М’яч - це ліки: як виживає футбол в умовах найстрашнішої гуманітарної кризи ХХІ століття

Матчі тут проводять увечері, коли заходить біле пустельне сонце.

Місцина, де збираються грати, нітрохи не нагадує футбольний газон. Насправді, тут навіть нема трави - лише пісок, з якого дбайливо виколупали каміння і огородили ним межі, за якими потроху починають збиратися вболівальники.

Професійного футболу в Ємені нема з 2015-го; усі стадіони або розбомблені, або ж перетворені на воєнні бази, тому тут лише так.

По піску, здіймаючи хмару пилу, бігають як любителі, так і вчорашні професіонали. Серед них - колись найвідоміший коментатор країни Самі Аль-Хандалі:

"Такі матчі викликають живі емоції в натовпу; талановиті хлопці мають можливість показати себе, а ще вони втримують їх від насильства, яке тут всюди. Футбол зміцнює їх зв’язок х фанатами, які представляють різні племена й клани".

Можливо, вони навіть виростуть і не будуть стріляти один в одного, як їхні батьки. Втім, до цього ще далеко.

***

На імпровізованих турнірах, які організовує в тому числі й Аль-Хамдалі, чутно скандування: "Ємен! Ємен!"

Футбол - мабуть, остання зв’язуюча ланка майже знищеної країни, яка з кожним роком все більше нагадує Сомалі. Хто тут править? За ким майбутнє? Ясно тільки, що правди ні за ким нема.

У 2011-му в рамках Арабської весни протестувальники доволі мирно скинули диктатора Абдаллу Салеха, проте - сюрприз - стало лише гірше.

Від нового глави держави Мансура Хаді вимагали і корупцію побороти, і бідність, і примирити ворогуючі клани - в умовах Ємену таке завдання не виконали б навіть Черчілль, Рейган і Лі Куан Ю разом узяті. До того ж, Хаді не особливо й старався.

Основну увагу він приділив розкраданню того, що не встиг розікрасти попередник, а коли гроші геть скінчилися, побіг за допомогою до МВФ, де погодилися виділити транш з однією умовою - навести лад з ринком пального.

Сіль у тому, що в Ємені бензин продавався дешевше за воду завдяки шаленим дотаціям держави, на які йшло понад 20% бюджету. І ні, це не благодійність - просто клани скупляли цей супердешевий бензин і продавали за кордон, заробляючи на різниці.

Хаді міг красти, скільки влізе, але зазіхання на халявні мільйони місцеві "еліти" йому не подарували, і вже у 2014-му скинутий диктатор Салех об’єднався з шиїтськими радикалами-хуситами, аби повалити президента.

Власне, з цього протиприродного союзу й почалася катастрофа.

***

Хлопчаки, які ганяють м’яча на піщаному полі на околиці Ібба, цього не пам’ятають, і тому на них ще є надія.

А було все так: Хаді скинули після короткої війни, він втік до Саудівської Аравії просити підтримки, а хусити, тим часом, влаштували терор. Чого ще очікувати від руху з гаслом "Аллах всемогутній, смерть Америці, смерть Ізраїлю, прокляття юдеям, перемога за ісламом"?

Кажуть, що на той час їм вже активно постачав зброю Іран. Головний спонсор світового тероризму - росія - приєднався трохи пізніше, бо якраз надиктовував Мінські угоди.

Хусити хотіли проголосити теократичну державу і мали види на три прикордонні провінції Саудівської Аравії, де проживають шиїти - і та вдарила на випередження, причому не сама, а з коаліцією арабських держав. Ціллю проголошувалося повернення легітимного уряду Хаді; ну, а взагалі вони влаштували геноцид.

Саудити розбомбили сотні шкіл, лікарень, жилих кварталів; лише за перший місяць бомбардувань загинуло понад 8,000 цивільних, а 2,5 млн залишилися без даху над головою. На додачу була встановлена повна морська блокада Ємену, яка залишила країну без 90% продовольства та майже 100% ліків.

В цей момент Салех з переляку спробував кинути хуситів, приставши до коаліції, проте небезпечні союзники вбили його прямо на дорозі.

Треба сказати, бомбардування коаліції хоч і нищило Ємен вщент, особливої шкоди бойовикам не наносило. Хаді, якого ООН, США та всі інші продовжували вважати легітимною владою, не висовував носа з Ер-Ріяду. В Ємені - ніби решти бід мало - з’явилися ще й ІГІЛ з Аль-Каїдою.

Усі гуртом вони влаштували карусель смертей, де голод, холера, дифтерія та обезводнення забрали більше життів, ніж від кулі та снаряди. Станом на кінець 2021-го сумарно в країні загинуло не менше 370 тисяч людей; біля 22 млн потребують термінової гуманітарної допомоги, яка неможлива через блокаду портів.

В цьому пеклі слабаки підсідають на голку; покидьки за гроші беруть в жінки дітей. Ну, а сильні духом грають футбол.

***

30-річний Саад Мурад починав професійну кар’єру, коли на Сану впали перші бомби.

Він з 10 років йшов до того, аби стати футболістом; доріс до Вищої ліги Ємену, проте тепер працює водоносом - іншої роботи просто нема.

"Місцеві любительські турніри дають мені втіху, розраду. З їх допомогою я примиряюсь із мріями, які вже ніколи не збудуться", - каже Мурад.

Минулої зими в його рідному міста Дамт на гроші емігрантів організували найбільший від початку війни футбольний турнір - з’їхались аж 32 команди з регіонів, підконтрольних як Хаді й саудитам, так і хуситським бойовикам. Переможець отримав 2,000 доларів; фіналіст - 1,200. Це шалені гроші для єменців, і грали вони завзято.

На футбольному полі нема шиїтів та суннітів; до матчі допустили навіть мухамашинів - темношкіру спільноту, що була маргіналізованою впродовж століть. Їхній капітан Рамзі Мосаа’д ледь не плакав від гордості:

"Участь нашої команди в такому турнірі безцінна. Ми приголомшені й збентежені тим, як натовп нас прийняв; нам аплодували, ніби ми теж місцеві".

Вже наступного дня він повернувся у свою халупу в передмісті Джибли, що на південному-заході Ємену; в нього вдома нема світла, проточної води; періодично доводиться голодувати. Лише на футбольному полі Мосаа’д живе по-справжньому.

***

Підступність війни у тому, що до неї звикають. В день, коли трупи на вулицях перестають шокувати перехожих, країну вже не врятувати.

Здається, Ємен пройшов точку неповернення. ООН організовує перемир’я ледве не щомісяця, проте кожного разу хусити, наплювавши на домовленості, запускають іранські (російські?) ракети в сторону Саудівської Аравії, на що та відповідає килимовими бомбардуваннями і без того поруйнованих міст. Не так давно літаки коаліції поцілили в тюрму й поховали там одразу 300 чоловік.

Станом на зараз шиїтська північ Ємену й далі в руках хуситів, які відчайдушно намагаються прорватися або до Червоного моря - там порти, або ж на схід, у пустелю, де біля Маріба сконцентровані нафтові вишки. Зараз вони під контролем коаліції.

Ключовий порт Аден, а також туристичний острів Сокотра управляються поміркованими сепаратистами Південного Ємену, хоча на ділі в обох ключових точках розміщені танки й військові контингенти ОАЕ.

Уряд Хаді - з якого сам Хаді кілька місяців тому пішов - начебто має контакт і з південцями, і з саудитами, проте по факту мало чим керує.

В таких умовах не лише Мурад та Мосаа’д черпають надію у футболі, а й увесь Ємен.

***

Минулого грудня місцеві юнаки U-15 створили диво, вигравши Кубок Західної Азії. У фіналі Саудівська Аравія була переможена в серії пенальті.

Цих юнаків набрали саме на аматорських турнірах, серед пилюки й каміння; в Ер-Ріяді вони вперше в житті побачили справжні футбольні газони.

У Ємені перемога юнацької збірної на день-два об’єднала всіх - на вулицях хуситської Сани і ліберального Адену люди танцювали й співали пісень, і лише п'ятеро загиблих від переможної пальби нагадали - ні, до норми ще ой як далеко. На 25 млн населення в Ємені припадає лише 12 млн джерел питної води, проте аж 70 млн автоматів Калашникова.

У 22-річного Джаміля Нашера вдома теж такий є, проте щовечора він бере в руки не зброю, а м’яч. На його плечах футболка "Ліверпуля" з іменем Салаха, яку отримав з гуманітаркою:

"Любов до футболу й вуличні матчі - це все, що залишилось незмінним в нашому знищеному війною житті. Лише це вони у нас не забрали".

Хто "вони"? Корумповані політики, релігійні фанатики; псевдоцивілізовані сусіди, в яких варварства та імперського мислення більше, ніж, власне, цивілізації; нікчемна й безглузда ООН; весь світ, який весело обговорює трансфери "Ньюкасла" та не помічає крові на руках його власників. Лицемірство захопило планету і веде її від біди до біди.

Тим часом, Джаміль з м’ячем в руках майже прийшов на імпровізоване поле, де його чекають друзі. Вони діляться на команди голосно, проте без поспіху. До сутінок ще далеко.

В Ємені матчі завжди проводять ввечері, коли заходить біле пустельне сонце.