В жерлі Везувію. Наполі близький до закінчення ери?

"Наполі" перебуває в кризі, не баченій з часів скандалів з наркотиками та банкрутства. Сьоме місце у лізі, найгірший старт за десять років, заколот гравців і фактично тренера проти керівництва через "заїзд на базу" і великі штрафи за це, лють вболівальників, які навіть закликають випустити на поле молодіжну команду. Навіть успіх у Лізі Чемпіонів не покращує враження. Президент Ауреліо Де Лаурентіс погрожує продати всіх гравців і сам клуб, головний тренер Карло Анчелотті отримав ультиматум на матчі проти "Удінезе" у лізі та "Генка" в ЛЧ. Преса пише про "внутрішню громадянську війну". А у неї, як і у революції, немає кінця. Спробуємо ж висвітлити хоча б початок.

Який півзахист - така й команда

Почнемо з очевидного - результату та гри. "Наполі" видав найгірший початок сезону з 2009-го року, на 12 очок гірший, ніж рік тому. Відстає від лідера чемпіонату на 18 очок, а від четвертої команди - на дев'ять. В останніх десяти матчах набрав лише 11 очок з різницею м'ячів 10:10. А в останніх шести матчах ліги не перемагав взагалі. В травні лише "везувіані" делегували одразу двох гравців в Топ-10 бомбардирів сезону. Нині - жодного в Топ-12. Немає жодного і в Топ-8 асистентів, хоча в травні двоє були в Топ-3. Особливо ж впадає в очі падіння півзахисників. Зелінскі, Руїс та Аллан у сезоні 2018/19 забили 13 м'ячів, нині за майже сорок відсотків сезону на їхньому рахунку лише один.

Причому все почалося ще у січні. Перше коло сезону 2018/19 "Наполі" закінчив впевнено другим. За окремим ж результатом другого був лише шостим. Шостий і за набраними очками в 2019-му році загалом. Після другого місця в 2018-му році та першого в 2017-му, після чотирьох сезонів поспіль в Топ-3 мова про падіння. Причому за статистикою матчів все добре. "Наполі" все ще серед двох лідерів у володінні м'ячем та ударах по воротах. А п'яте місце за ударами в площину воріт "компенсує" лідерство за влучаннями в каркас (9). Тобто, не щастить. Втім, як відомо, статистика - лише трохи більше, ніж велика брехня. А думки про нещастя не виведуть з кризи.

Найбільш очевидна причина невдач - проблеми в центрі поля і на флангах оборони. Капітан Марек Гамшик пішов ще у січні, Анчелотті не був задоволений жодним зі своїх крайніх захисників. Проте, влітку команда в цих зонах посилилася лише Ельїфом Елмасом та Джованні Ді Лоренцо - молодими, недосвідченими і слабкими в обороні гравцями. В атаці і в центрі оборони "везувіані" якраз посилилися чудово. Ірвінг Лосано, Фернандо Льоренте... Прихід Костаса Маноласа за 21 мільйон євро і непотрібного Амаду Діавара Марчелло Ліппі взагалі назвав "крадіжкою року". Однак незбалансованість на позиціях Елмаса та Ді Лоренцо вплинула і на грека, і на мексиканця.

У Лізі Чемпіонів все чудово. Нічия вдома проти слабкого "Генка" виведе до 1/8 фіналу. Справа в тому, що "Ліверпуль" та "Ред Булл Зальцбург" грають і дають грати іншим. Тому проти них Анчелотті міг бути обережним. Обидва голи у ворота англійців (2:0) було забито під час присутності на полі трьох опорників і найпрацьовитішого з атакерів Хосе Кальєхона. Такий самий склад здобув перемогу в Зальцбурзі (3:2). А в Ліверпулі (1:1) захисник Ді Лоренцо грав праворуч в атаці, а опорник Руїс - ліворуч. У лізі ж доводиться ламати "автобуси", і Анчелотті виставляв лише двох опорників в застарілій схемі 4-4-2. У боротьбі проти трьох вони часто оголювали центр поля та оборону.

Войовничий антикомунізм

Втім, все вищесказане - лише верхівка айсберга. Навіть відмова гравців від вимоги президента залишитися на базі на тиждень, великі штрафи за відмову, бажання продати всіх і навіть клуб, і навіть підсумкове рішення Анчелотті зачинити гравців на базі - наслідки, а не причини. Пояснити ці події, пояснити найяскравіші відтинки з виносами "Ювентуса", "Аталанти" та "Роми" зі слабкими в тих самих матчах, і особливо - слабкі в матчах проти кризових "Торіно", "Дженоа" та "Болоньї", які просто возили неаполітанців, доведеться глибше. Тут і менталітет міста та клубу, і характер його президента та тренера, і курс наставника, і настрій гравців з ієрархією у роздягальні.

Перш за все, Неаполь - особливе місто. Любов місцевих вболівальників до футболу та "Наполі" безмежна, ірраціональна та неврівноважена. Тому й особливо гостра реакція на будь-яку подію. Вони протестували навіть навесні, називаючи друге місце "шляхом в нікуди". Після сотні мільйонів на придбання без втрат влітку та слів Анчелотті про гру на перемогу говорили лише про Скудетто. І рання невдача викликала ланцюгову реакцію. Розгром будинку Аллана та авто Зелінскі, банери на відкритих тренуваннях про "найманців", найнижчий відсоток відвідуваності стадіону у лізі - результати відчаю тих, хто вже майже доторкнувся до Скудетто. Через високий підйом команди відчуття падіння було нестерпним.

Ланцюгову реакцію викликала і поведінка президента. Де Лаурентіс завжди висловлювався жорстко, сварився з арбітрами і своїми ж тренерами, Мауріціо Саррі поливає брудом і нині, через півтора року після його відходу. Останнього він називав "комуністом", суддям заявляв, що "чистили б картоплю, якби не ми". Говорив про "собаче" життя в Англії та Китаї, куди зібралися його гравці. Навіть Анчелотті напівжартома-напівсерйозно говорив, що президент телефонує йому занадто часто. І колись така поведінка повинна була вибухнути йому в обличчя. Неможливо постійно тримати клуб в такій напрузі. Неможливо постійно безкарно ображати підлеглих.

Доброта покарана

Роль тренера в провалі також велика. Доброта, спокій та виваженість Анчелотті раніше творили дива. Нині ж гравці просто сідають йому на голову і роблять, що бажають. Як було в "Баварії". Крім цього, після "Мілана" Карлетто не розвивається в плані тактики, у нього немає чіткої схеми, його тренування слабкі. "Наполі" нині збивається на "кроси" з флангів з місця - протилежність Саррізму. В Мюнхені гравці навіть тренувалися додатково через слабкі клубні заняття. В "Наполі" та ж сама ситуація. А активну зайнятість сина та зятя Карло в штабі гравці вважають відвертим непотизмом. Як і присутність ненависного сина президента Едоардо. Забагато родичів.

І в нинішній кризі Карло повів себе неправильно. Спочатку виступив проти рішення Де Лаурентіса-старшого про "рітіро", фактично підтримав втікачів з бази (хоча сам залишився). Тим самим втративши в очах боса. Подейкують, що АДЛ не звільнив тренера лише через його велику зарплатню. Потім всюди заявляв, що в команді все чудово, немає ніякої війни і ніяких конфліктів, тим самим втративши довіру преси. А потім визнав, що повинен бути суворішим, заявив, що команда недостатньо старається. Але при цьому фактично випрошував у гравців "рітіро" в особистій бесіді. У них він також втратив авторитет.

Гноми духу

І тепер настав час поговорити про гравців. Січневий від'їзд Гамшика до Китаю залишив команду не лише без метронома в центрі поля, який приносив баланс. Але й без лідера, справжнього капітана та чоловіка. Не побоюся цього пафосного висловлювання, велетня духу. Майже те ж саме можна сказати і про Хосе Мануеля Рейну, який пішов влітку 2018-го, і про Рауля Альбіоля, який пішов влітку 2019-го. І хто заповнив дірку в ієрархії команди? Лоренцо Інсіньє, Каліду Кулібалі, Аллан та Хосе Кальєхон. Вельми проблематичний список. Саме вони керують в колективі, який втік з "рітіро" і навіть боягузливо контактував з адвокатами з приводу правомірності таких зборів.

Інсіньє став капітаном. Проблема в тому, що вихованець клубу та головний улюбленець вболівальників з часів Дієго Марадони ніколи не був лідером, ніколи важко не працював, часто скаржився на життя. Не знаходив себе в інспірованих тренером стрибках між позиціями форварда та лівого вінгера. Влітку взагалі бажав залишити клуб. А вже восени визнавав, що не в добрих стосунках з Анчелотті. І сам Карло критикував його форму, садив в запас у важливих матчах, говорячи, що Лоренцо неефективний і не проявляє себе повністю, коли він та команда на межі. Який з такого гравця лідер?

Не лідер й Кулібалі. Брила в обороні, один з найкращих центральних захисників у світі, мета багатьох європейських грандів. На полі він справді командувач. Та ще й завжди був прив'язаний до клубу, не вимагав трансферу. І в розпалі поточної кризи видавав пости про любов до клубу і до міста, "домівки" та "місця народження дітей". Проблема в його м'якому характері за межами поля. Не лідери і гравці на найважливішій позиції в будь-якій команді, спадкоємці Рейни. Алекс Мерет занадто молодий та мовчазний. А Давід Оспіна говорить про примирення та вину гравців, його дружина повідомляє, що він боїться дивитися людям в очі і тому не водить дітей до школи. Але й він, як і Алекс з Каліду, не впливає на команду.

А Кальєхон та Аллан? Ось вони лідери, трудоголіки, відпрацьовують в обороні. Тут справа в іншому. Бразилець прагнув піти до "Парі Сен-Жермен" влітку і "має зуб" на керівництво через приховування від нього фактів пропозиції (на його думку). Звідси і його нецензурний випад на адресу Едоардо Де Лаурентіса у роздягальні. І "статус" лідера заколоту з чималим штрафом. Що ж стосується Хосе, то йому, як і Дрісу Мертенсу, пропонують новий контракт після літа 2020-го року, але, на їхню думку, з заниженими сумами. Приправляючи пропозицію словами "якщо вони бажають жити як собаки (там було міцніше слово) в Китаї на великих грошах, нехай їдуть". Тому обидва почуваються незатишно.

Згідно з повідомленнями преси, нині команда розділена на чотири табори. А клуб, виходить, на шість, якщо рахувати команди Анчелотті та Де Лаурентіса. Щонайменше. Всі вже обговорюють наступне місце роботи наставника. В такому стані працювати неможливо. Хоча й "рітіро" зазвичай покращує результати. Покращив і в самому "Наполі" чотири роки тому, хоча тоді головний тренер Рафаель Бенітес та гравці також протестували. Але нині все складніше. Якщо слова Карло про "тип команди, яка швидко втрачає себе і не менш швидко знаходить" не підтвердяться, доведеться різати по живому. Питання, по кому саме.

Фото - Getty Images, Zimbio.com, Gazzetta.it