Чужинець на чужій землі. Олісадебе виводив Польщу на ЧС, але своїм так і не став

Як же ми все-таки ненавиділи цього Олісадебе! ..

Відбір на ЧС-2002 обіцяв стати українським тріумфом. Ще не закисло "Динамо", швидко прогресував "Шахтар", а Андрій Шевченко розривав Серію А. Хто міг нас зупинити?

До того ж група попалася на вигляд відмінна. Поляки - той ще гранд; білоруси і вірмени на папері слабші за наших; час норвежців проходив, а валлійців і не наступав, дарма що за них бігали Севідж, Белламі і Гіггз. Потрібно було просто вийти і взяти своє.

"Наша мета - 2002" - іноді здається, що з тих пір пройшло років сто. Ніяких тобі смартфонів, інстаграмів, карантинів; стара мирна Україна, в якій хоч і не завжди вчасно виплачували зарплати, зате ніхто не гинув на фронті. 2 вересня 2000 року головним полем бою був саме газон НСК, тоді ще не реконструйованого. У першому турі відбору до нас в гості завітали поляки, і перед грою ми поняття не мали, хто такий цей Еммануель Олісадебе і що забув у червоно-білій формі. І вже на 2-й хвилині дізналися.

***

Якось "польському Селюку" Рішарду Шустеру надіслали лист на електронку з Нігерії, і він на диво виявився не про мільярдну спадщину.

На пошті були відео виступів молодого нападника клубу "Джаспер Юнайтед", і Шустер клюнув. Такі юні африканці розходилися як гарячі пиріжки в чемпіонатах Східної Європи. Згадайте донецький "Металург" - скільки їх тут грало одночасно?

Але Олісадебе все-таки виділявся - він був швидшим, краще рухався, більше забивав. Агент привіз його спершу в краківську "Віслу". Тренер Войцех Лазарек провів з Еммою два тренування, після яких зізнався: "Рисю, якби у мене були гроші, я б його купив негайно. Але їх немає. Запропонуй його тим, хто готовий платити". Тренер не брехав: "Вісла" проходила через складний період перед тим, як перейшла в руки мільярдера Богуслава Купяла.

Наступного дня Шустер відвіз Олісадебе в хожувський "Рух", де його мало не кинули на гроші. Після кількох тренувань клубні менеджери взяли під руки футболіста, який нічого не підозрював, і запропонували підписати лист, мовляв, я хочу грати за "Рух", а Шустер, сволота така, мною маніпулює. Лист факсом відправили в "Джаспер Юнайтед", але нігерійці виявилися чесними хлопцями і повідомили агенту, що відбувається.

"Еммануель був сильно наляканий, не міг прийти до тями. Він питав, що буде далі, чому він не може знайти клуб. Я його заспокоював і обіцяв, що знайду місце, подбаю про нього. Я сказав, що він досягне великих успіхів".

Зараз згадуючи ту історію Шустер спокійний, але тоді він реально ризикував. Пощастило, що в останній момент підвернувся варіант з "Полонією". Сьогодні найстаріший клуб Польщі животіє в третій лізі, а ось в кінці 90-х на чолі з Єжи Енгелем команда була серед претендентів на медалі завдяки грошам Януша Романовського.

Шустер привіз крім Олісадебе ще цілу групу африканців, і заради них навіть організували спаринг. Еммануель тоді не забив, але обіграв трьох і віддав гольову. Коли після свистка Романовський запитав у тренера, мовляв, чи будемо брати автора гола, той посміхнувся: "Беремо, але автора пасу".

***

Так Олісадебе і опинився в Польщі. Зовсім один, без знання мови, культури. Чорт, він навіть не знав, що у Варшаві взимку падає сніг!

І ще Еммі не давалися нові навантаження. У Нігерії футбол як хобі, а в Екстракласі це важка робота. Олісадебе перейшов в "Полонію" влітку 97-го, але свій дебютний матч за клуб зіграв лише в квітні 98-го.

"Після переходу у Олі постійно виникали проблеми зі здоров'ям. Думаю, це через різку зміну ритму. Коли ж він звик до нового режиму, то повністю показав свій потенціал. Перш за все, він вражав швидкістю, завершальними ударами. Він умів вигравати матчі", - згадує капітан "Полонії" тих років Петро Дзєвіцький.

Взагалі серед одноклубників у Олісадебе переважали такі ж молоді хлопці, як він сам. Винятків було небагато - серед них воротар Мацей Щесни, чий син Войцех тільки-но пішов в школу. Але навіть в такому колективі нігерієць адаптувався не відразу. Міхал Жевлаков згадує, що "Олісадебе завжди був скромним, мовчазним, і перші місяці в роздягальні просто відмовчувався". За нігерійця говорила його гра: він не забивав багато, але його швидкість завжди створювала супернику проблеми. За це Емму і цінували.

Особливо сильно відіграв нападаючий в сезоні-1999/00, коли "Полонія" сенсаційно оформила "золотий дубль". Африканець забив 12 голів в 24 турах, один з яких в лобовому протистоянні з "Легією", на швидкості залишивши не при справах захист і воротаря. Класичний Олісадебе. Тоді-то його і вирішили на нашу голову натуралізувати.

***

Тренеру "Полонії" Єжи Енгелю запропонували посаду в національній збірній, і він наступного ж дня за підтримки тодішнього глави профспілки гравців Збігнєва Бонека звернувся до своєї зірки.

"Олі сказав, типу, а чому б і ні? У Нігерії мене не помічали, а ти даєш мені цей шанс, так що я згоден", - згадує тренер.

Він реально переживав, щоб у Емми в Польщі все вийшло. Син Енгеля Джордж навіть був боярином на весіллі нігерійця з полькою Беатою Смоліньською. Єжи особисто приніс заяву на отримання громадянства Олександру Кваснєвському, але президент Польщі довго сумнівався в футболістові. Лише дізнавшись про шлюб з Беатою, він підмахнув документ, чим викликав бурю обурення з боку консерваторів.

Польща в цьому плані далеко не Німеччина, а на початку століття різниця була ще значнішою. Все банально - в Олісадебе з трибун полетіли банани. Особливо "відзначилися" фанати в Любіні, ледь не зірвавши гру.

"Він не поляк. Він не знає польської мови. Він інший. Забивши кілька голів, він багатьом сподобався, але значна частина суспільства все ще не приймає цього, бачить в тому, що трапилося несправедливість по відношенню до польських футболістів", - писав про Еммануеля журналіст Кшиштоф Становський.

Паралельно агент Мирослав Скорупський звинуватив Олісадебе в тому, що він насправді на шість років старший, і навіть поїхав до Нігерії, пообіцявши добути докази. Правда, нічого так і не знайшов.

Гол в дебютному спарингу проти Румунії мав погасити напругу. А ще більше - історичний матч в Києві - той самий, в якому ми так сподівалися на перемогу, а отримали дубль Олісадебе ще в першому таймі. Але і це не спрацювало. Крайні праві продовжували знущатися над африканцем. Через два місяці після феєрії на "Олімпійському" його закидали бананами в Варшаві під час товарняка з Ісландією.

Капітан збірної Томаш Вальдох тоді був у нестямі від злості: "Банани кинули не в Олі, а у всіх нас. Якщо ви не хочете за нас вболівати, ми не будемо тут грати". У тому ж дусі виступили й інші.

"Олі дуже болісно на це все реагував. Я говорив йому, що люди повинні звикнути, що вони ще на руках його будуть носити. Але він сильно змінився. Під кінець він уже боявся залишатися один в готелі на ніч. Він постійно скаржився мені на кошмари, тижнями не міг спати", - розповідає Шустер.

Старий агент не кинув свого підопічного, і в січні 2001-го забрав його з недружньої Польщі в теплу Грецію, де Олісадебе підписав "Панатінаїкос". До збірної Польщі Емма, втім, продовжував викликатися, поки там тренував Енгель. У відборі до ЧС-2002 він провів сім голів, забивши Україні і в матчі-відповіді.

***

Ще один м'яч Еммануель провів вже безпосередньо на мундіалі - в ворота США. Але він вже не допоміг - "Кадра" була мертвою, розірваною зсередини.

Олісадебе тоді змовчав і заговорив лише через два десятиліття - вже в статусі провінційного нігерійського агента, а не бомбардира європейської збірної. Часи змінюються, і в випадку з Еммою не на його користь.

"На мундіалі деякі люди хотіли сяяти самотужки. Коли хтось не грає на команду, це проявляється швидко. До того ж були конфлікти між ветеранами і пресою, сварки через рекламу", - зізнався якось колишній бомбардир.

У 2001 році його навіть номінували на Золотий м'яч - швидше, як символ кампанії за рівність, ніж за спортивні успіхи, але все-таки це величезна честь. Тоді ж Олісадебе зацікавився туринський "Ювентус", але "Панатінаїкос" так і не виплатив "Полонії" всі гроші, тому гравець підвис в повітрі, і переговори вести було нікому. Ну а ще через пару років Еммануель порвав колінні зв'язки і на цьому його кар'єра де-факто закінчилася. В кінці нульових вдалося лише зрубати трохи грошенят в Китаї - і на тому спасибі.

Відносно збірної Польщі, то туди Олісадебе перестав викликатися навесні 2003-го. Після відставки Енгеля нове керівництво вважало, що темношкірий в команді створює навколо неї шкідливий ажіотаж, і Емма потрапив під негласне табу.

"Я ніколи не шкодував, що зіграв за Польщу. У мене до цих пір збереглися дуже теплі стосунки з деякими людьми. Я сам вирішив виступати, я так відчував. У футболі у кожного є свій учитель, який доглядає за тобою, допомагає. Для мене таким був тренер Енгель. Коли він сказав, що я йому потрібен, тому що ми всього досягли разом, я не міг відмовити".

Зі слів Олісадебе зрозуміло, що грав він не стільки за країну, скільки за свого тренера. Коли його звільнили, пішов і Емма, щоб не муляти нікому очі. З польського у нього залишився тільки паспорт і дружина, та й та подала на розлучення в 2017 році, коли нігерієць вирішив повернутися на історичну батьківщину, щоб працювати агентом. В африканських реаліях це виглядає так: приїхав на пустир, подивився на босоногих хлопців, що бігають за кулею із зім'ятих ганчірок, вибрав найбільш тямущих, взув і повіз на перегляд в одну з академій. Один з десяти може і підійде.

У 90-ті цей шлях пройшов сам Олісадебе, щоб 2 вересня 2000 року змусити замовкнути 70 тисяч українців, які зібралися на "Олімпійському".

Тоді здавалося, що у Еммануеля велике майбутнє, однак той матч так і залишився найвищою точкою його кар'єри. Польща прихистила його і подарувала хвилини слави, але в глибині душі так і не змогла прийняти.