Младен Бартулович: Для мене в Україні рідними є два клуби

Хорватський 33-річний легіонер "Інгульця" Младен Бартулович, який грав у Дніпрі з перервами із 2006 по 2015 роки, а між тим був у Кривбасі в 2008-2010, 2011-2013 роках, виділив у своїй футбольній кар’єрі насамперед ці два клуби.

Хоча пограв у Ворсклі, Карпатах, київському Арсеналі, польській Медзі й Волині.

Народився я взагалі на території сучасної Боснії та Герцоговини, але тоді це була територія Югославії. Батьки були вимушені втікати від війни до Німеччини, де власне й розпочиналася моя футбольна дорога, адже саме там я пішов до школи та вперше записався на секцію футболу. Потім сім’я повернулася до Хорватії, де вже вдалося потрапити до системи «Хайдука».

На дорослому рівні за «Хайдук» Младен встиг відіграти всього півтора роки, після цього «Дніпро» викупив його контракт.

Зрозуміло, що була певна невідомість щодо клубу, але «Дніпро» тоді вже знали в Хорватії за виступами в Кубку УЄФА. До того ж я грав проти «Дніпра» на зборах в Туреччині. Мені з адаптацією дуже допомогло те, що тодішній наставник команди Олег Протасов говорив англійською. У його тренерському штабі був серб, який дуже мені допомагав. Та й хлопці з команди вже потихеньку починали спілкуватися російсько-англійським міксом, і вже за пів року я міг спокійно говорити російською.

Бартуловича спитали, які клуби для нього є рідними.

Для мене рідними є «Дніпро» та «Кривбас», бо саме там я провів найбільше часу. Хоча тепло згадується й час проведений в Полтаві, якби не всім відомі обставини, то я б там залишився й надалі.

У Кривому Розі саме тоді підібрався гарний колектив і всі умови для гри в футбол були. В першому колі в нас не все виходило, а на другу частину чемпіонату всі вже виходили з розумінням того, що клуб помре. А нам нічого більше не залишалося як грати, адже всі були ще молодими і потрібно себе зарекомендувати для подальшого працевлаштування. Чималу роль в успіху тієї команди відіграв і тренерський штаб на чолі з Олегом Тараном, який нас постійно мотивував та заводив.

А з фінансової точки зору, згадує Бартулович, тоді рятували вдалі результати з грандами.

Під час зборів з «Карпатами» мені зателефонував Андрій Русол та сказав, що потрібно повертатися в «Дніпро». Хоча я готувався до другого сезону в «Карпатах». Справа в тому, що у Львові я класно провів перший сезон і хотілося залишитися. Але повернення до «Дніпра» у будь-якому випадку було кроком вперед, адже клуб був за статусом вищим та й команда тоді зіграла в фіналі Ліги Європи.

Звичайно, я більше спілкувався з хорватськими хлопцями, окрім Стрініча та Калініча в «Дніпрі» був фізіотерапевт з Хорватії та повар Любомир Тошич, який зараз працює в «Шахтарі». Окрім того були чехи: Мазух та Лаштувка, а взагалі в тій команді всі класно ладили між собою.