Мурахи після атомного вибуху. Яка збірна Італії oчiкує на Україну?

Якби рік тому хтось сказав нам, що у жовтні 2018-го збірна України перебуватиме в значно кращому стані, ніж збірна Італії, ми б одразу замовили прямий транспорт до психіатричної лікарні. Однак все це правда. Підопічні Андрія Шевченка лідирують у своїй групі Ліги Націй, абсолютно спокійні і чітко знають, за якою тактичною схемою і в якому стилі вони повинні грати. А сьогоднішній суперник не вийшов на Чемпіонат Світу вперше за 60 років, почав новий цикл погано, вже перебуває під вогнем критики і нервово шукає свою гру і нових гравців. Отже, яка ж збірна Італії очікує сьогодні на українців в товариському матчі у Генуї?

Нервова

Італійці так і не оговталися від шоку, викликаного невиходом на Чемпіонат Світу-2018. І не оговтаються, поки збірна не виграє великий турнір. Тому нині вони вкрай боляче реагують на будь-яку локальну невдачу, ще жвавіше і завзятіше, ніж зазвичай обговорюють будь-яку подію у збірній і будь-яке рішення головного тренера. Після нічиєї та поразки у вересневих матчах Ліги Націй найбільші італійські газети виходили із заголовками на кшталт "Італія не прокинулася" (алюзія на слова з національного гімну "Італія прокидається"), "збірна Роберто Манчіні вже в кризі", "маленька Італія". Багато вболівальників настільки розчарувалися в збірній, що знизили рівень зацікавленості нею. А це для похиблених на футболі італійців звучить жахливо.

Звісно, такі події створюють нестерпну атмосферу навколо "Скуадри Адзурри". І вдіяти з цим нічого не можна. Манчіні, вимагаючи більше терпіння, одразу ж слушно заявляє, що в футболі і в Італії взагалі його просто немає. Тим більше, якщо локальні результати погані. А вони й справді кепські. Важка перемога над Саудівською Аравією, нічия та поразка у інших товариських матчах, нічия та поразка в перших офіційних після того провалу - все це лише підвищує рівень істерики у одних і апатії - у інших.

Мотивована

Місце проведення сьогоднішнього матчу має величезне значення і виводить його статус за межі просто товариського. 14-го серпня один з найвідоміших і найпопулярніших мостів в Лігурії Понте Моранді обвалився, забравши життя 43-ох осіб і зруйнувавши чимало будівель. Рана досі болить, мешканцям Генуї досі здається, ніби це сталося вчора. Манчіні, який відіграв 15 років за "Сампдорію", розповідає про те, що десятки разів проїжджав на цьому мості, говорить про біль, який відчуває все місто і закликає гравців принести хоча б трохи радості шокованій Генуї. Капітан "Дженоа" Доменіко Крішито, викликаний в збірну, говорить про те ж саме.

До матчу, який відбудеться на генуезькому "Луїджі Ферраріс", заплановані чимало заходів, пов'язаних з цією трагедією, на кшталт зборів коштів для постраждалих, відвідування місця катастрофи представниками обох збірних (вже відбулося).

На 43-ій хвилині гра перерветься на 30 секунд в пам'ять про загиблих. Тож цей матч дуже важливий для збірної, і італійці постараються виступити якомога пристойніше.

В пошуках тактичної схеми

Італія Антоніо Конте грала за схемою 3-5-2. Джамп'єро Вентура, призначений на посаду алленаторе Націонале завдяки відданості цій тактиці, майже відразу змінив її на 4-2-4. Манчіні продовжує пошуки. В домашньому матчі проти поляків його збірна грала за схемою 4-3-3 з вінгерами, які зміщувалися в центр. В гостьовому матчі проти португальців - за схемою 4-4-2, причому під час матчу вона була знову змінена на 4-3-3. Нині очікується та ж схема 4-3-3, щоправда, вперше - з фальшивою дев'яткою в особі вінгера/атакувального півзахисника/другого форварда Федеріко Бернардескі, який майже ніколи не грав на вістрі атаки. Можливий і перехід на схему 4-4-2, в якій одним з форвардів буде Лоренцо Інсіньє. Колишній вінгер "Наполі" феєрить на новій позиції і вже забив у поточному сезоні в лізі більше голів, ніж за весь попередній - шість. Якої схеми точно не буде? 4-2-3-1. Манчіні вже саркастично заявив, що не пам'ятає, яким чином грати за такою схемою.

Що виходило в останніх матчах з експериментів тренера? Нічого доброго. В Болоньї Бернардескі та Інсіньє застрягали в зоні перед лінією штрафного майданчика, а крайні захисники Давіде Дзаппакоста та Крістіано Бірагі погано підключалися. Центру поля вдавалося тримати м'яч і непогано комбінувати, але не загрожувати воротам. Крім банальних навісів і не менш банальних ударів здалеку, нічого створити не вдалося. Присутність в штрафному майданчику була нульовою. Високий пресинг виявився неефективним, та й швидко закінчився. У Лісабоні ж "адзуррі" взагалі оборонялися. Манчіні говорив, що перейшов на схему 4-4-2 для того, щоб форвардам було з ким грати. На практиці Чіро Іммобіле та Сімоне Дзадза були відірваними від інших і не скористалися регулярними довгими пасами на них.

В пошуках гравців

Місяць тому Манчіні скаржився на гостру нестачу гравців для збірної, говорив про найглибшу кадрову кризу в її історії, звертаючи увагу на те, що місцеві гравці в середньому отримують менше чотирьох місць у стартових складах команд Серії А. Він жорстко критикував тренерів клубів за надання переваги "більш слабким" легіонерам. Через це, за його словами, йому доводилося винаходити щось нове, шукати несподівані рішення. Саме цим екс-наставник "Інтера", який іноді грав без італійців взагалі, пояснював виклик в збірну гравців клубів рівня "Кальярі" та СПАЛ. Цим пояснив і вересневий виклик в збірну 19-річного Ніколо Дзаньоло, який ніколи не грав не лише за молодіжну збірну країни, а й у Серії А.

Схоже, для виклику четвертого такого гравця в історії збірної вистачило прізвиська "новий Стівен Джеррард", вже причепленого йому за відмінну гру на юнацькому рівні. Нині в збірній також присутній гравець з гучним прізвиськом. "Атомна мураха" Себастьян Джовінко отримав виклик після трирічної перерви і феєричних трьох років в "Торонто", де став найкращим бомбардиром в історії клубу і привів команду до трофеїв та інших значних досягнень.

В МЛС цю подію мало не святкують. В Італії значно скептичніші, пам'ятаючи, що ані в Серії А, ані в збірній 31-річний гравець ніколи не феєрив, так і залишившись нерозкритим талантом. Здивували й ще кілька рішень Манчіні. Нарешті згадали про 26-річного правого захисника Крістіанo Піччіні, який в останні три роки успішно грав за лісабонський "Спортінг", "Бетіс" та "Валенсію". Виклики гравця ротації "Сампдорії" Джанлуки Капрарі та форварда "Удінезе" Кевіна Лазаньї, який забив лише один гол протягом останніх п'яти місяців, також дивують.

В пошуках лідерів

Насправді, враховуючи кадровий голод в збірній, дивуватися немає сенсу. Манчіні вважає, що нині італійці перебувають у кращій формі, ніж місяць тому і заперечує, що команда має проблеми в атаці. Тим не менш, він не викликав до збірної ані свого улюбленця Маріо Балотеллі, який провалився у вересні в збірній і провалюється з початку сезону в клубі, ані надію країни Андреа Белотті, який також слабко грає в клубі. Не викликаний Дзаппакоста, який у вересні грав в "старті" і не грає в "Челсі" з початку сезону. Дзадза грав в стартовому складі коли не грав в "Торіно" і не викликаний зовсім після першого голу за нову команду. Брайан Крістанте грає в "Ромі" не так часто, ніж раніше, як і Роберто Гальярдіні в "Інтері" і Бернардескі в "Ювентусі". Маттіа Перін не грає в "Ювентусі" зовсім, як і Емерсон - в "Челсі". Лоренцо Пеллегріні чудово грав в останні два тижні на новій позиції під нападником, але до цього провів слабкі 13 місяців у "Ромі". Та ще й Маттіа Кальдара, Алессіо Романьолі, Патрік Кутроне та Даніло Д'Амброзіо травмовані, всі, крім першого були відпущені вже з табору збірної. Кадрова ситуація насправді жахлива.

Всі говорять про омолодження збірної. При цьому лише восьми з 27-ми гравців, які нині перебувають у розпорядженні Манчіні, ще не виповнилося 25. В центрі оборони немає альтернативи вічній парі Бонуччі-К'єлліні. 12 різних авторів останніх 12-ти голів - ознака відсутності лідера атаки. Та й загалом стартовий склад наповнений гравцями, які провалилися у попередньому Відборі. Марко Верратті, Інсіньє, Жоржиньо, Чіро Іммобіле, Алессандро Флоренці, К'єлліні та Бонуччі не довели, що здатні витягнути збірну з трясовини, в яку її втягнули.

Не довели не лише в збірній, але й на клубному рівні. Адже крім двох останніх і ще двох НІХТО зі збірників ніколи не вигравав Чемпіонат або Кубок у лізі Топ-5, або Лігу Чемпіонів. Італія й справді більше не народжує чемпіонів, як кажуть в італійській пресі.

Талановита молодь є. Але мало. Справжні таланти - лише воротар Джанлуїджі Доннарумма і флорентійська пара атакерів Бернардескі-Федеріко К'єза. Бернардескі дуже розумний, варіативний, сильний фізично, відмінно пробиває по воротах і пасує, К'єза стрімкий, спортивно нахабний, неймовірно технічний. Обидва здатні за пару років провести збірну далеко. Але не факт, що нині їх вистачить для перемог над Україною та Польщею.