Алехандро Сабелья – просто, неспішно, розумно. В пам'ять про тренера, що вивів Аргентину в фінал ЧС

"Ніколи я раніше не бачив, щоб після поразки тренер увійшов до роздягальні і сказав: це моя вина", - нападник "Естудіантес" Мауро Боселлі

Смерть Алехандро Сабельї (Сабежа – говорять аргентинці) – лише рядок у новинній стрічці для багатьох. За межами рідної країни його знають, та не особливо цінують. Навіть в самій Аргентині Сабелья не вважається видатною особистістю, хоча його футбольний шлях точно не був пересічним. Саме з ним збірна досягнула фіналу чемпіонату світу 2014 і програла німцям зовсім не так, як це зробила команда Білардо та Марадони у 1990-му. В Італії "албі-селесте" мучилася сама і катувала своєю грою інших, її перемога була б повним абсурдом. У Бразилії німці знов виглядали краще за суперника, але це не була принципова різниця, та й тільки гольове затьмарення Гонсало Ігуаїна не дало аргентинцям перемогти в основний час. Проте Карлос "Носач" Білардо – це культовий наставник, а Алехандро Сабелья, для широкого загалу – звичайний тренер, який колись керував збірною. До речі, їхні історії взаємопов’язані.

Сабелья мав два найбільш відомих прізвиська: "Пачорра" – неспішний та професор. В цих двох словах і є головна характеристика людини та тренера Алехандро Сабельї.

Якщо ж придивитися ретельно до постаті "Пачорри", то знайдеться досить багато цікавих моментів, окрім керування "албі-селесте".

Сабелья був справжньою десяткою на полі і почав кар’єру у "Рівер Плейті". Це вже само по собі крута опція. Він не був зіркою місцевого чемпіонату, але й сірою мишкою також, адже позиція "десятки" не передбачає знаходження там просто старанних гравців. Проте у Алехандро був надто крутий конкурент, один з символів аргентинського футболу 70-х Норберто "Білий Пеле" Алонсо, майбутній чемпіон світу.

Мундіаль 1978-го року в Аргентині надав можливості закордонним фахівцям якомога ретельніше придивитися до місцевого футболу, адже ту Аргентину, що жила в умовах кривавої військової диктатури, не часто прагнули відвідати.

В такий спосіб англійському "Шеффілд Юнайтед" вдалося придбати Алехандро Сабелью. Взагалі, менеджер англійців Геррі Хеслем прагнув висмикнути з "Аргентінос Джуніорс" юного Дієго Марадону, проте за ціну не сторгувався, тому взяв більш бюджетний варіант, 160 тисяч фунтів за "Неспішного". Не повертатися ж з порожніми руками.

В Англії Сабелья пограв не тільки за "клинків", а й за "Лідс Юнайтед", скуштував футболу у трьох дивізіонах і не досягнув успіху. Гра Сабельї була надто короткою, надто технічною без прискорень. Відгуки ж партнерів про нього були дуже позитивними, можливо він в невдалий час грав за "Шеффілд" та "Лідс". Техніка, дуже обережне ставлення до алкоголю і категорична відмова від тренувань по п’ятницях (напередодні ігор) – ось чим запам’ятався Сабелья тоді.

Проте це був великий досвід для нього самого і для майбутнього тренера Сабельї. Чужу країну він залишив влітку 1981-го, а навесні 1982-го почалася Фолклендська війна між Аргентиною та Англією.

Повернення додому привело його у клуб, чиєю справжньою легендою він став, "Естудіантес" з Ла Плати. Керував ним тоді Карлос Білардо. Ось це було перше і останнє місце, де для футболіста Сабельї зійшлися правильно усі зірки. Він навіть потрапив до збірної яку очолив… Карлос Білардо. На позицію "десятки" у нього вже були Норберто Алонсо, Рікардо Бочіні, Карлос Даніель Тапія, Дієго Марадона, але й "Неспішному" знаходилося місце – вісім матчів впродовж двох років за "албі-селесте". Про чемпіонат світу 1986 годі було й мріяти, вік та травми змусили догравати в Бразилії і Мексиці.

Самостійна тренерська кар’єра як головного у Сабельї вкладається у проміжок рівно у п’ять років. Значно більше він був помічником культового персонажа аргентинського футболу Даніеля Пассарелли. Працював з ним зі збірними Аргентини (чемпіонат світу 1998) та Уругваю, різними клубами. Робота з Пассареллою дала не тільки уроки від легенди, він також мав постійно розряджати перенапружену атмосферу в команді. "Кайзер" Пассарелла – то чистокровний мачо і "залізна рука", тренер-деспот, тож його помічник мав бути психологом і острівцем спокою, тим паче що абсолютна більшість футболістів в "албі-селесте" також дуже гонорові хлопці.

Своїми вчителями у тренерській роботі він називав Анхеля Лабруну, Едуардо Манеру та Карлоса Білардо. Також його надихала робота Марсело Бьєлси. Отже, з методів і концепцій абсолютно різних за стилем тренерів він брав щось основне для себе.

"Слова легко промовити, але результат дають приклади, факти. Тренер має бути розумним, чуйним і об’єднувати", - Алехандро Сабелья

Шанс стати головним сеньйор Алехандро отримав лише через дуже високі фінансові вимоги чемпіона світу 1986-го Нері Пумпідо. Той закінчив роботу в Саудівській Аравії і на пропозицію "Естудіантеса" відповів фінансовими вимогами рівня нафтового футболу. Лише через це рідний клуб звернувся до Сабельї. Ось тут до "Неспішного" прийшов великий успіх – перемога в національному чемпіонаті та Копа Лібертадорес. Попри вмовляння керівників і гравців, Сабелья залишив клуб на початку лютого 2011-го

Посеред літа того ж року представники клубу з ОАЕ "Аль-Джазіра" запропонували йому роботу. Після кількох тижнів перемовин Сабелья погодився, аж раптом йому подзвонили з аргентинської федерації. Довелося відмовити аравійцям і взятися до головної роботи в його житті. І останньої.

Згодом Дієго Марадона буде говорити, що в його збірній Мессі грав у п’ять разів краще, ніж під керівництвом Сабельї. В цьому банальна заздрість видатного футболіста, адже збірну він залишив тотально деморалізованою і про його результати як тренера важко згадувати без гіркої посмішки. Тим паче Дієго міг дати тільки харизму, Сабелья ж за усіма свідченнями виконував гігантську тактичну роботу, а також заспокоював і підбадьорював команду.

Людина зі сталими політичними поглядами і соціально активна, сеньйор Алехандро вмів надихати своїми промовами.

"У нас є прапор, створений національним героєм генералом Мануелем Бельграно. Він віддав для своєї країни абсолютно все, витратив на неї усі власні кошти і помер в бідності, тому що на першому місці для нього була країна. Це приклад для всіх нас: загальне благо ми ставимо вище за особисті інтереси", - Алехандро Сабелья

На чемпіонаті світу 2014 його збірна грала у обережний і разом з тим розумний футбол. На жаль для "албі-селесте", її найяскравіший гравець на тому турнірі Анхель Ді Марія травмувався, Серхіо Агуеро прихворів, а Гонзало Ігуаін та Родріго Паласіо у фіналі не забили там, де мали це робити. Після того Сабелья пішов у відставку.

Ще одного разу у 2015-у з’явилися розмови про те, що Сабелья очолить "Манчестер Сіті»", однак того не трапилося.

В останні роки він сильно хворів, а додатковий удар короновірусу остаточно підірвав здоров’я. Незадовго до смерті Сабелья отримав дві приємні звістки – син поступив на економічний факультет, а друга донька чекає на дитину.

"Requiescat in pace", Алехандро Сабелья.