За мотивами Вибору Олів'є Тілля. We Are Number One

У перших весняних турах УПЛ багато галасу наробив люксембурзький півзахисник ЛНЗ Олів'є Тілль, який повернувся до України після дворічної відсутності. Щоправда, не так своєю грою, як ігровим номером, під яким виходив на поле. Граючи свого часу за "Ворсклу", хавбек-легіонер виступав із "вісімкою" на спині, однак, приєднавшись цієї зими до клубу з Черкас, побажав узяти собі "воротарський" номер 1. І без проблем отримав згоду, оскільки обидва основні голкіпери ЛНЗ – Герман Пеньков (№94) та Кирило Самойленко (№72) "одиницю" не використали. І в результаті Тілль став першим польовим гравцем в історії нашого чемпіонату, який виступає під суто воротарським, начебто, номером.

Втім, для світового футболу цей випадок аж ніяк не є унікальним, і люксембуржець навряд чи може претендувати на звання новатора з огляду на довгу історію польових гравців, які робили те саме задовго до нього. Згадаймо лише деяких із них.

Першим футбольним чемпіонатом світу, який залишив у моїй пам'яті незабутній слід, був іспанський мундіаль 1982 року. Я тоді переглянув абсолютно всі ігри турніру. І пам'ятаю, як вже в матчі відкриття Аргентина-Бельгія мене чимало здивував той факт, що у діючих чемпіонів світу вся гра в центрі поля йшла через невисокого і технічного хавбека з "воротарським" №1 на спині – Освальдо Арділеса. Тоді я не міг зрозуміти, чому так сталося, і лише набагато пізніше дізнався, що в Аргентині в ті часи було прийнято проводити нумерацію гравців на чемпіонати світу в алфавітному порядку. Арділес був єдиним, чиє прізвище починалося на "А", тому він і став "Number one". Тоді ж з'ясувалося, що чотирма роками раніше, на переможному для "Альбіселесті" ЧС-1978 "жертвою алфавіту", у них став атакуючий півзахисник Норберто Алонсо (а у Арділеса був №2). А ще через 4 роки на мексиканському мундіалі-1986 настала черга нападника Серхіо Альмірона, який, до речі, так жодного разу і не вийшов на поле. Але треба зазначити, що і 1982-го, і 1986-го із загального правила робився виняток для Дієго Марадони, аби Золотий Хлопчик не розлучався зі своєю улюбленою "десяткою".

Втім, аргентинці були не першими, хто прив'язав нумерацію до алфавіту. Перед ЧС-1974 гравці великої голландської збірної отримували номери за таким же принципом. Щоправда, одразу виник прецедент. Футболку з першим номером мав отримати ніхто інший, як Йохан Кройф (Cruijff). Але капітанові та лідеру "летючих голландців" дозволили залишити його фірмовий №14, а "одиниця" дісталася форварду-резервісту Руду Гелсу (Geels).

Однак і "помаранчеві" не були першопрохідниками алфавітної системи. Вперше її застосували чилійці ще на ЧС-1966 в Англії. Під №1 на тому мундіалі у "Ла Рохи" виступав правий крайній нападник Педро Арайя, який зіграв у всіх трьох матчах групового етапу, зокрема проти збірної СРСР.

Зі збірними розібралися. Тож переходимо до клубних історій.

У сезоні-1992/93 "Чарльтон Атлетік", який після дворічної відсутності повернувся в еліту англійського футболу, вирішив якось "виділитися", і теж узвичаїв нумерацію гравців в алфавітному порядку. І в результаті кілька сезонів "одиницю" носив шотландський захисник "латікс" Стюарт Балмер.

Більшу частину своєї кар'єри провів під номером 1 екс-півзахисник збірної Греції, чемпіон Європи-2004 (щоправда, на переможному для еллінів турнірі він так жодного разу і не зіграв) Пантеліс Кафес. Цей креативний хавбек примудрявся почергово відбирати "одиничку" у воротарів ПАОКа (2001-03), "Олімпіакоса" (2003-06) та АЕКа (2007-12).

Чорногорець Симон Вукчевич свого часу вважався у себе на батьківщині справжнім футбольним вундеркіндом. Вже у неповні 19 років він став одним із головних творців перемоги белградського "Партизана" у чемпіонаті Сербії-2004/05. Молодий хавбек забив тоді 10 м'ячів і майже всі – у найважливіших матчах. Як підсумок, здобувши величезну популярність серед уболівальників "гробарів", друге коло чемпіонського сезону і всі наступні першості він провів у футболці під номером 1. Згодом Симон змінив чимало команд, а разом із ними ігрових номерів, але ніде до рівня №1 вже не дотягував. Встиг Вукчевич пограти і в Україні, ненадовго "засвітившись" у "Карпатах", де виступав також під не зовсім звичним для його амплуа номером – "трійкою".

У квітні 2005 року в стамбульському дербі "Фенербахче" - "Бешикташ" стався цікавий випадок. За 10 хвилин до кінця поєдинку, за рахунку 3:2 на користь гостей, їхній воротар Оскар Кордоба грубо порушив правила у своєму штрафному майданчику, за що отримав вилучення в комплекті з пенальті. Оскільки всі заміни вже були використані, воротарський светр у "чорних орлів" одягнув румунський нападник Даніель Панку. Пенальті, який пробивав бразилець Алекс, він, звісно, ​​не взяв. Але надалі здійснив кілька сейвів та вберіг свою команду від ще більших неприємностей. А перед самим фінальним свистком гравці "Бешикташа" провели стрімку контратаку і забили переможний гол, здобувши у підсумку виїзну вікторію 4:3. З того часу за Панку в Туреччині закріпилося прізвисько "Пантера", але головне, що на вимогу вболівальників "чорно-білих", на сезон-2005/06 він був заявлений під №1.

Боснійський захисник Емір Спахич (він, до речі, є двоюрідним братом Едіна Джеко) за свою кар'єру змінив понад десяток клубів. У тому числі кілька років відіграв за команди країни 404. Сезон-2005 у складі "Торпедо" балканець чомусь вирішив провести під №1, чим також наробив тоді чимало галасу.

У чемпіонаті Білорусі-2007 під №1 грав лівий вінгер "Нафтана" (Новополоцьк) Олександр Дегтерєв. Як він сам потім зізнавався, зроблено це було заради жарту. На зборах у Туреччині наш головний тренер В'ячеслав Акшаєв чи то жартома, чи то всерйоз запропонував: "А давай-но візьмеш перший номер. Хоч посміємося. У нас у Білорусі такого точно ще не було. З воротарями я вже домовився". Зрештою протягом сезону, якщо комусь і було весело, так точно не дикторам на стадіонах. Починаючи оголошувати склад "Нафтана", вони звично промовляли: "У воротах – номер перший, Олександр Дегтерєв". Але дійшовши у списку до реального голкіпера новополовців Володимира Селькіна, впадали у ступор, не розуміючи, як на полі може бути одразу два воротарі.

Слід згадати і екс-хавбека "Металіста" Дієго Соузу, який під номером 1 провів сезон-2010/11 у складі "Атлетіко Мінейро". Втім, у Харкові бразильцю цілком вистачило й культової "сімки".

У жовтні 2012 року легендарний нідерландець Едгар Давідс в якості граючого тренера очолив клуб "Барнет" з п'ятого англійського дивізіону. І відразу відібрав №1 у воротаря Грема Стека, амбітно заявивши при цьому: "Це мій номер на сезон. Я збираюся розпочати цю тенденцію". Мабуть, мав на увазі, що відтепер "одиниця" буде надбанням найкращого гравця у команді, незалежно від амплуа. Але вже у грудні 2013-го Давідс залишив клуб і остаточно завершив кар'єру гравця.

Попередня історія мала своє продовження. Канадець із нідерландським паспортом Джонатам Де Гузман, якого "Наполі" на сезон-2016/17 віддав в оренду до "К'єво", у новому клубі взяв собі перший номер. Цим вчинком він природно гарантував підвищену увагу до себе у Серії А протягом усього чемпіонату. Хоча й запевняв, що зробив це лише на честь свого кумира Давідса.

Всі фото - архівні