"Кохана, ми вбиваємо гравців": як ФІФА та клуби знищують власних футболістів

Михайло Мудрик став останнім гравцем "Челсі", який отримав пошкодження на тренуванні. Українець поповнив лазарет лондонського колективу, який і без нього налічував 8 гравців першої команди. Тривожить і те, що у клубі є немало важких травм: Нкунку, Фофана, Чуквуемека, Джеймс. Однак якщо говорити про травми у контексті "Челсі", то ми знайдемо безліч причин для подібної тенденції: зміна медичного штабу після приходу в клуб Тодда Боелі, природня травматичність багатьох гравців клубу з західного Лондона, великі навантаження Маурісіо Почеттіно, який витискає зі своїх підопічних всі соки.

Проте від серйозних травм на початку цього сезону страждає не тільки "Челсі". Занадто багато топових європейських клубів зіткнулись з проблематикою довготривалих і важких травм власних футболістів. "Реал" втратив Тібо Куртуа та Едера Мілітао, в обох розрив хрестоподібних зв’язок, які ледь не перекреслюють їм весь сезон. "Манчестер Сіті" втратив Кевіна Де Брюйне через частковий розрив м’язів на кілька місяців, новоспечений "канонір" Юрріен Тімбер у цьому сезоні більше не зіграє через розрив хрестів, те саме стосується і Тайрона Мінґса з "Астон Вілли", а "Мілан" та "Рома" майже до кінця календарного року будуть грати без Беннасера (операція на коліні) та Абрахама (розрив хрестів) відповідно.

І це ми перелічили тільки серйозні травми у відомих клубах, які стались до початку поточного сезону, або навіть у кінці минулого. Все це різні клуби та різні чемпіонати і подібних історій стало занадто багато, щоб списувати все виключно на внутрішні проблеми та унікальність кожного окремого випадку. Це наштовхує на думку про те, що тенденція стає глобальною і саме зараз ФІФА та футбольні клуби пожинають плоди власної діяльності.

"Коли я дивлюсь на графік футбольних матчів власних футболістів на найближчі півтора року, то я просто не можу знайти бодай двох тижнів для відпустки. Це нескінченні матчі клубного футболу, які плавно перетікають у збірні, а потім назад у клуби. Мене дратує те, що грошова складова футболу заважає головним зіркам цього спорту виступати на тому рівні, якого ми всі від них очікуємо", — сказав наставник "Арсенала" Мікель Артета на початку червня цього року. Подібні слова прозвучали також і від Пепа Гвардіоли з "Манчестер Сіті" та Карло Анчелотті з мадридського "Реала".

Проблема перевантажених футбольних розкладів вже здавна тривожить як самих футболістів, так і їх тренерів. Однак у ФІФА вважають, що цілком доцільно, наприклад, розширити формат Клубного Чемпіонату Світу, щоб привернути до нього більше уваги. Раніше це був короткий зимовий турнір між переможцями головних континентальних турнірів. Для переможця Ліги Чемпіонів він складався з двох матчів: півфіналу та фіналу. Але вже у 2025 році – це буде літній розширений турнір на 32 команди, які розділяться на 8 груп. Звісно, періодичність Клубного Чемпіонату Світу також зміниться і замість щорічного турніру це стане подією раз на 4 роки, але це буде чергове літо для гравців топ-команд з додатковим навантаженням і без звичної відпустки.

Окрім того, в УЄФА вирішили розширити формат Ліги Чемпіонів, починаючи з сезону 2024/25 і тепер замість шести матчів групового етапу командам доведеться грати 8 матчів у рамках швейцарської системи. Навіть при ідеальному проході до плей-офф – це додаткові два матчі за сезон, а якщо команда не пройде до стадії на виліт напряму, то зіграє ще два додаткових матчі за право виходу до 1/8 фіналу. Перевантажені футболісти вже останні кілька років мають багато запитань з приводу кількості матчів, яку їм доводиться грати за сезон, але футбольні організації, схоже, не готові прислухатись до спортсменів.

Будь-які додаткові матчі та розширення і без того навантаженого футбольного розкладу неодмінно призводить до збільшення ризику травм: як дрібних, так і дуже серйозних. Хотілося б, щоб умовні Куртуа, Мілітао, Нкунку, Тімбер, Абрахам та інші принаймні отримували якусь протекцію від власних клубів, але і цього годі чекати.

Бажання топових футбольних клубів заробити додаткових грошей та популяризувати власний клуб завдяки турне по США або по Азії цілком зрозуміле. Але навіть у цьому питанні потрібно знаходити межі здорового глузду.

"Ми завершили матч у Філадельфії, вже ввечері у нас переліт до Чикаго. Гравцям необхідний відпочинок після подібних перельотів. Потім у нас автограф-сесія, відкрите тренування та зустріч з журналістами. У цей день я не можу розпланувати тренування власної команди так, як сам би того хотів. На наступний день у нас також автограф-сесія, яка перериває тренувальний процес, а ще через день у нас наступний матч. Жити у подібному режимі надзвичайно важко, а постійні перельоти з міста у місто дуже втомлюють", — говорив на своїй прес-конференції Маурісіо Почеттіно після матчу проти "Фулгема" у рамках передсезонної підготовки "Челсі".

Багато інших клубів також слідують цьому прикладу. І якщо "Челсі" грав свої матчі в основному на східному узбережжі Сполучених Штатів, то деякі інші колективи перелітали ледь не через всю країну у межах 3-4 днів між матчами. Передсезонна підготовка топових клубів нагадує скоріше виставку для поціновувачів, де безпосередня підготовка відходить на другий план. І це також має свій пагубний вплив на фізичну форму гравців.

А інколи ці матчі передсезонних турів граються на штучному покритті, яке є незвичним для спортсменів і через це особливо травматичним. Або гра може пройти на газоні, що знаходиться у жахливому стані. Останнє сталось з "Челсі" у Чикаго перед товариським матчем проти дортмундської "Борусії", коли за 2 дні до гри на стадіоні пройшов концерт Еда Ширана і людям там дозволяли стояти прямо на зеленому покритті. Саме у тій грі отримав травму коліна Крістофер Нкунку, який у цьому календарному році, напевно, вже не зіграє.

Тобто клуби через власний бізнес-інтерес також не схильні до того, щоб полегшувати життя власним гравцям, навпаки, інколи вони його занадто ускладнюють. І весь цей тиск з боку ФІФА, УЄФА, футбольних клубів та інколи навіть самих вболівальників, змушує гравців робити навіть більше, ніж вони самі спроможні. Кожна травма — це завжди окрема історія з бекграундом футболіста, з роботою медштабу, з навантаженням на тренуваннях і тому подібне. Але стільки порваних хрестів за достатньо короткий період часу — це свого роду феномен, який можна списати на співпадіння, а можна проаналізувати та зробити певні висновки.

Однак висновки, майже напевно, зроблені не будуть. Футбольні організації та клуби занадто зацікавлені у грошовій стороні футбольного світу, що логічно, а деякі вболівальники завжди тримають у рукаві козир, який звучить як: "Їм стільки платять за те, що вони грають, хай працюють, а не скаржаться".

Футболісти працюють, їм за це платять. Однак якщо їх систематично перевантажувати, то стаються ось такі неприємності як з умовним Тібо Куртуа чи Кевіном Де Брюйне. Футболісти продовжать отримувати свої гроші, а от ми насолоджуватись їх магією на футбольному газоні — ні.