Манчестер Юнайтед в пеклі

Вчора, 3 листопада 2016 року, Манчестер Юнайтед програв турецькому Фенербахче. Без боротьби, без емоцій. Це була ще одна гра, з якої суперник вийшов переможцем.

"Це вже не той Юнайтед, якого я знаю".

"У цієї команди немає нічого спільного з Червоними Дияволами".

"Команді не вистачає характеру".

"В мене депресія від їхньої гри".

Дивно, але рівно 23 роки тому, 3 листопада 1993 року Манчестер Юнайтед грав з іншою турецькою командою - Галатасараєм. І це була гра, яка не має нічого спільного із вчорашнім поєдинком.

Жеребкування звело їх у другому раунді Ліги Чемпіонів. Це був сезон, в якому Алекс Фергюсон збирався виграти головний турнір. У чемпіонаті все йшло непогано, тому команда могла зосередитися на грі з турками.

Перший матч на Олд Траффорд почався якнайкраще для господарів. Вже до 14 хвилини Юнайтед вів 2:0. Однак, відповідь гостей шокувала всіх. Вони забили 3 м'ячі, і, якби не Кантона, який зрівняв рахунок наприкінці гри, то Галатасарай поїхав би додому з вольовою перемогою в кишені.

Матч запам'ятався не тільки великою кількістю голів, а й поведінкою Петера Шмейхеля, який без церемоній випхав за межі поля вболівальника.

"Вони будуть чекати вас в аеропорту". Таким чином головний тренер Галатасарая Райнер Холлманн попередив англійців про небезпеку, яка їх чекає в Туреччині.

"Коли ми увійшли в зал аеропорту, сотні турецьких уболівальників щось кричали, співали, скандували. Ми побачили плакат: «Ласкаво просимо в пекло». Інші кричали: «Сьогодні ви помрете!», «Вам кінець!». Це був не найтепліший прийом, скажу чесно. Здавалося, що весь Стамбул знав про наш приїзд ". - Згадує захисник МЮ Денис Ірвін.

Коли підопічні Алекса Фергюсона вийшли на розминку, почалася вистава. Футболісти не могли чути один одного - так було шумно на стадіоні. Вболівальники Галатасарая просто звіріли на трибунах.

Початок матчу анітрохи їх не заспокоїв. Гра проходила дуже нервово, без гострих моментів біля воріт. Напруга зростала і врешті-решт Кантона не стримався і отримав червону картку наприкінці поєдинку. Але найстрашніше почалося після фінального свистка.

Денис Ірвін в своїй автобіографії так описав цей момент:

"У нас полетіли всілякі предмети. Поліцейський вдарив Брайана Робсона кийком. Ми думали, що поліція буде захищати нас, але це було не так. Що ще гірше, в сера Алекса полетів уламок цеглини, коли ми покидали стадіон. У Стіва Брюса полетіло щось скляне ".

Це був жахливий день для Манчестер Юнайтед. 3 листопада 1993 года ..

У тому сезоні Юнайтед став чемпіоном Англії.

Перемогу ж у Лізі Чемпіонів довелося чекати ще шість років. Але це був Юнайтед, який ніколи не здавався.