесені в ім'я успіху в футболі. Говорив про те, що спорт навчив його дружити, працювати в колективі, боротися, бути скромним, хвалив чудового тренера Массіміліано Аллегрі і дисципліну в його клубі. Постійно закидав у свій Інстаграм фотографії в футболці "Юве" з тренувань та матчів Прімавери, в результаті набравши понад 16 тисяч фоловерів.

Потім Фарід почав давати лекції юним футболістам Оахаки, закликаючи дітей боротися і не припиняти вірити в себе. Брав участь в різних конференціях та зустрічах, зокрема і з представниками місцевої влади. Причому за ці конференції та зустрічі вимагав по 1000 песо на день (55 доларів в Оахаці - трохи вище тижневої зарплатні низькокваліфікованих робітників). Цю суму охоче викладали за зустріч з гравцем, на якого діти дивилися як на кумира. Батьки та тренери розповідали, що фото з гравцем "Ювентуса", автограф і навіть просто перебування в одній кімнаті з ним впливали на юних футболістів найсприятливішим чином і змушували старанніше вчитися і тренуватися.

Збори грошей, організовані Родрігесом в Twitter на свою чергову подорож до Італії, почалися доволі активно. Однак кілька днів тому ця ідилія перервалася у найболючіший спосіб. Виявилося, що вся історія була вигадана самим гравцем. Виявилося, що він грав лише в одній молодіжній команді Третього дивізіону Мексики і ніколи не був зареєстрований в Федерації Футболу країни на дорослому рівні. Також він ніколи не значився в "Ювентусі". Не факт, що він взагалі бував в Італії або в США. Фотографії, пов'язані з чемпіоном Італії, були майстерно зроблені за допомогою фотошопу з використанням реальних фото реального гравця Прімавери португальця Жоау Серрау.

Всі розповіді про скаутів, "Хетафе", Аллегрі були вигадані самим Діонісіо від початку і до кінця, як і "статистичні дані" з його сайту. Схоже, за допомогою батька, який супроводжував сина на конференціях.

Привид нового Хаджі

Вся ця історія виявилася абсолютним фейком. На який купилися місцева преса та влада провінції. А головне - юні шанувальники гравця, безнадійно розбиті такою зрадою. Слова батьків після розкриття брехні про сльози дітей, про пробиті м'ячі, подаровані колишнім кумиром і розірвані футболки з його підписами красномовніші за все інше. Саме вони жорстко ставлять під сумнів слова голови Ватикану. І дивно, що таке вдалося в 2018-му році, коли всю інформацію можна миттєво перевірити. Але це факт. Звісно, існують підозри в тому, що преса Оахаки якимось чином брала участь у всьому цьому. Але доказів немає. Та й інші подібні приклади підтверджують реальність такого проколу. Про них варто згадати.

Відразу ж пригадується історія Алі Діа з 90-х. Сенегалець грав не більше, ніж за аматорські клуби Франції, Німеччини та Англії. Однак потім потрапив в "Саутгемптон". Сталося це після дзвінка головному тренеру Грему Сунессу. Співрозмовник представився Джорджем Веа, заявив, що Алі - його кузен, гравець збірної Ліберії і виходець з академії "Парі Сен-Жермен". Сунесс повірив і надав гравцеві контракт та 54 хвилини в матчі АПЛ, в яких, на думку легенди "святих" Метта Лє Тіссьє, новачок виглядав як оленятко Бембі на льоді. Можна згадати і про "Кайзера" Карлоса Енріке, який примудрився (за допомогою партнерів по командам, яким подобалася його компанія) протягом 20-ти років отримувати контракти в бразильських клубах, не відігравши за них ані хвилини. Цей вкрай слабкий гравець симулював травми, також зливав Fake News про себе в пресу і за допомогою цього, а також друзів-зірок Зіко, Карлоса Альберто та Бебето незмінно знаходив собі новий клуб. Про нього в результаті навіть зняли стрічку під назвою "найкращий гравець, який ніколи не грав в футбол".

Пригадується й історія 20-річного працівника супермаркету Лусіано, який випросив у одного з друзів його паспорт і внаслідок цього став 16-річним Еріберто, завдяки чому потрапив до юнацької команди "Палмейраса". Хоча цей гравець хоча б довів свою профпридатність, плідно відігравши за "Болонью" та "К'єво" і не перейшовши до "Лаціо" лише через рішення нарешті зізнатися у всьому. Та й після піврічної дискваліфікації за цю справу відіграв кілька матчів за сам "Інтер".

До того ж, махінації з віком добре відомі і у нас. А ось історію Масала "Массі" Бугдува неможливо оминути, тим більше, що вона найбільше схожа на історію Фаріда. Вона навіть більше шокує. У 2008-му році BBC та AP не раз повідомляли про боротьбу "Арсенала" та "Ліверпуля" за послуги 16-річного молдовського футболіста, який став наймолодшим дебютантом в історії збірної і називався "найкращим гравцем Східної Європи з часів Георге Хаджі" (Андрій Шевченко, напевно, образився). Гравець дав чимало коментарів на цю тему, як і його агент Сергей Юліков і журналіст Слован Дарковіч. L'Equipe, Goal.com і відомий журнал When Saturday Comes говорили про молодого таланта, а Times навіть включив його до тридцятки найкращих молодих гравців у світі. Однак незабаром виявилося, що... такого гравця просто ніколи не існувало.

Мова про проект ірландського журналіста Деклана Ворлі, який бажав розкрити всю абсурдність індустрії літніх та січневих трансферних новин. Він вигадав і Масала, і Юлікова, і Дарковіча, вигадав блог останнього, у якому з'являлися новини про гравця, завантажував відомі форуми новинами на тему, на які купилися AP та Times, додавав відповідну інформацію в Wikipedia. Вигадав молдовську газету Diario Mo Thon, два останніх слова в назві якої в перекладі з ірландської означають "мої сідниці". Та й саме ім'я гравця взятe з відомого ірландського оповідання "M'asal Beag Dubh" ("Мій Чорний Віслюк"), яке розповідає про спробу продати нікчемного осла за високу ціну. І все це спрацювало. Переглянути склади збірної Молдови та "Олімпії" з Бєльц і зв'язатися зі справжнім журналістом з Молдови в результаті здогадалися лише через півроку.

Яка мораль цієї статті? Не читати реальні мексиканські і вигадані молдовські газети вранці? Не вірити нікому? Перевіряти будь-яку інформацію? Третє вже ближче. Знаменитий фантаст Роберт Шеклі говорив: "В інформаційній війні той, хто говорить правду, завжди програє, оскільки обмежений правдою. Брехун може говорити все, що завгодно". Якщо епізоди, описані вище, можна назвати інформаційними битвами, то ми, читачі та вболівальники, їх програли. Уважно готуємося до наступної.