Професія - нелюд: як Тоні Шумахер ледь не вбив Патріка Баттістона


Травма, яка увійшла в історію

Професія - нелюд: як Тоні Шумахер ледь не вбив Патріка Баттістона

Getty Images/Global Images Ukraine/ автор: Steve Powell


"Хто не бачив матч Франція - Німеччина, той нічого не знає про чемпіонати світу", - говорив згодом Мішель Платіні.

Німецька ж газета Hamburger Abendblatt написала, що це було "найогидніше видовище на всьому чемпіонаті". Дарма, що саме збірна ФРН тоді перемогла і пройшла у фінал.

Обидві точки зору справедливі. Матч був шикарний - з тих, що залишаються в історії назавжди. Але вчинок Тоні Шумахера затьмарив все інше. Його не можна виправдати або хоча б зрозуміти. При зрості 190 см і вазі 90 кг врізатися на повному ходу в голову суперника, який вже зупинився - це не фол, а злочин чи навіть замах на вбивство.

***

"Я пограв лише кілька хвилин, коли це сталося. Пам'ятаю, як Платіні побачив мій маневр і закинув м'яч, як умів тільки він. Я на повній швидкості мчу в штрафну ФРН, за мною ніхто не встигає. Тоні ще немає. Я намагаюся перекинути м'яч в ворота, а тоді бум ... Прокинувся я вже в лікарні. Без трьох зубів, з трьома зламаними ребрами і двома тріщинами в шийному хребці".

Більше Баттістон нічого не пам'ятав. Йому просто пощастило вижити. Медиків в ті роки на стадіонах не тримали. Та що там: поліція чотири хвилини не пускала на "Рамон Санчес Пісхуан" бригаду швидкої допомоги - типу, не дозволено.

Шумахер весь цей час нетерпляче постукував м'ячем по газону, лаявся з французькими вболівальниками, а Баттістону жестом вказував підніматися.

Можливо, це вплинуло на фанатів навіть більше, ніж саме порушення. Тоні не просто зробив боляче, але очевидно пишався цим, вважав своєю перемогою.

"Його професія - нелюдь. Це маленький жалюгідний слабак, якому подобається калічити людей", - написав наступного дня L'Equipe. Так, лексикон не журналістський, але в тій ситуації іншого й не чекали. Тим паче, після першого коментаря Шумахера щодо зіткнення:

"У нього всього-на-всього вибиті зуби? Без проблем, нехай надішле рахунок, я оплачу коронки".

***

Причому, знаєте, це був по-справжньому великий матч. Багато хто навіть вважає його найкращим в історії мундіалів.

Молоде покоління французів робило ставку на імпровізацію і натхнення тріо півзахисників Жиресс - Тігана - Платіні; Німеччина відповідала награними фланговими проривами і класом Румменігге, Літтбарські та Брайтнера. І ніхто не зупинився всі 120 хвилин!

Те, що за підсумком далі пройшли німці, симптоматично для ЧС-82. На тому турнірі у всіх ключових матчах оборона брала верх над атакою. Взяти хоча б катастрофу бразильців на "Саррії", коли хет-трик Паоло Россі і жахливе суддівство відправили додому Зіко, Фалькао і Сократеса.

З яскравим Алжиром імені Рабаха Маджера вийшло ще прикріше. Німці насміхалися над арабами, обіцяючи присвятити сьомий гол своїм дружинам, а восьмий - собакам, а в підсумку отримали 1:2. Для проходу далі ФРН і Австрії довелося розіграти мерзенний договірняк, котрий увійшов в історію як "хіхонська ганьба".

А ось Францію так легко відчепити не вийшло. На гол з добивання Літтбарські "Ле Бле" відповіли серією фірмових мереживних атак і м'ячем Платіні з пенальті.

Мішель взагалі грав прекрасно: у нього виходили сольні проходи, комбінації, тільки з ударами не щастило - часто бив вище воріт.

Німці, щоб осадити суперника, хамили. Шумахер в одному з епізодів буквально стрибнув на Дідьє Сікса, котрий нічого не підозрював, і той ледве уникнув травми. Не менш брудно Форстер вдарив ногою в спину Домініка Рошто. Сьогодні за таке показали б пряму червону - і грубість зійшла б нанівець. Але, на жаль, на дворі був 1982 рік.

***

Коли Платіні супроводжував носилки з Баттістоном до виходу зі стадіону, то вже знав, що арбітр Чарльз Корвер призначив просто удар від воріт.

Гра продовжилася і перейшла в додатковий час, де спершу два шедеври організували французи Трезор і Жиресс, а потім на них не менш красиво відповіли Румменігге й Фішер. Так що серія пенальті, а в ті роки головний спец по одинадцятиметрових грав за ФРН.

Так-так, той самий Тоні Шумахер. Пізніше він розповідав, що першим серед воротарів почав робити шпаргалку, де відзначав, хто і в який кут найчастіше б'є. Цей папірець він засовував в рукавичку і діставав при необхідності.

Так ось, в серії з Францією Шумахер потягнув два пенальті, а його візаві - лише один. "Пісхуан" до того моменту люто вболівав за "Ле Бле", але життя - не голлівудський фільм, тут рідко зустрінеш хепі-енди. Платіні досі наполягає, що саме "вбивство" Баттістона не дозволило Франції пройти далі:

"Цей інцидент надломив нас морально, тим більше голландський арбітр Чарльз Корвер не зробив жодного жесту співчуття в нашу сторону, не вимовив жодного слова підтримки, не зробив навіть спроби застосувати хоч якісь санкції до порушника".

В його словах є сенс. До того ж Баттістон був провідним центральним захисником команди. Його відхід розв'язав руки Румменігге, після чого французам стало геть важко.

***

Шумахер міг вважати себе героєм після серії пенальті, але його швидко протверезили свої ж. Зокрема, Літтбарські - один з найкращих гравців ЧС-82:

"Ми видали найкращий наш матч на турнірі, зіграли на рівних з дуже сильною, атакуючою збірною. Цей матч став відмінною рекламою німецького футболу. Точніше, міг би стати ..."

Тоні довго не визнавав провини, але суспільний тиск наростав, і через неповний рік він відправився в Метц, аби вибачитися. Це задумувалося як зустріч двох чоловіків, але хтось із приятелів Баттістона подзвонив пресі, і та навалилася на Тоні всією своєю вагою, варто було йому з'явитися. Воротар вибухнув:

"Я прибув сюди, щоб вибачитися перед Патріком. Це наша особиста справа, ми домовилися про все один з одним. Крім того, я взагалі не хочу відповідати на ваші нахабні питання. Ви при своєму розумі? По-вашому, заради німецько-французького примирення мені належить викинутися з вікна?"

Коротше, відмитися в очах суспільства не вийшло. Ще в 1980 році юний Міхаель Шумахер брехав однокласникам, що є племінником Тоні, аби набити собі ціну. Фол на Баттістоні все перекреслив. За підсумками опитування Le Figaro за 1983 рік, Тоні Шумахер став другою найбільш ненависною людиною Франції після Адольфа Гітлера.

Коли ж в 1984-му Ле Бле і Бундестім проводили спаринг в Страсбурзі, в Шумахера з трибун летіло все підряд - фрукти, яйця, пляшки; за воротами навіть стояла імпровізована шибениця з повішеною на ній лялькою Тоні.

***

Баттістон потім говорив, що прийняв вибачення Шумахера, хоч і не розуміє мотивів його вчинку; Платіні ж в автобіографії зізнався, що пробачити не зміг. Переважна більшість французів - теж.

Патріку пощастило - приблизно через рік він не тільки зняв корсет з шиї, а й поступово повернувся в футбол, зробив гарну кар'єру. Він вигравав з Францією Євро-84, брав бронзу ЧС-86, чотири рази ставав чемпіоном країни з "Бордо" й "Монако".

Шумахера ж попереду чекали два програні фінали мундіалів і ще один ляп - тепер вже непрощений. У 1987 році в автобіографії "Свисток" він написав, мовляв, і збірна ФРН, і клуби Бундесліги зловживають допінгом, за що його моментально вигнали звідусіль. Довелося Тоні їхати до Туреччини, звідки він повернувся вже 40-річним ветераном.

У 2006 році на ток-шоу ображений на весь світ Шумахер випалив, мовляв, зараз би пішов у стик точно так само, якби з Баттістоном в лікарню потрапив хтось із Німецького футбольного союзу, на що Берті Фогтс зауважив: "В такому випадку , і футбольний союз вчинив би з тобою по-іншому".

Платіні ж виявився мудрішим. Уже в якості глави УЄФА він знайшов спосіб перегорнути сторінку і повернув Баттістону його футболку з того самого матчу. Вона майже 30 років пролежала в Севільському музеї, куди її здав лікар, який врятував Патріку життя. Тепер футболка знову на правильних плечах, а, значить, можна рухатися далі.

Зрештою, минуле - навіть таке - має залишатися в минулому. Інакше життя було б нестерпне.

Слідкуйте за нами:


Оцініть цей матеріал:
Поділитися з друзями:

Загрузка...
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Коментарі (11)
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти
avatar
shtrunc (Донецк-Хайфа)
Помню, помню тот чемп, в армии давали по вечерам смотреть. Шумахер, конечно, поц, сейчас бы пожизненная дисквалификация. Да, автор, если не ошибаюсь, фамилия Литбарски не склоняется, это же не ЛитбарскиЙ .
Ответить
+1
0
Андрей (Odessa)
Прекрасно помню тот матч. С самого начала болел за трех мушкетеров впереди - Сикс, Лякомб, Рошто - и кардинала Платини с подручными Жирессом и Тигана, а сзади гвардейцы Трезор, Босси, Аморо и Жанвьон. Именно Трезор - кажется, чуть ли не первый негр в сборной Франции - положил красавца третьего, и, казалось, победного! Тут ведь не следует забывать, что подлость Шумахера не просто в прыжке в человека, уже расставшегося с мячом, что прекрасно видно с повтора сзади. Главное, что это убило интригу - это неравное усиление в дополнительное время, т.к. Баттистон только вышел на замену, и его тут же вынуждены были сменить на защитника Лопеса, хотя могли бы ещё выпустить в атаку Беллона или Лякомба - тогда можно было делать только 2 замены и плюс вратаря! Да, забыл - впереди было два мушкетера, а четверку в центре дополнял такой же классный Женгини, до этого положивший два шикарных гола со штрафных Австрии и Кувейту.
Ответить
0
0
Joyce (Donetsk)
"При росте 190 см и весе 90 кг врезаться на полном ходу в голову стоявшего соперника - это уже не фол, а преступление или даже попытка убийства." ---------------------------------------- Бред. Я уже подумал было... Прекрасно помню тот матч от А до Я. Тем более, я поставил на французов 3-1 - в Союзе на многих предприятиях был свой - пусть копеечный - но тотализатор, но все испортил выход Румменигге за 10 мин до конца второго экстра-тайма. Он полностью переломил ход игры. Лучшего матча, если не считать победу над бельгийцами и англичанами Марадоной и Ко в 1986 году, я больше так и не увидел (если не считать матч Италия-Бразилия в 1982). Кстати, ну и где тут Баттистон стоит? Он выходил один на один. Пересмотрите еще несколько раз, прежде чем такое писать. Этот эпизод убил все лучшее, что могло остаться в памяти после этого матча. И блестящая игра Литбарски, и те же 11-метровые, когда Штилике не забивает, и к нему подбегает Шумахер, успокаивает, обнимает, а затем отбивает удар то ли Босси, то ли Жереса, не помню точно. Но итальянцы добили немцев в финале.
Ответить
0
0
Андрей (Odessa)
В чем бред? Что написали "стоявшего"? А в бежавшего навстречу лучше? Это действительно было целенаправленное действие, было видно, что вратарь видит, что мяч ушел, и он оттолкнулся уже после того, т.е. вполне мог хотя бы ослабить усилие на толчковую ногу.
Ответить
0
0
Joyce (Donetsk)
"Выходившего один на один" и "стоявшего". Разницы не чувствуете?
0
0
avatar
Serega1111 (Киев)
Про "шибеницю з повішеною на ній лялькою Тоні" понравилось )) Была раньше возможность устраивать красивые перфомансы)
Ответить
+1
0
avatar
Serega1111 (Киев)
Люди были попроще, игра - пожестче. Та ситуация - это конечно явный перебор, но смотреть, как сейчас корчатся на земле от любого касания - тоже ничего хорошего
Ответить
0
0
Olegyurchak (Хмельницький )
То они с Нидерландами воевали в 70-х, то с французами в 80-х. Я теперь понимаю почему они с россиянами дружат...
Ответить
+2
0
Dnepr1978 (Днепропетровск)
Сколько себя помню, на Метеоре всегда была скорая и пожарники.
Ответить
+1
0
Черноморчик (Одесса )
У нас на ЧМП тоже всегда стояла скорая и пожарная под таблом . С 86 г точно .
Ответить
0
0
Харьков 74 (Харьков)
на Металлисте первый раз попал в 1979 году скорая и пожарка всегда были. Когда сломали Малько и его увезла скорая, то приехала следующая
Ответить
0
0


Новини Футболу

Кращі букмекери

Букмекер
Бонус

загрузка...