Творець Абатства Даунтон зняв для Netflix серіал про футбол. Чи варто дивитися?

Якщо і дивитися колись драму про вікторіанський футбол, то тільки зараз, коли хорошого сучасного футболу немає, і не передбачається найближчим часом.

"Англійська гра" (The English Game, 2020) – дітище Джуліана Феллоуза, який відомий сценарієм до фільму "Госфорд-парк" і створенням серіалу "Абатство Даунтон" про життя англійських аристократів. Його новий серіал складається з шести серій і розповідає про зародження професійного футболу в Англії в 70-80-х роках XIX століття.

Футбол – це гра "джентельменів", тобто любителів. Вихідці з багатих і аристократичних сімей придумали звід правил і організували найстаріший в світі клубний турнір (Кубок Англії). Вони логічно припускають, що футбол повинен залишатися таким, яким вони його придумали. Однак з промислової півночі насувається загроза "їх спорту" – команди фабричних робітників, за які, крім самих робітників, грають перші професіонали.

Феллоуз, як консерватор і член палати лордів, грубими деталями зображує класові відмінності між вершками суспільства і плебсом: чоловіки-аристократи п'ють портвейн після вечері з п'яти страв, вони говорять правильною англійською, трохи зарозумілі, але завжди думають про честь і гідність. Їхні дружини мають проблеми з дітонародженням. У народі все по-іншому – пиво в тісному пабі, кепка на голові, перебільшений ланкаширський акцент. Коли вони розлючені черговим скороченням зарплати на фабриці, то готові влаштувати бунт і самосуд. Головне – це прогодувати сім'ю. Самотні жінки з демосу одна за одною вагітніють від панів, прислужуючи їм в клубах.

Класові відмінності між аристократами і народом проявляється не тільки в звичках і життєвому укладі, але і в грі в футбол, що є історичною правдою. Любителі з Лондона і з ближніх графств мають гарне здоров'я і міцні тіла, тому схильні до силового способу ведення гри. Відібрати м'яч у грубому підкаті, продавити суперника і силою заштовхати м'яч у ворота – це про них. Вихідці з півночі не могли зрівнятися з аристократами в силі – вони розвивали ігрову взаємодію. "Твоя гра в пас – це майбутнє футболу", – говорить новоявленому професіоналу з Шотландії його покровитель, власник фабрики.

Цей футболіст – Фергюс Сутер, реальна історична особа, перший професіонал в історії футболу. Він працював муляром, виступав за шотландську команду "Патрік", а потім перебрався в Ланкашир, де грав за "Дарвен" і "Блекберн Роверс". Його антагоніст – лорд Артур Кіннерд, "перша зірка в історії футболу", який грав в дев'яти фіналах Кубка Англії (рекорд по сей день). Після закінчення кар'єри Кіннерд 33 роки очолював Футбольну Асоціацію.

За серіалом, Сутер і Кіннерд вперше зустрілися на полі в 1879 році, коли "Дарвен" став першою робочою командою, яка вийшла до чвертьфіналу Кубка Англії. Там вони мали зіграти з фаворитом турніру "Олд Ітоніанс". Команда аристократів з Кіннердом вигравала після першого тайму 5:1, але "Дарвен" зумів відігратися після перерви і звів матч внічию 5:5. Команда Сутера запропонувала дограти матч в овертаймі, але "Олд Ітоніанс", чиїм воротарем і капітаном був президент ФА Френсіс Маріндін, навідріз відмовилися. Оскільки за правилами тих років всі чвертьфінальні матчі повинні були проходити в Лондоні на "Кеннінгтон Овал", "Дарвену" знову потрібно було добиратися через всю країну на поїзді, щоб зіграти перегравання. Нерозуміння і неприйняття "півночі" і "півдня" – це зав'язка серіалу і одночасно каталізатор зародження класового футбольного конфлікту, який, в результаті, привів до перемоги професіоналів. Автори серіалу навмисно допустили кілька помилок в хронології та історичних фактах, але в цілому достовірно зобразили футбол і його діячів того часу.

Феллоуз не був би Феллоузом, якби не обтяжив серіал додатковими сюжетними лініями: конфлікти поколінь, батьки-алкоголіки, любовні трикутники. Грубо кажучи, це не спортивна драма, а костюмна фантазія на тему благородства вищих класів в справі порятунку і просвіти плебсу. При цьому дивно, що футбольні епізоди зняті прийнятно, і не ріжуть око, як в інших футбольних фільмах. Це, а також гарна гра акторів і різноманітність костюмного реквізиту дозволяють серіалу бути цілком стерпним проведенням часу в два карантинних вечора.