Дорогий та нещасливий трансфер. 7 років тому Шахтар здійснив найдорожчу покупку в історії УПЛ

8 серпня 2013 року було підписано найдорожчий трансфер-придбання в історії українського футболу - лівого вінгера Бернарда Дуарте.

Більш ніж очікувано, покупцем став "Шахтар". Наприкінці літа сім років тому донеччани брали одного з найкращих атакувальних гравців, що виступали тоді в Південній Америці. Йому тоді було 20 років. В професійному футболі він був вже третій сезон. Виграв Кубок Лібертадорес, зі збірною переміг на домашньому Кубку Конфедерацій (взяв участь у двох матчах, зокрема, півфіналі). Йому пророкували велике майбутнє й недарма, єдине що усі зазначали – важко буде в збірній, бо там Бернард став дублером Неймара. Проте й такий статус є почесним, тим паче в Бразилії.

Гравець його віку та таланту цікавив представників й головних футбольних країн Європи. Їх трохи насторожував ріст худорлявого футболіста, 163 сантиметри. Натоміть двоногий, дуже швидкий і настирливий. Завдяки швидкості Бернард випереджав значно більших суперників, які потім могли відбирати м’яч тільки з фолом. Ба більше, в ситуаціях рівної боротьби плече в плече судді майже завжди свистіли і свистять на користь цього гравця – спрацьовує візуальний-психологічний ефект, ображають малюка, хоча той сам вміє бути агресивним. Завоювання Кубку Лібертадорес 2013 найбільший персональний успіх Бернарда й донині найбільше досягнення клубу. А перемогли "півні", маючи в атаці Роналдіньо (того самого), Жо, Дієго Тарделлі. Але найбільше запам’ятався тоді малюк Берні.

В подібній ситуації клубу, на перший погляд, вигідно було б утримати гравця, чекати підйому ціни на нього, адже попереду був домашній чемпіонат світу, шанси на успіх в якому "селесао" виглядали надто солідно. Сталося ж інакше, як і в ситуації з Бернардом. На той момент залізний дублер Неймара на чемпіонат не поїхав, і це було логічним рішенням Луїса Феліпе Сколарі.

Продавали ж футболіста через потребу в грошах. Роналдіньо вирішили лишити, але черговий платіж за кредитами вимагав залучення серйозної суми. Коли така пропозиція прийшла з України (були варіанти в Іспанії, була "Бенфіка", та давали менше), то "Атлетіко Мінейро" взявся вмовляти свою зірочку. Сам Бернард не був налаштованим на переїзд, взагалі не хотів думати про інший клуб щонайменше до наступного літа. Вирішальних фактори було два: пропозиція персональної заробітної платні, про яку в Україні й нині ходять легенди і прохання президента "Атлетіко Мінейро" в такий спосіб допомогти рідному клубу.

За крутістю гравця, його талантом той перехід можна порівняти хіба що з купівлею "Шахтарем" Фернандіньйо (чемпіон світу до-21 року, фіналіст Лібертадорес) або Елано (дворазовий чемпіон Бразилії, двічі входив до символічної збірної Південної Америки).

Вийшло ж у Бернарда навіть гірше за Елано, який добре вмів грати, проте не любив прохідних матчів і ніс свій талант настільки акуратно немов боявся його розплескати.

Від лівого ж вінгера чекали, і не безпідставно, дуже багато.

Сума трансферу 25 мільйонів євро. Чутки про більшу суму варто сприймати як традиційний пошук чорної кішки в порожній темній кімнаті – усі бразильські джерела підтверджували чверть мільйонний показник. Для "Атлетіко Мінейро" трансфер також рекордний, як продаж. Правами на гравця володів клуб (75 %), агент Джуліано Бертолуччі (15 %). Ще 10 % були у власності клубу "Коімбра Спортс" про який ви точно ніколи не чули. Насправді ж права через цей клуб-мікроб, за який Бернард ніколи не грав, належали вже банку BMG (один зі спонсорів "Атлетіко Мінейро") і агенту Бебето (тому самому).

Великий продаж виявися зовсім не таким вигідним для клубу як розраховували його керівники – агенти отримали свої гроші, а от "Атлетіко" не встигнув: відразу після надходження платежу від "Шахтаря" його рахунок заблокували через інші борги. Ситуація затягувалася, і лише у 2017 остаточно визначили, що частинами "Мінейро" отримає 90% суми до 2023 року, все інше (10% та відсотки накопичені за цей час) піде на сплату боргів, враховуючи судові витрати, які списали і навіть частково пробачили частину боргу.

Окрім кредиторів суму найбільшого трансферу "Атлетіко Мінейро" атакували позовами Федерація асоціацій професійних спортсменів, яка вимагає частку грошей за "законом Пеле" (підтримка спортсменів усіх рівнів, особливо тих, хто потрапив у скрутне становище) та Карлос Роберто Сілва на прізвисько "Індіанець", колишній працівник клубу, що претендував на 30 відсотків трансферу.

Розібратися з усіма цими позовами клубу більш-менш вдалося, хоча кілька сезонів видалися дуже важкими якраз через фінансові негаразди спровоковані трансфером Бернарда.

Щось подібне відбулося й у кар’єрі гравця. У перший сезон він банально не увійшов, приєднавшись до "Шахтаря" вже після старту чемпіонату. Проте головною проблемою стало небажання Бернарда грати в Україні, і це злило Луческу. Їхні стосунки увесь час були напруженими, тож хорошого з того нічого не вийшло. Ближче до завершення п’ятирічного контракту Бернард вже був налаштований агентами досидіти до кінця і піти безкоштовно. Певний спалах в його грі відбувся після приходу Паулу Фонсеки. З португальцем Бернард не конфліктував, а також пам’ятав, що йому потрібно покращити статистику і реноме для пошуку нового місця роботи.

В "Евертоні" гравець виглядає щасливим, усміхненим. Він трохи ближче до основи ніж до резерву, грає майже регулярно. Малюк не загубився в інтенсивному футболі найуспішнішої ліги світу, але й не став тією зіркою, яку в ньому бачили сім років тому. До збірної його не кличуть з 2014-го.

П’ять сезонів без повної концентрації зробили свою справу, хоча гравець не порушував режим, не ліз в погані історії та не скандалив. Так великий трансфер не приніс усіх можливих футбольних дивідендів одному з найкращих футболістів, що будь-коли грав в Україні.